Фінансовий аналіз оборотних активів підприємства (стр. 6 из 8)
1) питома вага дебіторської заборгованості, яка зросла на 5,2%, і призвело до зменшення рентабельності оборотних активів на 48,25%
2) оборотність дебіторської заборгованості, яка знизилась на 5,98 оборотів, і призвело до зменшення рентабельності оборотних активів на 0,31%;
3) рентабельність виручки за даний рік зросла на 6% і призвела до зростання рентабельності оборотних активів на 54,13%.
Отже, впливовим фактором на зростання рентабельності оборотних активів є рентабельність виручки.
Підсумовуючи вищезазначене можемо стверджувати, що оборотні активи підприємства використовуються ефективно. Необхідно зазначити, що наявність у підприємства оборотних активів, їх склад та структура, швидкість обороту досить суттєво впливають на фінансовий стан підприємства, а саме на платоспроможність, ліквідність, можливість подальшої мобілізації фінансових ресурсів.
5. Шляхи покращення структури та ефективності використання оборотних активів підприємства
Оборотні активи фермерського господарства – це сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходяться в постійному кругообороті, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.
Під стратегією управління, або шляхами покращення структури та ефективності використання оборотних активів підприємства прийнято розуміти цілеспрямований процес формування обсягу та складу оборотних активів, який дозволяє забезпечити досягнення стратегічних цілей та завдання управління.
Управління оборотними активами підприємства здійснюється з метою досягнення певної системи (рис. 5.1).
 |
 |
Рис. 5.1 Стратегічні цілі управління оборотними активами підприємства
Сутність кожної мети управління полягає у наступному:
1.Оптимізація розміру оборотних активів, що обслуговують господарські потреби підприємства. Оскільки економічні ресурси надаються підприємству на платній основі, кожне підприємство зацікавлене в скорочені своїх фінансових потреб з метою мінімізації витрат на їх обслуговування. Це може бути досягнуто шляхом планування потреби підприємства в формування оборотних активів, нормування обсягів окремих груп оборотних активів, контролю за ступенем виконання розроблених планів і нормативів та організації роботи з виявлення можливостей скорочення потреби в оборотних активах.
2. Прискорення швидкості кругообороту (або скорочення тривалості обороту) оборотних активів. Потреба підприємства в формування оборотних активів залежить від обсягів товарообороту, тривалості кругообороту та тривалості періоду.
Зростання обсягів діяльності потребує адекватного зростання потреби в оборотних активах, і відповідно – витрат на їх формування. Протидією цьому є підвищення швидкості кругообороту, яке дозволяє скоротити потребу в оборотних активах(рис.5.2).
 |
 |
Рис. 5.2 Схема фінансового циклу підприємства
3. Забезпечення поточної платоспроможності та ліквідності активів підприємства. Одним із вагомих завдань управління оборотними активами є забезпечення умов для стабільної платоспроможності підприємства протягом усього періоду його життєдіяльності. Під платоспроможністю розуміється можливість підприємства забезпечувати виконання всіх своїх платіжних зобов’язань для безперервного фінансування господарської діяльності підприємства. Стан поточної платоспроможності визначається обсягом грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства на будь-яку дату порівняно з розміром платіжних зобов’язань та платежів, які на цю дату необхідно здійснити.
Ліквідність торговельного підприємства визначається можливістю та тривалістю перетворення в грошову форму всіх оборотних активів, що є у підприємства для виконання зовнішніх зобов’язань.
Управління ліквідністю та платоспроможністю відбувається шляхом дотримання певних пропорцій між обсягом формування матеріальних оборотних активів, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами підприємства.
4. Підвищення прибутковості використання оборотних активів. Будь-яке підприємство зацікавлене в зростанні доходу (прибутку), який отримується, зокрема за рахунок ефективного використання оборотного капіталу. Досягнення цього завдання потребує:
- дослідження кожного етапу кругообороту активів для визначення понаднормативних активів, активів, що не використовуються в господарському обороті та приносять збитки;
- розробку та реалізацію програми ліквідації виявлених активів та вивільнення грошових коштів, що в них вкладенні;
5. Забезпечення інфляційної захищеності оборотних активів. Вагомим недоліком оборотних активів є їх інфляційна незахищеність, перш за все, монетарних активів (грошових коштів, дебіторської заборгованості покупців). Гроші, авансовані в формування немонетарних оборотних активів (товарних та інших матеріальних запасів, дебіторської заборгованості постачальників) також певною мірою страждають від інфляції, але рівень інфляційних витрат порівняно менший. Забезпечення інфляційної захищеності оборотних активів потребує, з одного боку, підтримання певних пропорцій між обсягом монетарних та немонетарних активів, з другого – розробки та впровадження спеціальних інструментів захисту оборотних активів від інфляції.
6. Зниження вартості формування оборотних активів. Формування оборотних активів проводиться за рахунок різних джерел фінансування, що є в розпорядженні підприємства. Оскільки кожне з них має свою вартість залучення, підприємство становить за мету мінімізацію витрат за рахунок управління структурою фінансування оборотних активів. Це досягається за рахунок визначення джерел фінансування та підтримання певних пропозицій їх використання. Особливе значення для фінансової стійкості та платоспроможності торговельного підприємства має наявність власних оборотних активів, тобто оборотних активів, що формуються за рахунок власних джерел фінансування.
Тактичні рішення управління оборотними активами пов’язані з оптимізацією величини оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами та дебіторською заборгованістю. Залежно від співвідношення оборотних активів і обсягів реалізації виділяють гнучку й обмежуючу тактики їх формування. Обмежуюча тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів та мінімізує витрати та втрати, але при цьому обмежуються можливості швидкого реагування на зміни ринкової кон’юнктури. Гнучка тактика, навпаки, підвищує ліквідність, створює можливості для розширення обсягів виробництва, але є затратною.
Для безперебійного здійснення статутної діяльності підприємство повинно мати достатній розмір запасів сировини та матеріалів, готової продукції, товарів для торгівлі тощо. У процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами особливу увагу необхідно звернути на визначення: