1) задоволення потреб споживача в товарах і послугах, що є превалюючими в діяльності корпорацій;
2) одержання достатнього рівня доходності вкладів інвесторів, що є наслідком повної реалізації основного, першого, зобов’язання;
3) створення нових цінностей, що є невід’ємною умовою одержання дивідендів;
4) соціальна відповідальність перед суспільством, що реалізується, насамперед, шляхом створення нових робочих місць;
5) стимулювання економічної діяльності за рахунок демонстрування результатів ініціативної праці;
6) сприяння винахідництву і новаторству як стержню підприємництва;
7) диверсифікація інтересів населення шляхом розподілення практичних знань громадян по різним секторам суспільства.
Відчувається гостра необхідність у відповідній адаптації і впровадженні в діяльність українськими компаніями принципів, що складають основу діяльності зарубіжних корпорацій протягом уже тривалого періоду їх розвитку.
Першим кроком на цьому шляху повинне стати усвідомлення необхідності чіткого формулювання місії корпорації як основи розроблення і здійснення її стратегії. Як свідчить статистика, біля 86% сучасних організацій США мають формальні стратегічні місії; для фірм-лідерів, як правило, є характерним більш чітке визначення місії, на відміну від фірм, що функціонують недостатньо ефективно.
Застосовується два підходи до формування стратегічної місії: широкий і вузький. При широкому підході до формування стратегічної місії, компанія уникає чіткої орієнтації на конкретну групу споживачів чи певну номенклатуру продукції; при вузькому підході здійснюється жорстка прив’язка до певних сегментів ринку, до виробництва конкретної продукції.
Як свідчить практика, на вибір того чи іншого підходу впливає ряд чинників, пов’язаних зі ступенем стабільності навколишнього середовища, обсягом операцій на ринку, економічним станом компанії. По мірі нарощування корпорацією своїх ресурсів, наявність формальних процедур щодо визначення місії і стратегії розвитку перетворюється в необхідні умови здійснення корпоративного менеджменту.
Світовий досвід розвитку корпоративного менеджменту свідчить про те, що корпоративна місія виконує три важливі ролі: визначає напрямок руху, виправдовує діяльність фірми в даному бізнесі, мотивує.
Визначаючи корпоративну місію, стратеги одержують можливість бачення напрямку руху бізнесу, що приведе до досягнення цілей і завдань шляхом побудови найбільш дієвих і найбільш доцільних бізнес – стратегій. Роль виправданості діяльності компанії в даному бізнесі реалізується за рахунок прийнятності її філософії колами зацікавлених осіб як всередині фірми, так і за її межами, в тому числі і новими фінансовими інститутами, новими акціонерами тощо.
Мотиваційна роль корпоративної місії проявляється в ідентифікації співробітниками себе з організацією, встановленні певного організаційного клімату, що націлює на спільну працю.
Представники зарубіжних корпорацій в якості основних мотивів, що зумовлюють наявність у них сформульованої місії, виділяють те, що вона забезпечує:
-керівництво системою стратегічного планування, визначення границь бізнес-операцій;
-досягнення загальної цілі чи напрямку, які виходить за межі індивідуальних амбіцій і нужд окремих підрозділів;
-розповсюдження відчуття загальних очікувань серед персоналу всіх рівнів, що сприяє побудові сильної організаційної культури.
Очевидно, що для ефективної реалізації принципів корпоративного менеджменту на основі філософії, прийнятної для всіх учасників корпоративних відносин, необхідна наявність управлінських кадрів, що пройшли спеціальне корпоративне навчання, здатні визначати напрями розвитку компанії в умовах нестабільності економіки, освоювати нові види бізнесу і нові ринки, гнучко управляти виробництвом і персоналом.
Аналіз зарубіжного досвіду корпоративного управління (особливо це стосується американського і європейського) підтверджує можливість застосування ряду принципів і елементів в умовах формування корпоративних відносин на тлі становлення ринкової економіки в Україні.
Дослідження зарубіжного досвіду й вітчизняної практики корпоративного управління дає можливість зробити висновок, що для успішного будівництва української моделі корпоративного управління, яка формуватиметься в міру зростання ролі акціонерних компаній у суспільно-економічному житті країни, необхідно розв’язати проблему створення дієвої системи фінансового управління акціонерними компаніями. Тому на сучасному етапі в центрі уваги вітчизняних учених і практиків – пошуки шляхів залучення, ефективного використання і, загалом, свідомого управління фінансами українських компаній. Ці обставини зумовлюють необхідність широкого використання у вітчизняній практиці корпоративного управління теоретичних основ фінансового менеджменту.
