Передбачається встановити, що податковий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право платника податку на особливий порядок оподаткування, при якому власника податкового патенту буде звільнено від сплати податку на додану вартість та збору до Державного соціального фонду, а також податку на доходи фізичних осіб (щодо фізичних осіб, які придбали податковий патент, в частині доходу від даного виду діяльності) та податку на прибуток (щодо юридичних осіб, власників податкового патенту).
4. Встановлення фіксованого сільськогосподарського податку, до платників якого будуть віднесені юридичні та фізичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, причому сума, одержана ними від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, повинна перевищувати 70 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Сільськогосподарські виробники - юридичні особи звільнятимуться від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на нерухомість та збору до Державного соціального фонду. Щодо фізичних осіб, які підпадають під визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку, то вони відповідно будуть звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, податку на нерухомість та збору до Державного соціального фонду.
Об’єктом оподаткування при сплаті фіксованого сільськогосподарського податку буде виступати сільськогосподарські угіддя, передані платнику фіксованого сільськогосподарського податку у власність або надані йому у користування, в тому числі на умовах оренди. Ставка фіксованого сільськогосподарського податку встановлюватиметься у проценті від вартості сільськогосподарських угідь.
Для стимулювання приросту кількості працівників та їх офіційного прийняття на роботу передбачається встановлення пільг з оподаткування тим суб’єктам малого підприємництва та сільськогосподарським виробникам - юридичним особам, у яких за результатами року буде відмічено зростання середньоспискової кількості працівників і які при цьому не матимуть заборгованості з виплати заробітної плати.
З метою спрощення процедури відкриття підприємств передбачається встановити, що новостворені підприємства за бажанням можуть не реєструватись в якості платника податку на додану вартість до тих пір, поки їх обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищуватиме встанволеної податковим законодавством межі. При цьому на такі підприємства буде покладено обов’язок ведення обліку продаж та витрат.
Щодо дії положень податкового законодавства України на території вільних економічних зон, створених, або які будуть створені, згідно із законодавством України, необхідно передбачити особливий порядок їх застосування на таких територіях в межах спеціальних податкових режимів. При цьому, з метою уникнення диспропорцій в системі оподаткування доданої вартості в межах країни, а також для унеможливлення зловживань суб’єкти, які здійснюють свою діяльність на території вільних економічних зон, не повинні звільнятись від сплати податку на додану вартість, акцизних податків та мита. Такі суб’єкти можуть бути звільнені від сплати податку на прибуток та користатися пільговим режимом сплати інших податків.
З метою створення передумов найефективнішого використання капіталу суб’єктами вільних економічних зон необхідно закріпити перелік критеріїв та мінімальних вимог, які виставлятимуться потенційним суб’єктам таких вільних економічних зон (мінімальна кількість наданих робочих місць, мінімальний обсяг здійснених інвестицій на території певної вільної економічної зони). Якщо протягом встановленого терміну підприємство, яке здійснює свою діяльність на території вільної економічної зони, не виконало встановлених вимог, то всі пільги, якими воно скористувалося під час здійснення такої діяльності, повинні бути перераховані в звичайному порядку, встановленому податковим законодавством.
Розділ 5. Передбачувані наслідки здійснення податкової реформи в Україні
Проведення реформи податкової системи України відповідає загальносвітовому напрямку розвитку систем оподаткування, носить економічний характер та створює умови для виховування дисципліни сплати податків як у фізичних осіб, так і у підприємств.
Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні не передбачають революційних змін в сфері оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування із одночасним запровадженням кардинально нових "правил гри" в сфері справляння податків.
В результаті здійснення податкової реформи в Україні створюється податкова система з наступними базовими положеннями:
1. Податковий кодекс України буде єдиним нормативним документом, який регулюватиме відносини з приводу сплати податків. Він міститиме чіткі визначення всіх елементів податків та зборів, встановлюватиме права та обов’язки платників податків та податкових органів. Простота та зрозумілість норм (порівняно з діючим законодавством) дозволить уникнути подвійного тлумачення норм, протиріч та непорозумінь в застосуванні Податкового кодексу України на практиці. Це з одного боку, полегшить становище платників податків, а з іншого, призведе до можливості чіткого виконання податковими органами своїх контролюючих функцій.
