Провідні українські економісти дають різні визначення цього поняття. Для проведення досліджень, щодо розуміння сутності поняття “бюджетне планування” ми проаналізували підходи низки науковців. Ми бачимо, що в фінансовій науці “бюджетне планування” пов’язують із такими словосполученнями, як: науково обґрунтований процес визначення джерел; комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів; процес формування показників бюджетного змісту; централізований розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту. Більшість науковців серед яких О. Василик, К. Павлюк, Л. Фещенко, П. Проноза, Н. Кузьминчук під бюджетним плануванням розуміють процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку. Однак, окрім дослідження самого процесу формування створення і напрямів використання бюджетних ресурсів ми вважаємо, що значна увага має приділятися все ж таки методиці, методології, ефективності та оцінці виконання бюджетних ресурсів [26].
Наприклад, ми вважаємо за потрібне погодитись із думкою Л. Сафанової, що бюджетне планування – це комплекс заходів, оскільки сам процес планування включає в себе такі елементи, як дослідження і методологію певних явищ. Аналізуючи підходи авторів щодо теоретичного узагальнення бюджетного планування ми можемо сформувати його цілі, мету, завдання та методику планування бюджету на один рік, який використовують нині, стримує ефективне управління бюджетом та прийняття стратегічних рішень щодо розвитку територіальних одиниць. Бюджетна реформа, яка почалася в Україні з прийняттям Бюджетного кодексу в 2006 році, передбачає удосконалення практики складання та виконання бюджету на основі застосування сучасних методик та прогресивних підходів, підтверджених світовим досвідом. Щодо прогнозування видатків на середньострокову перспективу, слід зауважити, що видатки бюджету – кошти, що спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Метою складання середньострокового плану бюджетних видатків є ефективне управління бюджетними коштами у середньостроковій перспективі, оскільки реалізація стратегічних процесів не обмежується лише одним роком. Для подолання недоліків річного бюджетного планування, суттєвим вбачається затвердження бюджетних цілей та норм на декілька років, а не лише на безпосередньо наступний рік. Бюджетне планування на багаторічний період може розглядатися як інструмент реформування системи фінансового управління, спрямованого на підвищення ефективності, дієвості та прозорості державного сектора, що здійснюється шляхом реструктуризації бюджетної практики.
Основними цілями бюджетного планування на багаторічній основі є підвищення дисципліни витрачання бюджетних коштів. Воно має функціонувати як фінансове стримування майбутніх витрат, а не як інструмент розширення програм. Найчастіше багаторічне бюджетне планування є середньостроковим і здійснюється на трирічний часовий горизонт. Такий часовий горизонт найточніше відповідає періоду, на який можуть затверджуватися глобальні бюджетні цілі. Для розробки пропозицій, щодо підвищення ефективності бюджетного планування, наступним етапом дослідження є аналіз виконання плану видаткової частини Державного бюджету України.
При розробленні прогнозних показників видаткової частини зведеного бюджету України на середньостроковий період враховано: 1) реальне зростання видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у 2009 році на 10%, що дасть можливість забезпечити зростання рівня мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму [33].
На період 2010–2011 років реальне зростання відповідних видатків передбачається до 5% щороку; 2) зростання обсягу видатків бюджетних установ на оплату комунальних послуг та енергоносіїв до 12% у середньому щороку внаслідок поступового наближення цін на енергоносії до світових з одночасним скороченням обсягів споживання енергоносіїв завдяки здійсненню енергозберігаючих заходів; 3) реальне зростання капітальних видатків у межах 10% щороку. При цьому конкретні показники зміни обсягу видатків за цими статтями на відповідний рік визначатимуться залежно від реальних можливостей бюджету, фактичного рівня тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії, перегляду структури споживчого кошика, який є базою для визначення прожиткового мінімуму та відповідного розміру мінімальної заробітної плати, а також остаточного визначення етапів та змісту реформ у бюджетній сфері. Загальний обсяг видатків в 2011 році по відношенню до 2009 року за прогнозовано у обсязі на 30,69 % більше, ніж у 2009 році. За функцією “програмні видатки” очевидним в 2011 році є збільшення на 30,16% обсягу видатків порівняно з 2009 роком. Відповідно спостерігається тенденція до збільшення обсягів видатків на “обслуговування державного боргу” на 15,62 %. Однак у складних умовах фінансової кризи будь-які заходи, спрямовані на скорочення видатків бюджету та жорстку економію бюджетних коштів, набувають особливого значення. Водночас значного поширення набула практика надмірного, а подекуди одіозного збільшення чисельності керівних працівників у центральних та місцевих органах виконавчої влади. Так, у деяких міністерствах кількість посад заступників міністрів становить близько десяти (МінАПК, Мінекономіки, Мінтрансзв’язку, Міністерство охорони навколишнього природного середовища), аналогічна ситуація спостерігається і в окремих центральних органах виконавчої влади. Це призводить до неекономного, неефективного витрачання бюджетних коштів на утримання керівного складу управлінського апарату на тлі хронічного браку ресурсів для забезпечення підтримання на мінімально необхідному рівні соціальних гарантій для малозабезпечених верств населення. Саме у зв’язку з цим 3 березня 2009 року ВР прийняла Постанову №1047-VI “Про заходи щодо упорядкування окремих видатків Державного бюджету України” і на її виконання урядом України 18.03.2009 р. видано постанову №240 “Деякі питання оплати праці членів Уряду в 2009 р”, в якій установлено, що з 1.04.2009 р до 1.01.2010 р. заробітна плата Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр міністра, віце-прем’єр-міністра та міністрів України зменшується удвічі порівняно із заробітною платою станом на 1.01.2009р. Формування прогнозних показників зведеного бюджету має базуватися на прогнозах економічного і соціального розвитку України[19].
