Шляхи удосконалення податкової політики підприємства (стр. 6 из 23)

Рис. 1.3. Етапи розробки податкової політики підприємства.

Знання податків – точне знання поточного податкового законодавства, його подальшого розвитку; розуміння того, які позитивні або негативні сторони воно має для підприємства.

Дотримання податкових законів – своєчасна і чітка підготовка податкових декларацій, звітів, повідомлень і інших документів, повна сплата всіх належних податкових платежів.

Представлення в податкових установах – відправлення податкових декларацій, звітів, повідомлень і інших документів у податкові органи, надання допомоги податковим органам під час податкових перевірок і на інших етапах дотримання податкових законів, переговори з податковими й іншими органами з питань порушення податкового законодавства, зниження податків і списання податкової заборгованості, представлення підприємства в судових органах по справах про податкові правопорушення.

Податкова оптимізація – планування і управління господарськими операціями для досягнення найбільш вигідної податкової позиції у стратегічній перспективі.

Процесу розробки податкової політики підприємства властива наступна структура:

- аналіз господарської діяльності;

- визначення основних податкових проблем;

- розробка і планування податкових схем;

- підготовка і реалізація податкових схем;

- включення результатів у звітність і очікування реакції контрольних органів.

Наведені характеристики змісту процесу розробки податкової політики ґрунтуються, насамперед, на визначенні податкового планування – як практичної діяльності щодо оптимізації податкового портфеля підприємства.

Перший етап процесу податкового планування полягає у виборі основних інструментів реалізації податкового планування, а також виконавців. Серед основних внутрішніх нормативних актів, що регулюють даний етап, необхідно виділити, насамперед, наказ про облікову політику підприємства, а також наказ про план виробництва.

Під обліковою політикою підприємства розуміється обрана їм сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, поточного вартісного виміру, групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності на основі застосування принципів бухгалтерського обліку.

План виробництва (виробнича програма) є основним документом, на базі якого здійснюються виробничі відносини підприємства. План виробництва містить дані щодо передбачуваної інвестиційної політики підприємства, випуску продукції, чисельності працівників тощо. Така інформація прямо і безпосередньо впливає на податкове навантаження підприємства.

Інструментарій, що застосовується при розробці податкової політики, різноманітний. У літературі звичайно називаються: експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у тому числі ЗМІ); формування запитів у податкові інспекції, Міністерство фінансів і інші державні органи; спеціальна наукова і періодична література; арбітражна і загальногромадянська судова практика; роз’яснення і розробки спеціалізованих консалтингових і аудиторських компаній.

Інструментарій розробки податкової політики формується в залежності, по-перше, від рівня прийняття управлінських рішень (оперативних, тактичних або стратегічних), а по-друге, від заходів, що використовуються в плануванні податкових відрахувань, що, у свою чергу, диференціюються виходячи з ваги податкового навантаження в тієї або іншій податковій юрисдикції (таблиця 1.1). Податкове навантаження розраховується як сумарна частка податкових платежів підприємства за розглянутий період у доданій вартості продукції, зробленої підприємством за той же період, при цьому додана вартість знаходиться шляхом вирахування з вартості зробленої продукції вартості спожитих матеріальних засобів виробництва (сировини, енергії тощо) і послуг інших організацій [11, с.45-46].

Податкова політика, як і будь-яка діяльність, що носить управлінський характер, покликана виконувати оперативні функції, функції контролю і функції планування, звідси податкову політику можна зобразити у виді трьохрівневової системи, що включає оперативні, тактичний і стратегічний елементи (рис. 1.4), у залежності від яких трансформується об’єктивна сторона процесу податкового планування, видозмінюються заходи щодо планування податків. Проекція конструкції податкової політики у виді піраміди (рис. 1.4) невипадкова, оскільки дозволяє найбільше точно відобразити наявні зв’язки і залежності, що простежуються на всіх "поверхах" податкового планування [20, с.114]. У процесі розробки податкової політик підприємства необхідний щотижневий моніторинг нормативно-правової бази, визначення бази податкових відрахувань і ставок оподатковування. Вивчення і засвоєння діючого податкового законодавства – перша й об’єктивно необхідна умова всієї діяльності з податкового планування.

Рис. 1.4. Структура податкової політики підприємства.

Керівництву підприємства необхідно знати: чи є підприємство суб’єктом податкових правовідносин? Які податки зобов’язане сплачувати підприємство? За якою ставкою і з якої бази підприємство повинне сплачувати податки? Терміни сплати податків? Пільги, що підприємство може використовувати при сплаті податків? Відповіді на поставлені запитання здебільше даються співробітником бухгалтерії, відповідальним за податковий облік, із залученням у разі потреби юридичної служби.

Таблиця 1.1 Диференціація заходів щодо розробки податкової політики підприємства

Податкове навантаження	Заходи і вимоги до персоналу	Потреба в податковому плануванні / Періодичність
10-30%	Чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг. Рівень професійного бухгалтера. Разові консультації зовнішнього податкового консультанта.	Мінімальна, разові заходи
30-55%	Податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю, спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, великих і довгострокових контрактів. Наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора. Абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.	Необхідно, регулярні заходи
55-80%	Найважливіший елемент створення і стратегічного планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності по всіх зовнішніх і внутрішніх напрямках. Наявність спеціально підготовленого персоналу й організація тісної взаємодії з усіма службами з організацією і контролем з боку члена Ради Директорів. Постійна робота з зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Спеціальна програма розвитку, обов’язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних або фінансових заходів і інновацій податковими консультантами	Життєво необхідно, щоденні заходи
Більш 80%	Зміна сфери діяльності і/або податкової юрисдикції	–

Крім того, необхідно складання прогнозів податкових зобов’язань організації (податковий календар) з метою оптимізації потоків податкових платежів. Податковий календар розробляється кожним підприємством самостійно з обліком галузевих і організаційно-правових особливостей. Податковий календар складається працівниками бухгалтерії, останні надають у фінансову службу підприємства щомісячний графік податкових витрат, що використовується при прогнозуванні фінансових потоків.

На тактичному рівні податкова політика є частиною загальної системи фінансового управління і контролю, здійснюється спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, великих і довгострокових господарських контрактів. Зокрема, складаються прогнози податкових зобов’язань організації і наслідків планованих схем угод, що згодом враховуються при формуванні прогнозів фінансових потоків підприємств; розробляється графік відповідності виконання податкових зобов’язань і зміни фінансових ресурсів організації; прогнозуються і досліджуються можливі причини різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій або проведеної угоди [8, с.217].

Заходи, проведені на поточному рівні планування, називають способами, методами, "схемами" податкової оптимізації (мінімізації податкових відрахувань). Способи податкової оптимізації різні за своєю природою й у своїй більшості вузько спрямовані на визначений сегмент податкових відносин, не торкаються усього комплексу податкових проблем.

Серед найбільш популярних методів податкової мінімізації дослідники виділяють метод заміни відносин; метод поділу відносин; метод відстрочки податкового платежу; метод прямого скорочення об’єкту оподатковування; метод делегування податкової відповідальності підприємству-сателітові; метод прийняття облікової політики з максимальним використанням наданих можливостей для зниження розміру податкових платежів; метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей народного господарства і груп платників податків; метод зміни юрисдикції збутового управління або центра прийняття управлінських рішень підприємства у вигляді установи самостійної юридичної особи або перенос самих виробничих потужностей на користь зони пільгового режиму оподатковування і ряд інших.