ГПт=
, (1.4)де ГПм — майбутня вартість грошового потоку; і — відсоткова ставка, виражена десятковим дробом; п — кількість періодів (місяців, кварталів, років) з початку інвестиційного циклу.
Грошовий потік охоплює чистий прибуток та амортизацію за весь період експлуатації. Якщо цей період визначити важко, то для розрахунків беруть період 5 років.
Дисконтна ставка — це відсоткова ставка, застосування якої у процесі дисконтування дасть змогу привести майбутню вартість грошового потоку до теперішньої [13]. Це дуже важливий і складний показник. Визначають його з урахуванням таких факторів:
• середньої реальної депозитної або кредитної ставки за грошовими вкладами у банки;
• темпу інфляції, що передбачається на період.
Реальну ставку відсотка з урахуванням цього фактора визначають так:
ір = і-Т, (1.5)
де і — номінальна ставка відсотка; Т — темп інфляції.
Що вищий темп інфляції, то вищою має бути ставка відсотка, яка могла б компенсувати інвестору втрачений дохід у вигляді:
• "премії від інфляції";
• премії за ризик. Загальна відсоткова ставка має враховувати ступінь ризику інвестицій і компенсувати можливі втрати від нього у вигляді "премії за ризик". За більш ризикових об'єктів інвестування слід відповідно збільшувати ставку відсотка;
• премії за низьку ліквідність (встановлюючи ставку відсотка, необхідно враховувати й компенсувати у вигляді додаткового доходу можливі втрати інвестора від зниження ліквідності інвестицій).
Чистий приведений дохід не може бути від'ємним, бо в цьому разі зроблені інвестиції не принесуть доходу і будуть збитковими.
Індекс дохідності — це відносний показник, що характеризує ефективність інвестицій. Він визначається відношенням суми грошового потоку, приведеної до теперішньої вартості, до суми інвестиційних коштів:
, (1.6)Індекс дохідності не може бути менший за одиницю (такий проект є неефективним, і його слід відхилити).
Чистий приведений дохід та індекс дохідності перебувають у прямій залежності. Зі збільшенням абсолютної суми чистого приведеного доходу підвищується й індекс дохідності, тому на практиці можна розрахувати лише один із зазначених показників. Проте порівнюючи кілька інвестиційних проектів, доцільно розраховувати обидва показники з метою глибшого вивчення наявних проектів і вибору найкращого.
Період окупності — найпоширеніший з показників оцінювання ефективності інвестицій. Він допомагає відповісти на питання, за який період вкладені кошти повернуться до інвестора. Період окупності розраховують за формулою
, (1.7)де ГПС — середня сума грошового потоку в теперішній вартості в конкретному періоді (у разі короткострокових інвестицій цей період може тривати один місяць, а в разі довгострокових — один рік).
На практиці використовують також дещо модифіковані способи визначення періоду окупності:
, (1.8)або
, (1.9)де ГПj — обсяг грошового потоку в j-му періоді;
ГПn — обсяг грошового потоку в n-му періоді, коли його наростаюча сума досягне розмірів вкладених інвестицій;
i— дисконтна ставка для приведення грошового потоку до теперішньої вартості;
п — порядковий номер періоду (року, кварталу, місяця), в якому сума дисконтованого грошового потоку, включаючи грошові потоки за всі попередні роки, уперше перевищить розмір інвестицій.
За допомогою зазначених методів можна розраховувати період окупності згідно із сумами грошового потоку кожного періоду (у першому випадку без дисконтування майбутньої вартості, у другому — з урахуванням дисконтних ставок і приведенням грошового потоку до теперішньої вартості) [13].
Внутрішня норма дохідності у розрахунках — новий і найскладніший показник. Цей показник характеризує рівень дохідності конкретного інвестиційного проекту (у відсотках) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму дохідності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.
Внутрішню норму дохідності як показник використовують здебільшого для порівняльного оцінювання ефективності інвестицій. Порівнюючи два і більше проектів, можна вибрати варіант, який забезпечує найвищий рівень дохідності.