Відповідно до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” прогноз економічного і соціального розвитку України на довгостроковий період розробляється на п’ять років. У ньому мають бути: - аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери; - очікувані зміни зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної ситуації та їхній вплив на економіку країни; - оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозованому періоді на розвиток економіки і соціальної сфери; - цілі та пріоритети економічного та соціального розвитку у довгостроковому періоді і пропозиції щодо напрямів державної політики у цей період; - прогноз кон’юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг; - основні макроекономічні та інші необхідні показники й баланси економічного і соціального розвитку, у тому числі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; - висновки щодо тенденцій розвитку економіки країни упродовж довгострокового періоду. Також ключовим для планування діяльності як уряду, так і бізнесу конкретної людини є показник інфляції. Інфляційна динаміка в Україні в першому кварталі 2009 року дає підстави для перегляду офіційного прогнозу зростання цін на поточний рік. Інфляція в Україні в січні-березні 2009 року склала 5,9%: у березні інфляція сповільнилася до 1,4% з 1,5 у лютому і 2,9 у січні. Уряд прогнозує зростання інфляції в 2009 році на 9,5%, тоді як Світовий банк на 16,4 %. Інфляція в Україні в 2008 році становила 22,3 %. Реалістичність цього показника (не тільки на один рік, а й середньо- та довгостроковій перспективі), довіра до нього з боку бізнесу та суспільства є запорукою економічного зростання. А недовіра до нереалістичних прогнозів породжує найпесимістичніші очікування, підриває довіру до влади в цілому [33].
Законом зазначено мету складання прогнозу економічного і соціального розвитку на довгостроковий період – він використовується під час розроблення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Як видно з наведеного, законодавчо не передбачено формування зведеного балансу фінансових ресурсів на довгостроковий період. Поняття “основні макроекономічні та інші показники і баланси економічного і соціального розвитку” досить неконкретне і не дає відповіді на питання щодо необхідності складання зведеного балансу фінансових ресурсів. Метою розроблення перспективного бюджетного плану є створення необхідних умов забезпечення збалансованості бюджетної системи країни, макроекономічної стабільності, передбачуваності бюджетної і податкової політики, виконання функцій, покладених на центральні та місцеві органи виконавчої влади. Для підвищення ролі перспективного бюджетного планування необхідно розробити порядок формування перспективного бюджетного плану, визначити його формат, процедуру розгляду та затвердження. На відміну від зведеного балансу фінансових ресурсів, він має охоплювати показники державного бюджету, місцевих бюджетів, державних позабюджетних фондів, тобто те, що відповідно до міжнародної практики вважається бюджетом розширеного уряду. Розроблення показників перспективного бюджетного плану доцільно було б здійснювати на п’ять років. Він визначатиме обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на виконання видаткових зобов’язань держави у плановому періоді. На підставі схваленого плану Міністерство фінансів України мало б розробляти та доводити до суб’єктів бюджетного планування, якими виступають головні розпорядники коштів державного бюджету, попередні проектовані граничні обсяги бюджетного фінансування на наступні п’ять років. Зазначені показники підлягають коригуванню з огляду на уточнені параметри прогнозу економічного і соціального розвитку та рішення, що приймаються Урядом.