1.1.2 Внутрішній і зовнішній аналіз
Істотна роль у досягненні стабільного фінансового становища належить аналізу. Розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз фінансового становища.
Внутрішній аналіз здійснюється для потреб керування підприємством. Його ціль - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні й позикові засоби таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку й виключення ризику банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами на основі публікацій звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти засобу, щоб забезпечити максимум прибутку й виключити ризик втрати.
1.1.3 Основні задачі аналізу
Основними задачами як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу є:
1. Загальна оцінка фінансового становища й факторів його зміни;
2. Вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
3. Дотримання фінансової, розрахункової й кредитної дисципліни;
4. Визначення ліквідності й фінансової стійкості підприємства;
5. Довгострокове й короткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.
Для рішення цих задач вивчаються:
- Наявність, склад і структура засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни; наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни;
- Стан, структура й зміна довгострокових активів;
- Наявність, структура поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини й наслідки їхньої зміни;
- Ліквідність і якість дебіторської заборгованості;
- Наявність, склад і структура джерел засобів, причини й наслідки їхньої зміни;
- Платоспроможність і фінансова гнучкість.
Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.
Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:
- c загальноприйнятими “нормами” для оцінки ступеня ризику й прогнозиравания можливості банкрутства;
- c аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні й слабкі сторони підприємства і його можливості;
- с аналогічними даними за попередні роки для вивчення поліпшення або погіршення ФСП.
1.2 Прийоми аналізу.
Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння, зведення й угруповання, ланцюгові підстановки, прийом разниц. В окремих випадках можуть використовуватися методи журливого моделювання (регресивний аналіз, кореляційний -аналіз).
1.2.1 Прийом порівняння
Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями( норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння забезпечили правильні висновки аналізу, необхідно встановити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і однокачественность. Порівнянність аналітичних показників зв'язана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.
1.2.2 Прийом зведення й угруповання
Прийом зведення й угруповання полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці, що дає можливість зробити необхідні зіставлення й висновки. Аналітичні угруповання дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників, визначити вплив найбільш істотних факторів і виявити ті або інші закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.
1.2.3 Прийом ланцюгових підстановок
Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику. Ступінь впливу кожного фактору встановлюється шляхом послідовного вирахування: із другого розрахунку віднімається перший; із третього-другої й т.буд. Застосування методу ланцюгових підстановок вимагає строгої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає в тім, що в першу чергу звертається увага на ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний об'єм діяльності, об'єм фінансових ресурсів, об'єм доходів і витрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.
1.2.4 Прийом разниць
Прийом разниць полягає в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по досліджуваному факторі й сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному факторі множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийняте відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному факторі - на звітний кількісний фактор.
Прийом ланцюгових підстановок і прийом разниц є різновидом прийому, що одержало назву “елимінировання”. Елимінировання - логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного фактору й виключається вплив всіх інших. Використання прийомів аналізу для конкретних цілей вивчення стану аналізованого господарюючого суб'єкта складається в сукупності методику аналізу.
1.3 Інформаційна база для аналізу фінансового стану підприємства.
Інформаційною базою для проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства служить бухгалтерська звітність. Звітність організації (господарюючого суб'єкта ) - це система показників, що характеризує результати й відбиває умови її роботи за минулий період.
У звітність включені всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний і оперативно-технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відбиття у звітності всього різноманіття підприємницької діяльності підприємства.
По характері відомостей, що втримуються у звітах, розрізняють управлінську (внутрішню) і фінансову (зовнішню) звітності (мал. 1).
До фінансової звітності пред'являється ряд вимог. Основні з них:
-доречність і вірогідність інформації;
-значимість даної звітності.
Аналіз фінансово-економічного стану підприємства в основному базується на фінансовій (зовнішньої) бухгалтерської звітності підприємства.
Фінансова бухгалтерська звітність складається з декількох утворююче єдине ціле звітних документів:
· бухгалтерського балансу, форма № 1;
· звіту про прибутки й збитки, форма № 2;
· звіту про рух капіталу, форма № 3;
· звіту про рух грошових коштів, форма № 4;
· додаток до бухгалтерського балансу, форма № 5
Рис. 7. Види звітності організації і їхня коротка характеристика
Оскільки фінансова звітність - це документи, що показують результати діяльності організації за певний період у минулому, те часто в зовнішніх аналітиків немає іншого виходу, крім як оцінювати нинішній стан, ґрунтуючись на застарілих даних. Через того що аналитики зацікавлено насамперед в одержанні інформації про те, що відбувається зараз і найімовірніше відбудеться в майбутньому, а не про те, що трапилося в минулому, то вони не повинні екстраполювати історичну інформацію на нинішні умови й тим більше робити на її основі прогнози відносно майбутнього.
1.4 Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства.
Однієї із задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на основі фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників) , так і внутрішніх (керівників підприємства, працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівників виробничих підрозділів).
1.4.1 Задачі фінансової політики підприємства й заходи проведені в ході реформи
При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:
· максимізація прибутку підприємства;
· оптимізація структури капіталу підприємства й забезпечення його фінансової стійкості;
· досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;
· забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;
· створення ефективного механізму керування підприємством;