Розділ 2
2 Методика виконання економічних розрахунків на торгівельному підприємстві
2.1 Зміст господарської ситуації
Відомі наступні дані про діяльність торгівельного підприємства в 2005 році. Здійснюється торгівля трьома видами товарів: К, Л і М. Купівельна вартість товарів складала: по товарах виду К – 333 гривні за штуку, по товарах виду Л – 53 гривні за квадратний метр, по товарах виду М – 1033 гривень за штуку. Протягом року вказані товари реалізувались торгівельним підприємством за стабільними цінами при такому рівні торгівельної націнки: товари виду К – 33%, товари виду Л − 43%, товари виду М – 13%. В 2005 році торгівельне підприємство реалізувало покупцям 533 штук товарів виду К, 633 квадратних метрів товару виду Л і 433 штук товарів виду М.
Облікова чисельність персоналу торгівельного підприємства складала: з 1 січня 2005 року по 25 вересня 2004 року – 5 осіб а з наступної дати до кінця 2004 року – 6 осіб. Рівень витрат обігу складає 5,33%. Торгівельні площі складають 153 м2. Вартість основних фондів торгівельного призначення станом на початок року 33300 грн., станом на кінець року 323300 грн. Залишки оборотних засобів торгівельного підприємства в 2005 році складали станом: на початок року 13300 грн., на початок другого кварталу 13330 грн., на початок третього кварталу 14233 грн., на кінець року 12333 грн. Питома вага товарних запасів у вартості оборотних засобів складає 40%.
Підприємство займалося лише торгівельною діяльністю і ставка податку на прибуток 25%.
2.2 Завдання
Основними завданнями комплексу економічних розрахунків на торгівельному підприємстві є визначення:
1. Товарообороту в купівельних цінах;
2. Реалізаційної вартості товарів кожного виду;
3. Товарообороту в реалізаційних цінах;
4. Валового доходу;
5. Рівня валового доходу;
6. Витрат обігу;
7. Показників продуктивності праці виходячи з товарообороту і виходячи з валового доходу;
8. Показників ефективності використання основних фондів торгівельного призначення, які можливо визначити по наведених вихідних даних;
9. Показників ефективності використання оборотних активів, які можливо визначити по наведених вихідних даних;
10. Показників товарооборотності;
11. Прибутку від реалізації товарів, чистого прибутку;
12. Середнього по торгівельному підприємству рівня торгівельної націнки;
13. Показників рентабельності діяльності торгівельного підприємства.
2.3 Економічні розрахунки на умовному торгівельному підприємстві
Визначення товарообороту в купівельних цінах
Товарооборот в купівельних цінах ТОк – це сума вартості усіх товарів в купівельних цінах:
, (2.1)де Цкj – купівельна вартість певного товару;
np – кількість проданого товару.
Визначення реалізаційної вартості товарів кожного виду
Реалізаційна вартість товару Црі визначається за формулою:
, (2.2)де РТН – рівень торгівельної націнки певного товару .
Визначення товарообороту в реалізаційних цінах
Товарооборот в реалізаційних цінах ТОр – це сума вартості усіх товарів в реалізаційних цінах:
(2.3)Визначення валового доходу
Валовий дохід торгівельного підприємства ВДТП – це різниця між товарооборотом в реалізаційних цінах і товарооборотом в купівельних цінах:
. (2.4)Результати розрахунків товарообороту і валового доходу наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Товарооборот і валовий дохід торгівельного підприємства у звітному році.
№ пп | Види товарів | Од. вим. | Обсяг про-дажу | Купі-вельна вартість, грн./од. | Торгова націнка | Реалізацій-на вартість грн./од. | Товарообіг, грн | Валовий дохід, грн | ||
% | грн./од | в купів. цінах | в реаліз. цінах | |||||||
1 | К | шт. | 533 | 333 | 33 | 109,89 | 442,89 | 177489,00 | 236060,37 | 58571,37 |
2 | Л | м2 | 633 | 53 | 43 | 22,79 | 75,79 | 33549,00 | 47975,07 | 14426,07 |
3 | М | шт. | 433 | 1033 | 13 | 134,29 | 1167,29 | 447289,00 | 505436,57 | 58147,57 |
Всього | 658327,00 | 789472,01 | 131145,01 |
Структура валового доходу за видами товарів, які реалізує дане торгівельне підприємство, зображена на рисунку 2.1.