Щоб хоч якось виправити правові недоліки, Урядом України на початку 1993 року був прийнятий Декрет "Про довірчі товариства", направлений на пом'якшення напруженої ситуації, що склалася та регулювання цих процесів.
Декрет упорядкував в значній мірі діяльність саме довірчих товариств і, як показує аналіз, саме в довірчих товариствах зловживань, попри всі недоліки Декрету, було не так і багато. На жаль, господарське законодавство, що діяло в цілому в той період, дозволяло обирати населенню через інші форми, такі як будинки селенгу, пенсійні фонди, тощо, які по суті не були довірчими чи страховими товариствами і, звичайно, не підпадали під Декрет.
Зловживання стали можливі завдяки неврегульованості питань щодо надання фінансових послуг громадянам.
Ці недоліки виправляє розроблений Урядом проект Закону "Про фінансові операції" які зараз знаходяться на розгляді у Верховній Раді України.
Положення проекту Закону передбачають конкретний механізм контролю за такою діяльністю. До того ж проект передбачає класифікацію видів фінансових послуг, яка з одного боку відповідає європейським нормам, а з другого вже має конкретну реалізацію в умовах сучасного розвитку економіки України, що значно обмежує можливості суб'єктів підприємницької діяльності міняти напрями діяльності не виконавши зобов'язань по попереднім напрямкам.
Крім того, протягом 1995-96 років Кабінетом Міністрів України за поданням Укрстрахнагляду, та Укрстрахнаглядом безпосередньо в межах своєї компетенції, було вжито ряд заходів по упорядкуванню діяльності страхових компаній, що займались страхуванням населення.
На сьогоднішній день в Україні створена законодавча база для довгострокових видів страхування, яка відповідає європейським вимогам. Підготовлено за участю Великобританії необхідну кількість спеціалістів-актуаріїв, розроблені відповідні програми. Але з прийняттям в 1997 році закону України про оподаткування підприємств було введено 30% податок на доходи, що отримали страхові компанії від інвестування коштів населення. Саме ці доходи повинні закладатись в зобов'язання страхових компаній по виплатах страхових сум по довгострокових видах страхування.
Крім того, в Законі України "Про страхування" (березень 1996 p.) у зв'язку з економічною ситуацією в той період, були введені жорсткі норми щодо можливості сплати фізичними особами внесків в валюті. Як наслідок, сьогодні, не зважаючи на зміну ситуації, населення України не зацікавлено в використанні валюти на цілі страхування (зокрема страхування життя) і валютні накопичення не працюють у народному господарстві.
Варто відмітити, що аналогічна ситуація має місце також у діяльності недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок і інших небанківських фінансових установ , що залучають кошти громадян.
4. Існують ряд невирішених проблем в здійсненні перестрахування. Так, в силу відсутності в Україні ефективної перестрахувальної системи на початку 90-х років, яка б давала гарантії страховим компаніям щодо диверсифікованого розміщення частини ризиків, в період 1993-95 pp. відбувалося масове звернення українських страховиків до зарубіжних перестраховиків, яке не завжди було економічно виправдане. Прийняті Урядом заходи в 1996-98 pp., створення морського і авіаційного страхових бюро, дозволили в значній мірі знизити рівень необґрунтованого перестрахування за кордоном та більше задіяти внутрішній ринок інвестування. В той же час, ці заходи явно недостатні і потребують подальшого удосконалення. Це стосується в першу чергу встановлення механізму, що стимулює страховиків задіяти перестраховувальний ринок за кордоном тільки після використання потенціалу національного страхового ринку. Але це не є проблемою виключно страхового ринку.
Реалією сьогодення стала активізація міжнародної діяльності страхових компаній (особливо в Європі у зв'язку із створенням ЄС), а саме злиття страхових компаній, які знаходяться в різних країнах та відкриття нових філій за кордоном.
5. Однією з проблем є вироблення оптимального механізму участі іноземного капіталу на українському страховому ринку. В зв'язку з набуттям чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, безперечно, важко точно спрогнозувати наслідки "напливу" Іноземних страховиків в Україну. В той же час, на нашу думку, така ситуація має і вагомі позитивні наслідки, а саме:
• зменшиться обсяг перестрахування за кордон України, оскільки на її ринку будуть працювати страховики, що мають значно більші фінансові можливості;
• зросте обсяг страхових резервів, який має працювати на внутрішньому ринку інвестицій;
• в Україну разом з іноземними страховиками прийдуть і нові страхові технології;
• значно зменшаться можливості роботи в Україні таких страхових посередників, котрі сьогодні нелегально збирають з населення України чималі кошти під ерзац-страхові продукти саме по страхуванню життя.
