Коефіцієнт швидкої ліквідності теж має низьке значення, яке тільки в 2008 р. є понад межу нормативного значення. У 2008 р. значення даного показника зросло на 4,3 порівняно з 2006 р. та перевищувало нормативне значення в 7 ,2 рази. У 2007 р. значення даного коефіцієнта є найнижчим – 0,2. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.
Отже, як бачимо, показники абсолютної і миттєвої (швидкої) ліквідності набагато нижчі нормативних значень у 2006-2007 рр. та значно вище у 2008 р.
Низькими у 2006-2007 рр. залишаються і показники загальної ліквідності, але вони мають тенденцію до збільшення. Загальний коефіцієнт ліквідності господарства зріс у 2008 р. в порівнянні з 2006 р. на 5,6. При цьому, він значно вищий нормативного значення, який для нормального функціонування підприємства має бути 2,0-2,5. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів та високого рівня дебіторської заборгованості, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.
Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.
Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.
Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.
Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового лівериджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).
Коефіцієнт автономії - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою
Кфн = Двк : ВБ
де Кфн – коефіцієнт фінансової незалежності (автономії);
Двк – джерела власних і прирівняних до них коштів;
ВБ – валюта балансу.
Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності - показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою
Кфс = (ВК + ДПК – ВПК) : ВБ
де Кфс - коефіцієнт фінансової стійкості
ДПК – довготермінові позикові кошти;
ВПК – використання позикових коштів.
Нормальним (нормативним) вважається, Кфс> 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел [16].
Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів.
Нормальним (нормативним) вважається Кф с <1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами - показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.
Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.
Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є дані Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності [23].
Доля власних коштів у загальній сумі джерел коштів є дуже низькою і у 2008 р. становила 0,20, тобто порівняно з 2006 р. коефіцієнт автономії значно знизився – на 0,31. Негативним є те, що його значення є менше нормативу, який для нормального функціонування підприємства повинен бути більше 0,6. У 2006-2007 рр. даний коефіцієнт був близьким до нормативного значення 0,51 та 0,6 відповідно. Це говорить про те, що підприємство здійснює свою діяльність, в основному, за рахунок позичених коштів (табл. 3.4).
Таблиця 3.4Розрахунок показників фінансової стійкості ПАФ “Винниківське” у динаміці, станом на кінець року
| Показники | 2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | Відхилення+,-) |
| Власний капітал, тис.грн. | 822,2 | 824,6 | 834,0 | 11,8 |
| Необоротні активи | 1098,9 | 1046,4 | 2335,0 | 1236,1 |
| Оборотні активи | 521,7 | 328,7 | 1877,0 | 1355,3 |
| Загальна сума джерел коштів, тис. грн. | 1620,6 | 1375,1 | 4212,0 | 2591,4 |
| Коефіцієнт автономії (незалежності) | 0,51 | 0,60 | 0,20 | -0,31 |
| Коефіцієнт забезпеченості власними коштами | -0,53 | -0,67 | -0,80 | -0,27 |
Від’ємне значення коефіцієнта забезпеченості власними коштами свідчить про те, що власних джерел фінансування оборотних засобів господарству суттєво не вистачає і воно залучає для цих потреб інші фінансові ресурси, зокрема короткострокові позики банків.
Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх формування.
Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство платоспроможне. Іншими словами, фінансова стійкість підприємства - це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Визначається фінансова стійкість відношенням вартості матеріальних оборотних активів (запасів та витрат) до величини власних та позикових джерел коштів для їх формування [16].
Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.
За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:
• абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;
• нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;
• нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;
• кризовий фінансовий стан, коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства.