722,136
79,32
III РA= ¾¾¾¾ *100 = 10,98
722,136
138,36
IV РA= ¾¾¾¾ *100 = 19,16
722,136
Показники рентабельності активів збільшуються протяго року, але у другому кварталі цей показник різко зменьшується за рахунок зменьшення чистого прибутку підприємства. Взагалі, ефективність використання всього власного майна підприємства у 2001році є нормальною.
Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.
Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності).
Рентабельність власного капіталу (РВК) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
ПЧ
де ПЧ – чистий прибуток підприємства; КВ — власний капітал підприємства.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
16,56
82,92
113,64
145,56
204,48
Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня).
Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності власного капіталу зростають у кожному кварталі за вийнятком другого, що зумовлено низьким рівнем чистого прибутку підприємства. За рік цей показник збільшився на 47,96, тому характерізується середньою ефективністю використання активів, створених за рахунок власних коштів підприємства.
Рентабельність продукції (РП) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:
ПРП
РП = ¾¾¾ *100
СРП
де ПРП – прибуток від реалізації продукції за певний період;
| деП С |
СРП – певна собівартість реалізованої продукції.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
16,56
I РП = ¾¾¾ *100 = 5,94
63,84
2,64
II РП = ¾¾¾ *100 = 0,48
554,16
79,32
III РП = ¾¾¾ *100 = 6,29
1262,04
138,36
IV РП = ¾¾¾ *100 = 6,79
2038,56
Показники рентабельності продукції НВКФ “Енергія-Юг” зросли протягом досліджуємого періоду на 0,85, але у другому кварталі цей показник різко зменшився, що пояснює низька дохідність реалізації у той час. Вцілому ж на підприємстві рентабельність продукції має середній рівень ефективності.
Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.
Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
Оборотність активів (nА) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:
nA = В/КА
де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;
КА — середня величина активів за той самий період.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
96,48
I nA = ¾¾¾ = 0,19
495,48
936,84
II nA = ¾¾¾ = 1,62
577,2
1600,8
III nA = ¾¾¾ = 1,71
934,68
2481,12
IV nA = ¾¾¾ = 2,24
1107,6
Як бачимо із зроблених розрахунків, показники оборотності активів постійно збільшуються, що є позитивним для підприємства. За рік цей показник збільшився на 2,05 і показує кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошти.
За цих умов середня тривалість одного обороту (tА) становитиме:
tА = ДК/nА
де Д — кількість календарних днів у періоді.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
90
I tA = ¾¾¾ = 473,68
0,19
90
II tA = ¾¾¾ = 55,56
1,62
90
III tA = ¾¾¾ = 52,36
1,71
90
IV tA = ¾¾¾ = 40,18
2,24
Розрахувавши показники середньої тривалості одного обороту, можна побачити його постійне скорочення, що є позитивним для нашого підприємства і не є перешкодою нормальному ходу реалізації продукції.
Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Для цього використовуються коефіцієнти автономії та забезпечення боргів. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів.
Коефіцієнт автономії (kA) обчислюється як відношення власного капіталу до підсумку балансу підприємства:
KA = KB / KБ
де КВ – власний капітал підприємства;
КБ – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
82,92
I kA = ¾¾¾ = 0,17
495,48
113,64
II kA = ¾¾¾ = 0,2
577,2
145,56
III kA = ¾¾¾ = 0,16
934,68
204,48
IV kA = ¾¾¾ = 0,18
1107,6
Якщо kА < 0,5, то зростає ризик не сплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коєфіцієнту автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.
Як бачимо з отриманих результатів, коефіцієнт автономії НВКФ “Енергія-Юг” менше 0,5, що говорить про ризик несплати боргів підприємства, а також показує залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тому треба збільшувати власний капітал.
Коефіцієнт забезпечення боргів (kЗБ) визначається як співвідношення власного та залученого капіталу:
kЗБ = КВ / КЗ
де КЗ – боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).
Розрахуємо цей показник виходячи з даних НВКФ “Енергія-Юг” за кожен квартал:
82,92
I kЗБ = ¾¾¾ = 0,2
12,56
113,64
II kЗБ = ¾¾¾ = 0,25
463,32
145,56
III kЗБ = ¾¾¾ = 0,18
788,88
204,48
IV kЗБ = ¾¾¾ = 0,23
902,88
Нормальною вважають ситуацію, коли kЗБ³1. На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною.
Розрахувавши коефіцієнт забезпечення боргів для НВКФ “Енергія-Юг” можна побачити, що збільшення частки боргів у сукупному капіалі зводить нанівець фінансову незалежність підприємства. Проте водночас збільшуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.
За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають через відношення заборгованості до власного капіталу.
Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення відношення КЗ/КВ) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.
Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності – загальної, термінової та абсолютної.
Коефіцієнт загальної ліквідності (kЛЗ) – це відношення оборотних активів до короткострокових пасивів:
kЛЗ = КОА / КЗК,
де КОА – оборотні активи підприємства;
КЗК – короткострокова заборгованість підприємства.
Беручи до уваги звітність підприємства, розрахуємо коефіцієнт загальної ліквідності:
417,12
I kЛЗ = ¾¾¾ = 1,08
358,8
501,6
II kЛЗ = ¾¾¾ = 1,15
437,76
859,8
III kЛЗ = ¾¾¾ = 1,12
765,72
1030,32
IV kЛЗ = ¾¾¾ = 1,17
880,32
Якщо kЛЗ <2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kЛЗ >3-4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину kЛЗ помітно впливає частка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуваними дебіторськими зобов’язаннями є прийнятими нижчий рівень співвідношення оборотніх активів і короткострокової заборгованості (kЛЗ <2), і навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.
Для НВКФ “Енергія-Юг” коефіцієнт загальної ліквідності менше 2, що говорить про низьку платоспроможність підприємства у середньостроковому періоді.
Коефіцієнт термінової ліквідності (kЛТ) обчислюється як відношення оборотніх активів високої (термінової) ліквідності до короткострокових пасивів, тобто