На жаль, значна кількість керівників українських компаній ігнорують принцип корпоративного менеджменту, недооцінюють роль стратегічного планування, зосереджуючи свої зусилля на короткостроковому горизонті планування.
Головна причина цього полягає не у відсутності можливості і здатності застосування процедур і правил щодо стратегії функціонування, а у неусвідомлені ролі і важливості цих норм корпоративного менеджменту.
Відсутність чітко сформульованої місії розмиває образ майбутнього компанії, її глобального призначення, націленість на задоволення певних ринкових потреб, лишає менеджерів і працівників компанії стратегічних орієнтирів, що приводить фактично до ігнорування основного зобов’язання компанії в сфері корпоративного менеджменту. Крім цього, відсутність чіткої місії і корпоративної стратегії ставить під загрозу перспективи розвитку компанії, відштовхуючи потенціальних інвесторів, особливо зарубіжних, для яких наявність обґрунтованої стратегії є одним із умов ділового співробітництва.
У дипломній роботі розглянуті теоретичні аспекти управління фінансами акціонерних товариств та проведено аналіз управління фінансами підприємства на прикладі ЗАТ "Співдружність", а також розроблено рекомендації щодо вдосконалення управління фінансами досліджуваного підприємства.
Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові – створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні – акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні – акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.
Закрите акціонерне товариство „Співдружність" вже 10 років успішно працює на ринку будівельних послуг, монтажу та встановлення віконно-дверних конструкцій, а також встановлення кондиціонерів.
Майно підприємства на початок 2006 року дорівнювало 135,7 тис. грн.. За звітний період 2006 року спостерігається збільшення майна до 166,1 тис. грн.. Але на кінець 2008 року зменшилось до 69,7 тис. грн. і це є негативним моментом до свідчить про згортання виробничо-комерційної діяльності.
В структурі активів підприємства найбільшу питому вагу на початок 2006 року займали оборотні активи і це свідчило про мобільність майна. В свою чергу на початок 2006 року найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли кошти у розрахунках, а саме дебіторська заборгованість. Але за 2007 – 2008 рік спостерігається зменшення питомої ваги оборотних активів. За рахунок цього збільшувалася питома вага необоротних активів. На кінець 2008 року підприємство має „важку” структуру активів, а це свідчить про значні накладні витрати, високу чутливість до зміни виручки та сприяє зменшенню оборотності майна.
Основним джерелом формування майна ЗАТ „Співдружність" є власний капітал. Найбільш питому вагу власного капіталу у розмірі 68,2% підприємство мало на кінець 2007 року, але на кінець 2008 року вона зменшилась до 55,8%. Зменшення питомої ваги власного капіталу означає зміну співвідношення власного та позичкового капіталу, яке веде до зміни фінансової стійкості. Зобов’язання підприємства складаються на 100% з поточних, які в свою чергу складаються тільки з кредиторської заборгованості. Підприємство не користується довгостроковими позичками та не створює забезпечення наступних витрат та платежів.
Розрахунок ефективності використання майна та капіталу показав, що тривалість одного обороту активів зменшився з 287 до 169 діб; період обігу поточних активів зменшився з 188 до 91 діб. Ці зміни відбулися за рахунок того, що основні засоби підприємства на 70% зношені та майже вдвічі скоротилися середні залишки оборотних активів. На кінець 2008 року спостерігається незначне збільшення коефіцієнта фондовіддачі, а за рахунок цього відбувається зменшення витрат реалізованої продукції.
Коефіцієнти рентабельності показали, що за рахунок отримання на протязі двох звітних періодів підприємством збитків вона значно знизилась, а підприємство стало не рентабельним.
Спостерігається збільшення у динаміці показника капіталовіддачі і це відбувається за рахунок того, що сукупний капітал підприємства зменшувався інтенсивніше ніж чистий дохід від реалізації робіт (товарів, послуг).
Розрахунок коефіцієнтів стану основних засобів показав, що підприємству для підвищення ефективності основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання.
У результаті аналізу платоспроможності та фінансової стійкості було встановлено, що підприємство на початок 2007 року мало абсолютний тип фінансової стійкості. Це свідчило про високу ступінь незалежності від зовнішних інвесторів та кредиторів. А вже на кінець 2008 року ЗАТ „Співдружність" має кризове фінансове становище, тобто це означає що у підприємства не вистачає власних коштів і воно використовує кредиторську заборгованість.