Певна складність як на НВКФ ”Енергія-Юг” так і інших малих підприємств виникає при визначені права на податковий кредит. Річ утому що відповідно Закону про податок на додану вартість: податковий кредит звітного періоду складається із суми податків сплачених платниками податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів вартість яких відносіться до складу валових витрат виробництва та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
Оскільки платники єдиного податку не являються платниками податку наприбуток підприємства, в їх забов’язання не входить ведення податкового обміну валових доходів і валових витрат, а також нарахування податкової амортизації.
Незважаючи на те, що об’єкт оподаткування єдиним податком ніяким чином з витратами не пов’язаний (єдиним виключенням складають операції з продажу основних фондів об’єктом для оподаткування єдиним податком яких є фінансовий результат який враховує залишкову вартість таких фондів тобтонедоамартизованих витрат на їх придбання ) платники все ж таки забов’язані вести облік витрат в книзі обліку доходів і витрат недостатньо.
Для підтвердження права платників єдиного податку на податовий кредит їм необхідно вести облік валових витрат виключно для цілей оподаткування ПДВ. Більш логічно і раціонально було б вести облік валових витрат в окремій відомості.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства є найбільш поширеною із альтернативних способівоподаткування. Платники вперше отримали можливість переходу на єдиний податок-з 1 січня 1999 року. Через півроку був прийнятий Указ №746 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства” ,після вступу в силу якого остаточно сформувалася діюча сьогодні спрощена система оподаткування, обліку та звітності.
Але нажаль це тільки Указ. У зв’язку з цим виникають розбіжності взаконодавчих актах по альтернативним способом оподаткування з іншими нормативними актами і, як наслідок-неоднозначна трактова контролюючими органами спірних питань оподаткування і державного регулювання підприємницької діяльності.
Указ №746 діє на період “до законодавчого врегулювання цього питання”.
Тому відсутня впевненість у незмінності умов оподаткування у перспективі і неможливості довгострокового прогнозування фінансового положення підприємства.
Всі недоліки законодавчо-нормативної бази,яка регулює спрощену систему оподаткування,обліку та звітності можна представити у наступному вигляді:
1.Бухгалтерський облік:
- невідповідність спрощеної форми бухгалтерського обліку сучасним принципом обліку;
- відсутність сучасної форми бух. обліку призначеної для використання малими підприємствами.
2.Податковий облік:
- неузгодженість окремих законодавчо-нормативних актів;
- відсутність чіткого підходу до визначення об’єкта оподаткування;
- відсутність методичних рекомендацій щодо переходу зі спрощеної системи оподаткування на звичайну і навпаки .
3. Звітність :
- виникають проблеми щодо заповнення фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва при веденні повного плану розрахунків бух. обліку;
- неузгодженні строки в подачі податкової звітності .
Недоліки в бух. обліку зумовлені застарілими регістрами обліку майна малого підприємства , які не відповідають сучасним принципам обліку.
Для усунення цих недоліків було доцільно запропонувати нову спрощену форму бух. обліку, яка б відповідала новому плану рахунків та положенню.
Неузгодженість окремих законодавчо-нормативних актів можна усунути шляхом їх переглядання ,або навіть й прийняття нових.
Щоб вирішити проблему відсутності чіткого підходу до визначення об’єкта оподаткування потрібно або переглянути де-яки пункти Указу №746 або скасувати листи ДПАУ , які суперечать даному Указу.
Великим недоліком вважається відсутність чітких рекомендацій щодо переходу зі звичайної системи оподаткування на спрощену і навпаки. Більш раціональну було б видати методичні рекомендації , які б врегулювали дане питання. В цих рекомендаціях потрібно чітко вказати хто має право перейти на спрощену систему оподаткування , обліку та звітності, а хто ні.
Недоліком у звітності суб’єкта малого підприємництва є те , що при ведені повного плану рахунків виникають проблеми при заповненні фінансового звіту.
Адже фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва значно скорочений за показниками , а це свідчить про те що застосовувати повний план рахунків їм нераціонально. Більш важливим недоліком у звітності є неузгодженість строків в подачі податкової звітності. Указом №746 встановлений квартальний податковий період по сплаті ПДВ .А відповідно Закону про ПДВ якщо об’єм господарських операцій за попередній календарний рік перевищує 7200 не оподаткованих мінімумів доходів громадян потрібно застосовувати місячний податковий період а якщо не перевищує то застосовують або квартальний або місячний податковий період щоб вирішити це питання потрібно переглянуту низку законів.
Таким чином для усунення всіх цих недоліків необхідно прийняти Закон “Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” який повинен врегулювати розбіжності між законодавчо-нормативними актами закріпити принципи нарахування сплати єдиного податку, врегулювати взаємозв’язок єдиного податку з іншими податками і зборами.
Щоб закріпити принципи спрощеної системи оподаткування , обліку та звітності потрібно не тільки прийняти Закон але й переглянути порядки рекомендації, вказівки які стосуються єдиного податку.
Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.
Можна порекомендувати виробництво продукції маленькими партіями, тоді витрати по складуванню готової продукції будуть мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку виробництва. Для НВКФ”Енергія-Юг” доцільним є продаж деякої кількості виробничих запасів та незавершеного виробництва, отримані гроші можна залучити до виробництва, з цього отримати додатковий прибуток.
Проаналізувавши майнову структуру капіталу та зробивши оцінку структурних змін, можна сказати, що НВКФ”Енергія-Юг” має проблему з дебіторською заборгованістю. Підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Наявність заборгованості дебіторів спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та інше.
Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської заборгованості. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості (сплата банку відсотків за кредит).
Проаналізувавши фінансову структуру капіталу та зробивши оцінку структурних змін, можна сказати, що НВКФ”Енергія-Юг” має кредиторську заборгованість. Хоча підприємство і не бере короткострокові кредити у банку, що пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину об’єму кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний.
Наявність кредиторської заборгованості не дуже вдало характеризує діяльність підприємства, але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, то іншого виходу немає - треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки.
Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.