Порядок фінансування охорони здоров'я та фізичної культури. Право кожного в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування встановлено статтею 49 Конституції України. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Конституцією також закріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безплатно, а держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. За функціональною структурою, ці видатки поділяються на такі підрозділи: фінансування лікарень широко профілю; видатки спеціалізованих медичних закладів; асигнування на поліклініки, амбулаторії, спеціалізовані поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти; видатки на загальні і спеціалізовані стоматологічні поліклініки; утримання санітарно-епідеміологічної служби, закупівлю та виготовлення медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується у медичній практиці тощо. Фінансування діяльності державних та комунальних медичних закладів проводиться за рахунок асигнувань з Державного бюджету та місцевих бюджетів у відповідності з розділом 203 бюджетної класифікації. Цей розділ передбачає фінансування: лікарень, поліклінік та амбулаторій; територіальних медичних об'єднань та фельдшерсько-акушерських пунктів; станцій швидкої та невідкладної допомоги, станцій переливання крові, санітарно-епідеміологічних станцій, дезинфекційних санкцій; санаторіїв для хворих на туберкульоз; інших заходів по охороні здоров'я [21].
Деякі з лікарських засобів підлягають ціновому регулюванню (Додаток 1).
Відразу зауважимо: сьогодні цінове регулювання діє не за всіма, а лише щодо деяких лікарських засобів і виробів медичного призначення. Забігаючи наперед, зазначимо, що «підконтрольними» є ліки, які включені до Національного переліку № 333 (він містить понад 200 найменувань препаратів), а також ліки що придбаваються за бюджетні кошти. А от щодо решти медикаментів ціна формується суб'єктами господарювання у вільному режимі (тобто на договірних засадах). Частково це і пояснює сьогоднішні досить високі ціни на деякі ліки та медпрепарати.
Так, згідно з Порядком № 333, установлюючи ціни, оптовики повинні враховувати, що для оптової торгівлі ціна реалізації підконтрольних (тобто тих, що підпадають під цінове регулювання - уключених до Національного переліку № 333 або що купуються за бюджетні кошти) лікарських засобів і виробів медичного призначення (що іменується в Порядку № 333 як закупівельна ціна - Цз) формується за таким правилом:
Цз = Цов (Ціт) + Нпз,(2.1.)
Де
Нпз - постачальницько-збутова націнка (надбавка) у межах гранично допустимого розміру;
Цов - оптово-відпускна ціна (цей показник використовується у формулі в разі реалізації вітчизняних лікарських засобів - випущених вітчизняними виробниками. При цьому Цов - це договірна ціна, за якою такий виробник реалізує товар суб'єкту господарювання, який здійснює оптову торгівлю лікарськими засобами, п. 4 Порядку №333);
Ціт - ціна одиниці імпортованого товару (цей показник використовується у формулі в разі реалізації імпортних лікарських засобів, придбаних в іноземних партнерів, п. 4 Порядку № 333). При цьому для такого «імпортного» випадку, ураховуючи супутні йому валютні особливості, п. 5 Порядку № 333 виводить особливу формулу розрахунку показника Ціт, що дозволяє врахувати оптовикам-імпортерам при ціноутворенні зміну курсу національної валюти (тобто закласти у вартість ліків, що реалізуються, валютні ризики). Так:
Ціт = Мв х (Кдр : Кмв ),(2.2.)
Де
Мв - ціна одиниці товару, зазначена в декла рації митної вартості;
Кдр - середній курс гривні, установлений на міжбанківському валютному ринку України на дату реалізації товару, до іноземної валюти, за яку здійснювалася закупівля товару. Причому, оскільки в цьому випадку йдеться про середній міжбанківський курс, а такий курс, як відомо, установлюється за підсумками роботи міжбанківського валютного ринку в кінці робочого дня, то при формуванні цін на лікарські засоби логічніше було б орієнтуватися на дані про такий середній курс на міжбанку за попередній день); [27].
Кмв - офіційний курс гривні, установлений НБУ на дату митного оформлення товару, до іноземної валюти, за яку здійснювалася його закупівля.
У результаті тим самим з появою Порядку № 333 суб'єкти господарювання в умовах нестабільності економіки та коливання валютних курсів отримали можливість здійснювати перерахунок ціни щодо імпортних препаратів з урахуванням курсу валют на день їх оптової поставки (наприклад, щодо товару, раніше придбаного (імпортованого) за меншим курсом, на момент здійснення його оптової поставки перерахувати вартість в порівнянних умовах, тобто з урахуванням уже збільшеного курсу).
Роздрібна торгівля через аптечну мережу.
