Смекни!
smekni.com

Фінансовий контроль та його роль в економічній системі держави (стр. 2 из 12)

Надзвичайно важливе значення для ефективного функціо­нування державного фінансового контролю в цілому є розумін­ня і правильне використання всієї сукупності елементів систе­ми контролю, особливо з огляду на необхідність запобігання втраті контролю за діяльністю певних секторів економіки і утворенню неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, попередження паралелізму та дублювання при здійсненні контролю.

Система контролю — взаємопов'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій та контрольованого об'єкта.

Контроль, в тому числі фінансовий, стає можливим насам-/перед завдяки суб'єкту, який його здійснює. Відсутність і суб'єкта унеможливує контроль. Контролюючий суб'єкт (суб'єкт контролю) — це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи, що перебувають в оточуючому господарському середовищі.

У контрольному процесі суб'єктами виступають носії прав і обов'язків — особи та органи, що мають повноваження

на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльні-і стю підприємства (установи, організації), а також право втру-' чатися в його оперативну діяльність та притягувати винних до відповідальності.

Суб'єкти державного фінансового контролю — міністерст­ва, інші центральні органи виконавчої влади, які наділені по­вноваженнями на здійснення фінансового контролю, їх само­стійні контрольно-ревізійні підрозділи або інші їхні підрозділи (особи), які наділені такими повноваженнями.

Іншою обов'язковою умовою є наявність об'єкта, на який спрямовується контроль. У випадку відсутності об'єкта конт­роль стає недоцільним. Підконтрольний об'єкт (об'єкт контролю) — це суб'єкти господарювання, на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії. До них належать юри­дичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, їх відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є суб'єктами підпри­ємницької діяльності, а також постійні представництва нере­зидентів, через які повністю або частково здійснюється під­приємницька діяльність, якщо такі суб'єкти беруть участь у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні активів, що належать державі, а також використовують кош­ти, що залишаються у зв'язку з наданими пільгами за плате­жами до бюджетів чи державних цільових фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України, за винят­ком розташованих на території України іноземних дипломатич­них представництв, консульських установ, представництв між­народних організацій, а також представництв нерезидентів, які не провадять підприємницької діяльності.

Нарешті, можливість контролю обумовлюється певним зв'яз­ком між суб'єктом та об'єктом. Відсутність цього зв'язку при-( зводить до неможливості здійснення контролю.

Контрольні дії — це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб'єкта з певною нормою, здійснювані контролюючими суб'єктами з метою знаходження і блокування відхилень від цих норм.

Контрольний захід — це сукупність способів і методичних прийомів фінансового контролю, які застосовуються суб'єкта­ми державного фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний комплекс (систему) або окремі процеси (етапи) фінансово-гос­подарської діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна.

Роль державного фінансового контролю в системі державно­го регулювання економіки полягає у вирішенні двох проблем:

1)підвищення ефективності державного регулювання еко­номіки;

2) дотримання правил формування і використання фінансових ресурсів, встановлених державою.

Контроль не може обмежуватись тільки реєстрацією окре­мих недоліків, порушень законодавства і державної дисцип­ліни. Основне призначення контролю полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєднання попередження, виявлення і ліквідації недоліків та порушень, відшукання і швидке введен-, ня в дію невикористаних резервів інтенсифікації виробництва підвищення його ефективності.

Звідси випливають функції державного фінансового контролю.

Інформаційна функція полягає в тому, що під час здійснен­ня контролю отримані результати (інформація) є підставою для прийняття відповідними суб'єктами рішень і проведення коригуючих дій, завдяки яким забезпечується нормальне функ­ціонування об'єкта, що контролюється. Інформація повинна бути правдивою, об'єктивною, своєчасною та оперативною,-а також містити лише необхідні дані, що дозволяє її швидше вивчати і на її основі приймати оптимальні управлінські рішення.

Профілактична функція полягає у попередженні можливості здійснення зловживань, виявлення різного роду порушення дисципліни і законності. У процесі контролю виявляються не тільки недоліки, але й позитивні аспекти діяльності.

Інструктивна (мобілізуюча) функція контролю, полягає у застосуванні суб'єктами контролю набутих наукових знань, прогресивних прийомів і способів вивчення об'єктів контролю.

Функції державного фінансового контролю безпосередньо пов'язані з поняттям економічної безпеки України, рівень якої необхідно підвищувати. Економічна безпека — це комплексний показник, елементами якого виступають: бюджетна безпека, фінансово-кредитна, податкова, інвестиційна та інші види без­пеки.

Фінансовий контроль із боку держави, на думку В. В. Бурцева, має забезпечити дотримання принципів законності, доцільності

й ефективності розпорядчих і виконавчих дій з управління (включаючи стадії планування, формування, розподілу і вико­ристання) державними фінансовими ресурсами, матеріальними цінностями і нематеріальними об'єктами, їх збереження і при­множення.

Принцип законності передбачає перевірку дотримання за­конів та інших нормативно-правових актів фінансового харак­теру, дає змогу підтримувати стійкість бюджетних процесів і стабільність державного фінансового устрою, вчасно виявляти відхилення від заданих нормотворчими органами правил і про­цедур, а також вносити до них необхідне коригування.

Принцип доцільності передбачає перевірку цільового витра­чання державних коштів і використання набутого за рахунок цих коштів майна, а також відповідності діяльності накрес­леним цілям, програмам і пріоритетам.

Принцип ефективності передбачає перевірку на економ­ність та оптимальність управління і використання державних фінансових коштів, а також на можливість виконання держав­них програм, проведення різних державних заходів із най­меншими витратами і найбільшим результатом

У різних наукових джерелах також виділяють:

Принцип об'єктивності передбачає забезпечення контро­люючими органами неупередженого рівного підходу до всіх підконтрольних суб'єктів під час проведення контрольних дій, при узагальненні і реалізації результатів контролю.

Принцип регулярності передбачає здійснення заходів конт­ролю всіма контролюючими органами на засадах планомірності в терміни, що регламентують контрольний процес.

Принцип скоординованості, зміст якого полягає в тому, що контролюючи органи координують діяльність з метою запобі­гання дублювання перевірок, зайвого відволікання працівників підконтрольних органів; у разі потреби організовують спільні з іншими контролюючими органами ревізії та перевірки.

Принцип системності — забезпечення контролю на всіх стадіях руху державних коштів у фінансовій і виробничій сферах шляхом створення відповідної організаційної системи контролю в країні.

Принцип гласності — висвітлення в засобах масової інфор­мації основних результатів діяльності контролюючих органів із перевірок щодо дотримання законодавства, викриття зловжи­вань, запобігання неефективному, нецільовому використанню державних коштів.

Роль функцій контролю полягають в наступному.

Контроль як функція соціального управління — це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об'єкта з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів.

Як функція соціального управління контроль об'єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об'єкта.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об'єкт управління виконує його настанови. Основною метою цієї функції є блокування відхилень діяльності суб'єкта управління від заданої управлінської програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх соціальних регуляторів.

Соціальне управління і контроль — явища тісно пов'язані одне з одним. Як відносно самостійні вони, взаємодіючи, утворюють стійку систему. В процесі соціального управління контроль є зв'язуючим елементом між управлінськими циклами. Процес управління складається із таких функціонально-логічних стадій: управлінського рішення; контролю і перевірки виконання; оцінки результатів. Отже, контроль є необхідною самостійною функцією управління в державі.