Смекни!
smekni.com

Особливості розвитку ринку страхових послуг України (стр. 1 из 3)

реферат

на тему:

Особливості розвитку

ринку страхових послуг україни


В Україні аж до 1988 року існувала державна монополія у сфері страхуван­ня, яка уособлювалася системою Держстраху. Діяльність останнього регулюва­лася і контролювалася державою повністю, і він був придатком до бюджетної системи: всі страхові премії перераховувалися в бюджет, з якого здійснювалися і страхові компенсації. Витрати страхових організацій також відшкодовувалися бюджетом за принципом бюджетного фінансування без створення прибутку.

Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'язані з пере­ходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її об­слуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, ін­вестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. По­чинаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперати­ви, а з 1990 року – перші страхові компанії, кількість яких інтенсивно зрос­тала. Лише за 1990–1993 роки їхня кількість зросла від 35 до 455 формувань.

Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід, а умови внутрішнього економічного ринку сприяли розширенню тіньової економіки. У 1995 році розпочався процес бан­крутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Найбільша кількість офі­ційно діючих компаній становила 798, але в 1994–1995 роках були відклика­ні ліцензії на право займатися страховою справою у 280 організацій, а у 1996 році – ще у 150 компаній. Це було викликано потребою посилення надійнос­ті страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання та ліквідацією про­яву шахрайства у цій справі.

Новий етап розвитку страхового ринку в Україні розпочався після прий­няття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочав­ся процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавче було визначено такі положення: загальні поняття страхування; об'єкти і суб'єкти страхових відносин; види обов'язкового стра­хування; специфічні ознаки договору страхування; порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань; умови забезпечення платоспро­можності страховиків; порядок формування страхових резервів; компетенції і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд); умови ліцензування страхових компаній.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнаг­ляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.

Станом на початок 2004 року на страховому ринку в Україні функціонує 268 страхових компаній. Проте їхня дієвість не однакова: успішно функціону­ють лише 50 компаній. На їх частку припадає 82,8% зібраних премій, 95,4% страхових виплат, 69,9% уставного капіталу і 83,4% резервних коштів.

Лідери страхових компаній України за обсягом зібраних платежів (тис. грн.)

№№ Назва страхової компанії Місто Страхові платежі Частка в загальному обсязі платежів, %
1 "Оранта" Київ 96056 8,2
2 АКВ "Гарант" Київ 85786 7,4
3 "Гарант–АВТО" Київ 42283 3,6
4 "Теком" Одеса 42130 3,6
5 "Запад – Резерв" Івано-Франківська область 41630 3,6
6 "Остра – Київ" Київ 39763 3,4
7 "Росток" Км;в 39207 3,4
8 "АСКА" Донецьк 38769 3,3
9 Українська нафтогазова страхова компанія Кремінець 38620 3,3
10 "Лемма" Харків 38129 3,3

Як видно із табл., провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ), які значно виперед­жають інших страховиків.

Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональ­них страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змо­ги їх створювати, що зумовлено захистом нашої страхової системи від конку­ренції з боку іноземних страхових компаній і використанням вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхо­ві компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки. У 1999 році частка перестрахувальних премій. виплачених за кордон, становила 277,3 млн. грн., або 23,8% від суми надход­жень від усіх видів страхування, а зі страхування осіб нерезидентам виплаче­но 11,2 млн. гри., або 4,7%; від майнового страхування – відповідно 310. 4 млн. грн., або 54,8%; від добровільного страхування відповідальності – 98,9 млн. грн., або 86,4%; від обов'язкового страхування – 30,3 млн. грн , або 53,5%; страхування життя – 0,386 млн. грн , або 100%.

Особливістю сучасного страхового ринку в Україні є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЄС; проведена структуризація страхового рин­ку, відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринком. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування громадської відповідальнос­ті автовласників у системі "Зелена картка", в яку входять 42 країни, відбуваєть­ся входження України до Всесвітньої організації торгівлі – Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), бо страхові послуги за страхування торговельних товаропотоків посідають перше місце серед усіх видів фінансових послуг.

