Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства друкарної галузі (стр. 5 из 13)
П2 = стр. 640 ф.1 – стр 380 – стр 480 – стр 530 ф.1 (1.21)
3.) Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
П3 = стр 480 ф.1. + стр. 430 ф.1 + стр. 630 ф.1 (1.22)
4) Постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву балансу.
П4 = стр 380 ф.1. (1.23)
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А 1 >П1;
А2>П2;
А3>П3;
А4<П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості [16,24].
У випадку, якщо одно чи декілька нерівностей системи мають протилежний знак, від зафіксованого в оптимальному варіанту, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі розрізняється від абсолютного. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишок по другій групі в вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити в повній мірі більш ліквідні.
Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею, в якій записуємо активи та пасиви по чотирьом групам [11, 14, 25].
Ліквідність підприємства характеризується такими показниками:
1) коефіцієнт загальної ліквідності (оптимальне значення від 1до 2):
(1.24)2) коефіцієнт термінової ліквідності (оптимальне значення 0,7-0,8):
(1.25)3)коефіцієнт абсолютної ліквідності (оптимальне значення 0,2-0,5):
(1.26)На рівень коефіцієнтів ліквідності впливає цілий ряд факторів, зокрема, структура оборотних активів, структура короткострокових зобов’язань, застосовані форми розрахунків, оборотність оборотних активів, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Не останнє значення для оцінки фінансового стану підприємства має визначення та аналіз показників рентабельності.
Рентабельність це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність – відносний показник, який дозволяє виміряти отриманий ефект з витратами або ресурсами, які використанні для досягнення цього ефекту. Є декілька показників рентабельності, використання кожного з них залежить від характеру оцінки ефективності фінансово – господарчої діяльності підприємства. Формули для розрахунку рентабельності наведено у табл.. 1.2. [16]
| Показник | Формула розрахунку |
| Рентабельність сукупного капіталу |  |
| Рентабельність власного капіталу |  |
| Валова рентабельність продажу |  |
| Операційна рентабельність продаж |  |
| Чиста рентабельність продаж |  |
| Валова рентабельність виробництва |  |
| Чиста рентабельність виробництва |  |
Необхідно більше звертати увагу на оборотність оборотних коштів і на ефективність їх використання (оскільки від цього залежить розмір оборотних коштів, необхідний для нормального функціонування підприємства).
Під час фінансового аналізу особливу увагу звертають на стан дебіторської заборгованості. Вона буває допустима (виправдана) і невиправдана. Допустимою вважається та заборгованість, яка виникла згідно з діючими законами (пред’явлені претензії, заборгованість підзвітних осіб). До невиправданої дебіторської заборгованості належить заборгованість внаслідок нестач, розтрат, порушень фінансової дисципліни.
Зростання дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство надало споживачам своєї продукції товарні позики, тобто поділилося з ними частиною свого прибутку. Необхідно звернути увагу на списання дебіторської заборгованості та відображення у балансі [17].
В умовах значної кризи платежів у країні не можна обмежуватися при оцінці платоспроможності підприємства тільки визначенням коефіцієнтів ліквідності тому, що вони не дають можливість здійснювати активний контроль за дотриманням підприємством платіжної дисципліни, а також визначити стабільність фінансового стану. Вони характеризують платоспроможність на певну дату. Цю проблему можна вирішити, якщо вивчати не залишки, а рух коштів підприємства. Розмір коштів підприємства у зіставленні з його витратами та боргами визначає його фінансову стабільність.
Для аналізу грошових потоків підприємства слід складати розрахункові і платіжні баланси на конкретні дати для визначення перевищення платежів за зобов’язаннями над джерелами надходження коштів і прийняття оперативних заходів щодо погашення платежів, що виникають. Складання й аналіз розрахункового балансу доповнює та уточнює оцінку платоспроможності підприємства.
Кожен господарський об’єкт повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як свого підприємства так і своїх партнерів.