2. Складовими елементами української системи оподаткування залишаться загальновизнані в світі податок на прибуток та податок на додану вартість (за цими податками буде встановлено найбільш оптимальний розмір ставок: 20 і 15 відсотків відповідно). Зміни податкового законодавства України не передбачають розвалу існуючої системи, до якої звикли платники податків. Вони запроваджують нові підходи до порядку обчислення та стягнення податків, які зроблять систему оподаткування раціональною та ефективною.
Встановлення ставки податку на додану вартість на рівні 15 відсотків відповідатиме вимогам гармонізації податкового законодавства, які висуваються шостою директивою ЄС. Крім цього, такий розмір ставки сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських імпортерів та експортерів.
3. Окрім податку на прибуток та податку на додану вартість, в системі податків і зборів залишаються лише ефективні обов’язкові платежі та скасовується решта необгрунтованих стягнень, за якими витрати на їх контроль перевищують рівень надходжень. Так, серед загальнодержавних встановлюються 4 податки (податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток, податок на додану вартість і акцизний податок) та 4 збори (збір до Державного соціального фонду, державне мито, збір за використання Державної символіки та ліцензійний збір). До місцевих податків відносяться податок на нерухомість, податок з реклами, податок на транспортні засоби, готельний податок та курортний податок. Місцевими зборами є збір за паркування автотранспорту, збір за використання місцевої символіки та ринковий збір.
4. Для основних податків та зборів буде встановлено однаковий податковий та звітний період, який дорівнює кварталу. Це дозволить зменшити витрати на адміністрування податків та призведе до спрощення ведення обліку.
5. Стабільність податкової системи України зокрема забезпечуватиметься встановленням конкретних ставок оподаткування по всім податкам та зборам. В податковому законодавстві України будуть відсутні положення, які давали б можливість встановлювати ставки податків іншими нормативно-правовими актами, що не належать до податкового права. До того ж буде введений 5‑річний мораторій на внесення змін до податкового законодавства України, які торкатимуться основних складових податкової системи (переліку податків і зборів, їх ставок (крім акцизів), принципів нарахування, заборони безспірного стягнення коштів з рахунків платників податку).
Стосовно набрання чинності актів законодавства, буде встановлено, що після закінчення 5‑річного мораторію на внесення змін до податкового законодавства України нормативно-правові акти, які регулюватимуть податкові правовідносини, прийматимуться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року та набиратимуть чинності не раніше ніж з початку нового бюджетного року.
6. Податкове законодавство України встановить новий порядок стягнення з платників податків та зборів сум податкової заборгованості. Буде застосуватися виключно судовий порядок. При застосуванні цього порядку, у разі виявлення податковим органом порушення щодо виконання платником податку свого обов’язку по сплаті податку або збору, такий податковий орган надсилатиме платнику податку податкову вимогу. У разі незгоди платника податку з висновками податкового органу, податковий орган зможе звернутися до суду із заявою про стягнення суми податку та передбачених податковим законодавством України фінансових санкцій.
7. Важливим елементом порядку адміністрування буде відсутність права податкових органів на безспірне стягнення коштів з рахунків платників податку. Крім впорядкування взаємовідносин між податковим органом і платником податку, це дозволить уникнути створення банківської картотеки.
8. При оподаткуванні доходів фізичних осіб неоподаткований мінімум буде прирівняний до офіційної межи малозабезпеченості, яка встановлюється Верховною Радою України. Таким чином держава перестане оподатковувати суму доходу громадян, яка складає життєво необхідний рівень.
9. За податком на доходи фізичних осіб буде встановлено три ставки: 10 відсотків – на дохід від 12 місячних неоподатковуваних мінімумів доходів фізичних осіб (н. м.) до 180 н. м. на рік; 15 відсотків – на дохід від 180 н. м. до 300 н. м. на рік та 20 відсотків – на дохід, що перевищує 300 н. м. на рік. Таким чином буде реалізовано принцип рівності платників податків і створиться ситуація, за якої, на відміну від теперішнього стану, платити податок будуть всі. Основна частка навантаження по сплаті цього податку буде припадати на заможні верстви населення. Зниження ставки та встановлення неоподатковуваного мінімуму на рівні межі малозабезпеченості стимулюватиме зростання обсягу споживання населення та реалізує регулюючу функцію цього податку.