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку наці­ональної економіки.

Страховий ринок України розвивається досить високими, у порівнянні з іншими галузями народно­го господарства темпами, а також у порів­нянні з більшістю країн СНД.

Основними причинами такого швидкого розвитку галузі є:

• недостатній базовий стан розвитку страхування до 1992 року, зокрема страху­вання майна та відповідальності;

• вчасне прийняття основних законо­давчих норм, що регулюють страховий ринок (1993 - Декрет Кабінету Міністрів України Про страхування, 1996 - Закон України "Про страхування"), близько 20 постанов Уряду з цього питання;

• своєчасна перереєстрація та виве­дення з ринку тих, хто займався діяльністю, що не відповідає законодавству України (на період перереєстрації кількість страхових компаній скоротилась майже в 4 рази);

• зростання страхової культури насе­лення і підприємств;

• вступ України до міжнародних органі­зацій пов'язаних із страхуванням ("Зелена картка");

• встановлення постійних ділових кон­тактів з провідними перестраховувальними інститутами та організаціями світу.

В той же час існує ряд проблем, які галь­мують розвиток страхової галузі і не забез­печують розкриття її повноцінного потенціа­лу для розвитку народного господарства.

Серед тих проблем, що потребують на­гального вирішення, можна відмітити такі:

1. Загальний стан економіки, фінансів підприємств та доходів населення не дає можливість направити достатні кошти на цілі страхування. Цьому в значній мірі не сприяє діюча система оподаткування та система ре­гулювання фінансів підприємств. Лише по обмеженим видам страхування страхові пла­тежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку.

В той же час в деяких сусідніх країнах СНД це питання вирішується по-іншому, зо­крема шляхом встановлення проценту в со­бівартості, в межах якого підприємства мо­жуть направляти кошти на страхування.

Аналогічна ситуація з платежами грома­дян, де потребують вирішення питання щодо врахування в неоподатковуваний дохід фізи­чних осіб платежів на цілі страхування. Також страхове відшкодування, яке отримують громадяни оподатковується, що принижує його компенсуючу роль.

2. Направлення страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі протиріччя, а також не є стимулом для дія­льності страхових компаній. Так при при­йнятті Закону України "Про страхування" в 1996 році при винесенні питання страхуван­ня на друге читання, були вилучені пропо­зиції Уряду щодо використання страхових резервів на цілі інвестування і, відповідно, при­йнятий закон забороняє це робити всім страхо­викам, крім тих, хто займається страхуванням життя.

Але навіть при умові законодавчого вирішення цього питання ще остаточно не розроблені від­повідні стимули та гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розроблення спеціаль­них інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави, інше. Але пропозиції вже вно­сились і сьогодні така робота триває.

3. На фоні досить високих темпів розвитку страхової галузі не відбувається нормального розвитку страхування життя, що відноситься до довгострокових видів (10-15 років). Таке стано­вище викликане низкою обставин. Найголовніша і найболючіша з них - це криза довіри насе­лення.

Наприкінці 1992 року розпад економічних зв'язків та інфляція постсоціалістичного періоду призвів до накопичення у населення великої грошової маси, яка швидко знецінювалась. Таке становище підштовхувало населення швидко вкладати ці “гарячі гроші" щоб якось зберегти !х від знецінення. Таким чином наприкінці 1992 ро­ку виник попит, який, звичайно, не міг довго за­лишатись без пропозицій. Тому стали виникають перші підприємства, що брали у населення гроші під проценти.

Такі фірми росли наче гриби після дощу за­вдяки двом основним причинам. По-перше на такі послуги був великий попит населення, яке було не дуже обізнане у фінансовій справі. А по-друге, діючи у той час законодавчі акти дозволя­ли це робити у межах законодавства, тобто не порушуючи його. Так ні Закон України "Про гос­подарські товариства", ні Закон України "Про підприємництво" не визначали сутність такої дія­льності та не встановлювали вимог щодо ліцен­зування суб'єктів підприємницької діяльності , що залучали кошти громадян.