6. В 1997 році згідно ряду договорів України, почалась робота по створенню спеціального механізму страхування експортно-імпортних ризиків. В результаті прийнято постанови про створення фонду "Ексімстрах" (для страхування експортних кредитів та інвестицій). В той же час, практична реалізація урядових рішень ще не набула необхідного рівня, оскільки в цьому процесі беруть участь багато галузей народного господарства [3, c.15].
7. Окремо виділяється проблема компенсації населенню коштів по договорах змішаного страхування життя, укладених ще за радянських часів. Проблема ця відома давно, вона не є простою і потребує комплексного вирішення не тільки на рівні страхового ринку.
В більшості країн страхові компанії активно залучені до пенсійного бізнесу, в рамках якого вони активно та успішно конкурують з іншими інститутами цього ринку (пенсійними фондами таке інше) за пенсійні активи. Яскравим прикладом визнання значних успіхів страхового бізнесу в цій сфері стали офіційні дозволи, надані найбільш впливовим страховим компаніям британським та французьким урядами, на право продажу та управління пенсійними коштами в цих країнах.
8. В 1997 році була розпочата робота по розвитку такого важливого виду як медичне страхування. В цьому напрямку налагоджена дійова система страхування іноземних громадян, а з прийняттям в грудні 1998 року постанови КМУ по створенню мережі закладів "Ассістанс-Україна" створюється база для впровадження медичного страхування населення України.
В той же час робота в цьому напрямку ще недостатня і треба терміново вжити ряд організаційних заходів по впровадженню цієї системи.
В значній мірі реалізації цих програм заважає відсутність закону про соціальне страхування, оскільки дія Закону України "Про страхування" на соціальне страхування не поширюється.
9. В усіх країнах з ринковою економікою страховий ринок є об'єктом свідомого державного регулювання та нагляду.
Це обумовлюється, в першу чергу тим, що страхування займає особливе місце як в економіці країни, так і в особистому житті кожного громадянина. Суспільство глибоко зацікавлене в благополучному та соціальному розвитку страхової справи. На відміну від депозитних вкладів, страхові поліси не гарантуються жодною державою. Однак в усіх високорозвинених країнах існує ретельно виважене законодавство, що регулює діяльність страхового ринку, та встановлені жорсткі нормативи, обов'язкові для дотримання страховими компаніями. Ці нормативи покликані захищати інтереси застрахованих та гарантувати забезпечення безумовного виконання страховими компаніями своїх зобов'язань.
Як правило, страховий нагляд в розвинених країнах світу здійснюється спеціальними урядовими структурами, які по статусу прирівнені до міністерств, їх діяльність регулюється законодавством країни про страховий нагляд. Це потужні установи, роль яких для страхового ринку країни можна порівняти тільки із роллю та значимістю Центрального банку для банківської системи. Ці установи розробляють та здійснюють державну політику в галузі страхування, а саме вирішують питання щодо надання та відзиву ліцензій на здійснення страхової діяльності; здійснюють поточний нагляд за діяльністю страхових компаній шляхом ретельного вивчення щоквартальної звітності страховиків та комплексних перевірок страхових компаній; в разі необхідності здійснюють санацію страхових компаній; перевіряють скарги страхувальників; здійснюють регулювання страхового ринку країни шляхом випуску наказів, розпоряджень, необхідних для профілактики виникнення та запобігання порушень, які зачіпають інтереси страхувальників; здійснюють методичну та інструктивну роботу шляхом випуску інструкцій, вказівок та інших нормативних документів; на основі ретельного аналізу тенденцій розвитку світових та національного ринків страхування надають пропозиції щодо внесення необхідних змін до страхового законодавства держави; Проводять велику роз'яснювальну роботу серед населення країни; ведуть електронний банк даних по всіх страхових компаніях, що дає можливість розподілити їх по ступені ризику, розмірах премії таке інше.
В більшості країн Європи та СНД органи страхового нагляду фінансуються за рахунок відрахувань від доходів страховиків, що зменшує відповідні витрати державного бюджету. Звичайно, вирішення цього питання в умовах України потребує цілий ряд суттєвих законодавчих змін, але воно може розглядатись. В Україні регулювання діяльності страхового ринку здійснює Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Сподіваюсь, що він і в подальшому займатиме відповідне місце в умовах здійснення адміністративної реформи в Україні.