Згідно з л. 5 Порядку № 333 при роздрібних продажах через аптечну мережу роздрібна ціна одиниці товару (Цр) визначається суб'єктом господарювання так:
Цр = Цз (Цов) + НТР,(2.3.)
де
Цз- закупівельна ціна (цей показник використовується у формулі, якщо товар придбавався в оптового постачальника, тобто надходив від оптовиків);
Цов - оптово-відпускна ціна, установлена вітчизняним виробником (цей показник використовується у формулі, якщо товар купувався безпосередньо у вітчизняного виробника);
Нтр - торговельна (роздрібна) націнка (надбавка) у межах гранично допустимого розміру.
У цьому випадку також варто нагадати, що з появою Порядку № 333 та постанови № 333, яка внесла зміни до п. 1 постанови № 955, дещо змінилася база, виходячи з якої аптеці слід визначати граничну роздрібну націнку (Нтр). Так, якщо раніше (до набуття чинності цими змінами, тобто до 15.04.2009 р.) аптеці так само, як і оптовому продавцю ліків, потрібно було розраховувати гранично допустиму величину націнки завжди від оптової ціни виробника (свого часу на пов'язаних з цим проблемних питаннях ми також зупинялися у статті «Торгівля лікарськими засобами: ціноутворення» // «Податки та бухгалтерський облік», 200g, № 49), то тепер така ціна буде для аптеки орієнтиром тільки в разі закупівлі нею препаратів безпосередньо у виробників (що випливає і з формули). А от якщо лікарські засоби надходять до аптеки від оптовиків, розраховувати щодо них граничну націнку (надбавку) аптечному закладу слід від їх закупівельної ціни в таких оптових суб'єктів господарювання (тобто від договірної ціни, за якою оптовик поставив аптеці такі препарати). Сподіваємося, звісно, що при цьому самим оптовиком оптову ціну реалізації буде встановлено правильно (без перевищення граничного рівня націнки). Утім, ураховуючи, що, як уже зазначалося, розмір оптово-відпускної ціни має зазначатися в первинних документах, знаючи її величину, у аптеки є можливість перевірити ціноутворення та порядок формування цін [36].
Якщо суб'єкт господарювання одночасно займається й оптовою, і роздрібною торгівлею лікарськими засобами, то при ціноутворенні він здійснює нарахування як постачальницько-збутових націнок (надбавок) (для визначення закупівельної ціни), так і торговельних (роздрібних) націнок (надбавок) (для визначення роздрібної ціни) у межах їх граничних розмірів.
І ще один момент. У ситуації, коли лікарські засоби відпускаються в аптечній мережі пільговим категоріям населення за рецептами, витрати, пов'язані з відпуском таких лікарських засобів безплатно та на пільгових умовах, здійснюються за рахунок бюджетних коштів (передбачених відповідними бюджетами на охорону здоров'я). Тому, ураховуючи, що вартість реалізованих населенню ліків за пільговими або безплатними рецептами оплачується державними та комунальними закладами охорони здоров'я за бюджетні кошти, при формуванні за ними цін необхідно орієнтуватися на граничну торговельну (роздрібну) націнку (надбавку) не вище 10 % закупівельної ціни [8].
Як відомо, головним органом, уповноваженим, контролювати цінові питання (установлення і застосування фіксованих та регульованих цін і тарифів) є Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція) [37].
Крім встановлення цін на лікарські засоби важливим моментом є також видатки держави на охорону здоров’я. Зведений бюджет на охорону здоров’я мінімальна потреба галузі у коштах для забезпечення населення країни якісною медичною допомогою у повному обсязі становить 56,0 млрд. грн. Враховано на 2009 р. у Державному бюджеті України видатки на охорону здоров’я в сумі 33,4 млрд. грн.(2008-32,1 млрд. грн.) [39]. Конкретно це розглянемо в табл.2.4.
Таблиця 2.4 - Фінансування медичних закладів на 2008-2009 рр., млрд. грн.
Показники | 2008 рік | 2009 рік |
Загальний фонд | 29,0 | 29,96 |
Спеціальний фонд | 3,1 | 3,4 |
Обсяг місцевих бюджетів | 22,6 | 24,6 |
Обсяг державного бюджету | 6,5 | 5,3 |
Отже, ми бачимо, фінансування освіти, науки та медичних закладів відбувається на досить низькому рівні. Але якщо простежити це на конкретних таблицях, то зрозуміло, що у 2009 році видатки були важчими ніж у 2008 році. Таким чином ми бачимо, що держава починає більше на це звертати уваги, що в подальшому дасть позитивні результати у майбутньому. Згідно табл.2.4 видатки по місцевих бюджетах зросли на 9,0 %, що позитивно впливає на розвиток держави.