Завдання полягає в тому, щоб дати оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел, оцінку перспектив розвитку, скласти прогноз господарсько-фінансового стану підприємства і показати, яким чином можна попередити негативні чинники.
Увагу приділяють також до інвестиційної діяльності підприємства. До інвестиційної діяльності підприємства належать операції з придбанням, продаж майна підприємства (основних засобів, нематеріальних активів).
При аналізі доцільно звернути увагу на склад, доцільність інвестицій, структуру та прибутковість фінансових вкладень. На підставі результатів аналізу приймають рішення про поліпшення інвестиційної діяльності підприємств.
Завершуючи аналіз фінансового стану, слід дати йому розгорнуту оцінку, зазначити найбільш важливі чинники, які його сформували, а також вказати на наявні резерви і потрібні заходи для їх реалізації.
Результати аналізу фінансового стану підприємства використовують для визначення оцінки діяльності підприємств та оцінки їх кредитоспроможності.
Аналіз фінансового стану досить часто використовують для прогнозування та попередження банкрутства. Для цього використовують декілька моделей, які мають західне походження. Найбільш розповсюдженою є модель, запропонована Едвардом Альтманом, ще у 1968 р. Це п'ятифакторна модель, складовими якої є окремі показники фінансового стану підприємства [15,26,29].
Запропонована модель має наступний вигляд:
Z = 1,2А + 1,4В + 3,3С + 0,6Д + Е, (1.27)
Де А – оборотний капітал / Активи;
В – чистий прибуток / Активи;
С – прибуток від продукції / Активи;
Д – власний капітал / Залучені кошти;
Е – виручка від реалізації / Активи.
Залежно від значення "Z – показника" дається оцінка можливості банкрутства підприємства.
Критичне значення показника дорівнює 2,9. При Z £ 1,80 ймовірність банкрутства дуже висока при 1,88 £ Z £ 2,70 – висока; при 2,71 £ Z £ 2,99 – можлива; при Z ³ 3 – дуже низька.
Сьогодні модель Альтмана вдосконалено, що дозволяє прогнозувати банкрутство за п'ять років з ймовірністю до 95%. Але можливість її використання в Україні є проблематичною. Крім того, модель Альтмана більш підходить для великих компаній, чиї акції котируються на біржі.
Із впровадженням Національних стандартів бухгалтерського обліку вирішено ряд проблем по розрахунку коефіцієнтів даної моделі.
Для умов України деякі автори пропонують використовувати змінене рівняння Альтмана:
Z = 0,717К1 + 0,847К2 + 3,107К3 + 0,042К4/ + 0,995К5, (1.28)
де К/4 – відношення балансової вартості власного капіталу до зобов'язань.
Критичне значення показника дорівнює 1,23.
Крім індексу Альтмана в зарубіжних країнах використовується показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:
Z = 0,16 X1 – 0,22 X2 + 0,87 X4 – 0,24 X5
Де X1 – частка дебіторської заборгованості та грошових коштів в активах;
X2 – частка постійного капіталу в пасивах;
X3 – частка фінансових витрат у виручці;
X4 – частка витрат на персонал у доданій вартості;
X5 – відношення валового прибутку до залученого капіталу.
В зарубіжних країнах використовуються також тести на ймовірність банкрутства Лису [Zл ] та Таффлера [ Zт ]:
Zл = 0,063 X1 + 0,092 X2 + 0,051 X3 + 0,001 X4 (1.29)
де X1 – відношення оборотних активів до суми всіх активів,
X2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів.
X3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів.
X4 – відношення власного капіталу до залученого.
Критичне значення Zл = 0.037.
Учені Інституту аграрної економіки на чолі з П.Т. Саблуком рекомендують для діагностики банкрутства проводити експрес – аналіз фінансового стану, який складається з розрахунку п’яти показників:
1. Коефіцієнта Бівера, який дорівнює відношенню різниці чистого прибутку та амортизації до суми зобов’язань (за 5 років до банкрутства цей коефіцієнт становить 0,17 за рік [-0,15]; благополучний стан – вище 0,4).