Проблема прийняття державного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводиться розв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.
Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу. Останні, зокрема, містять:
1) визначення складу учасників тієї чи іншої діяльності;
2) перелік видів необхідних дій та їх обов'язкова послідовність;
3) передбачення організаційної форми кожної дії;
4) визначення обов'язкового порядку прийняття рішень.
На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносин можна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.
Усі стадії бюджетного процесу основані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію.
Основними принципами є такі.
- Принцип розподілу повноважень ВРУ, ВРАРК, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Цей принцип означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві.
- Принцип реальності включення показників доходів і видатків. Доходи мають включатися до бюджету за джерелами, видатки - за Цільовим призначенням.
- Принцип гласності. Він полягає у тому, що показники бюджету (У тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і повинні оприлюднюватися через засоби масової інформації.
- Принцип наочності, який означає, що відображення показників бюджету у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні і за її межами відбувається шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
- Принцип порівняльності полягає в систематизації доходів і видатків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійснити загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.
- Принцип повноти обсягу в бюджеті означає, що до кожного бюджету включаються всі кошти, що направляються з прибутково-видаткової частини.
- Принцип застосування балансового методу спрямований на встановлення правильного співвідношення між доходами і видатками всіх бюджетів, а також між натуральними і фінансовими показниками.
Розділ 3. Законодавче регулювання державних доходів та доходів місцевого самоврядування.
Питання 7. Державний інноваційний фонд.
Державний інноваційний фонд створений з метою фінансового забезпечення проведення державної політики у науковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні. Положення про Державний інноваційний фонд затверджене Кабінетом Міністрів України від 18 лютого 1992 р. № 77.
Державний інноваційний фонд підпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
Державний інноваційний фонд здійснює на конкурсних засадах фінансову та матеріально-технічну підтримку заходів, спрямованих на впровадження пріоритетних науково-технічних розробок та новітніх технологій у виробництво, технічне його переоснащення, освоєння випуску нових видів конкурентоспроможної продукції.
Основними завданнями Держіннофонду є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері
інноваційної діяльності шляхом здійснення фінансової,
інвестиційної та матеріально-технічної підтримки заходів,
спрямованих на впровадження науково-технічних розробок і нових
технологій у виробництво, освоєння випуску нових видів продукції,
у тому числі імпортозамінної;
- сприяння проведенню технічної реконструкції підприємств у
ході реалізації інноваційних проектів, спрямованих на виробництво
конкурентоспроможної продукції та впровадження новітніх
технологій, збільшенню обсягів випуску наукоємної продукції та
створенню нових робочих місць;
- організація відбору інноваційних пропозицій та проектів
відповідно до загальнодержавних, галузевих, регіональних
інноваційних і науково-технічних пріоритетів та програм;
- підтримка інноваційної діяльності малого підприємництва;
- сприяння розширенню використання результатів інноваційної
діяльності шляхом організації виставок інноваційної продукції,
науково-методичних конференцій та семінарів, проведення рекламної
і видавничої діяльності.
Держіннофонд відповідно до покладених на нього завдань:
1) організує розроблення інноваційних пропозицій та проектів
і бере участь у формуванні інноваційних програм;
2) забезпечує проведення державної науково-технічної
експертизи та фінансово-економічного аналізу інноваційних
пропозицій та проектів;
3) організує надання гарантій для виконання фінансових
зобов'язань виконавців інноваційних проектів шляхом укладення
договорів страхування фінансових ризиків, застави, поруки тощо;
4) здійснює фінансування інноваційних проектів через
регіональні відділення, підприємства, інноваційні структури та
центри, що належать до сфери його управління, шляхом
інвестиційного вкладу, надання позики, лізингу виконавцям
інноваційних проектів та організації з ними сумісної діяльності;
5) здійснює використання коштів Фонду за їх цільовим
призначенням;
6) сприяє в установленому порядку передачі технологій, а
також залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій до реалізації
7) організує роботу з надання підприємствам, установам і
організаціям експертних, консультаційних та інжинірингових послуг
у сфері інноваційної діяльності;
8) організує діяльність регіональних відділень, а також
підприємств, інноваційних структур та центрів, що належать до
сфери його управління;
9) створює інформаційну систему та відповідні банки даних у
сфері інноваційної діяльності і здійснює інформаційне забезпечення
суб'єктів інноваційної діяльності;
10) виконує в межах своїх повноважень функції з управління
майном, що перебуває у загальнодержавній власності та закріплене
за Фондом, регіональними відділеннями, підприємствами,
інноваційними структурами та центрами, що належать до сфери його
управління, в частині створення, реорганізації та ліквідації
регіональних відділень, підприємств, інноваційних структур та
центрів, затвердження їх положень (статутів), здійснення контролю
за їх додержанням та прийняття рішень у зв'язку з порушенням цих
положень (статутів), укладає та розриває контракти з керівниками
зазначених регіональних відділень, підприємств, інноваційних
структур та центрів, здійснює контроль за ефективним використанням
і збереженням закріпленого за ними державного майна, виконанням
умов контрактів;
11) готує пропозиції щодо формування державної політики у
сфері інноваційної діяльності, а також розробляє та затверджує в
установленому порядку нормативно-методичні матеріали з питань
12) взаємодіє у сфері інноваційної діяльності з центральними
і місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної
Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також
галузевими інноваційними фондами;
13) бере в установленому порядку участь у міжнародному
співробітництві у сфері інноваційної діяльності і взаємодіє з
відповідними іноземними та міжнародними організаціями;
14) вживає заходів до створення та розвитку інфраструктури
підтримки інноваційної діяльності;
15) організує навчання, підвищення кваліфікації та
перепідготовку спеціалістів у сфері інноваційної діяльності.
Розділ 4. Законодавче регулювання державних видатків та видатків місцевого самоврядування.
Питання 7. Джерела фінансування дефіциту бюджету.
Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні
запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених Бюджетним Кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.