Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.
Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.
Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи на окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.
Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінних каменів: зазначені цінні метали і камені купують з метою формування фінансових резервів і тезаврацій; це також розрахункові документи і цінні папери, які обслуговують цей ринок.
Інструменти ринку нерухомості: цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.
За терміном обігу розрізняють такі фінанансові інструменти:
- короткострокові (до 1 року);
- довгострокові (понад 1 року);
За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти:
- без подальших фінансових зобов'язань - валютні цінності, золото;
- боргові (характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем й зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у вигляді відсотка) - облігації, векселі, чеки.
За черговістю такі фінансові інструменти:
- первинні - підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).
- вторинні, або деривативи (похідні цінні папери) - використовуються для здійснення спекулятивних фінансових операцій і страхування цінового ризику (хеджування). Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.
За гарантованістю рівня доходності фінансові інструменти поділяються:
- з фіксованим доходом;
- з невизначеним доходом - рівень доходності змінюється залежно від фінансового стану емітента або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку.
За рівнем ризику розрізняють:
- безризикові (короткострокові цінні папери. "тверда іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали камені, придбані на короткий термін");
- з низьким рівнем ризику (виконання зобов'язань гарантоване стійким фінансовим становищем і надійною репутацією позичальника);
- з помірним рівнем ризику (рівень ризику зобов'язань приблизно дорівнює середньоринковому);
- з високим рівнем ризику (рівень ризику перевищує середньоринковий);
- з дуже високим рівнем ризику.
1. Економічна природа і призначення міжнародних фінансів.
2. Міжнародні фінансові інститути.
- 1 -
Міжнародні фінанси – це економічні відносини з приводу створення і використання фондів фінансових ресурсів, які здійснюються на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення.
Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посилення інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз, Північно- Атлантичний договір тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси.
Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам.
- 2 -
Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн - засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів.
Міжнародні фінансові інститути мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Кредити, як правило, надаються на конкурсній основі.
Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудова над національними фінансовими системами. Вони ефективніше виконують ті функції, які на міжнародному рівні одна держава не може виконати. Ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів країнам - членам міжнародних інститутів, які мають у цьому потребу. До їх складу входить: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку.
Майже всі міжнародні фінансові інститути були створені в 1944 році з метою об'єднання зусиль для післявоєнної відбудови економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. МВФ, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн - членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, надання консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.
Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Доходи формуються за рахунок внесків країн, що входять до складу. Кошти використовуються згідно з бюджетом. Провідними з них є ООН і ЄС.
ООН заснована в 1943 р. з метою підтримання миру, вирішення економічних, соціальних та гуманітарних проблем, захисту прав людини, охорони навколишнього природного середовища. Бюджет ООН формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. Видатки ООН можна поділити на 2 частини: адміністративні та накладні витрати (38%) і програмні видатки (62%).
Європейський Союз створений в 1957 р. з метою економічної співпраці Європейського економічного співробітництва. Було сформовано спільний ринок капіталів, товарів і послуг, скасовано митні бар'єри, здійснено уніфікацію податкового законодавства, створено європейську валютну систему. Бюджет формується зарахунок внесків країн Союзу. Всі доходи поділяються на 2 групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. До доходів бюджету ЄС належать мита і податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу, ПДВ, що встановлюється за єдиною ставкою щодо уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування (ставка не може перевищувати 1,4%). Установлено ліміт бюджету ЄС - він не може перевищувати 1,2 загального обсягу ВНП Союзу. Видатки бюджету ЄС поділяються на адміністративні (5%) та операційні (до 95%). Операційні видатки складаються з фінансування сільського господарства (до 50%), структурних перетворень в економіці країн Союзу, наукових досліджень і освіти, зовнішньої діяльності. Бюджет ЄС розробляється Єврокомісією і затверджується Євро-парламентом. Виконує бюджет фінансове управління Європейської комісії, яке перебуває під подвійним контролем — з боку Палати аудиторів і Європарламенту.
Міжнародні фінансові інститути поділяються на: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться:
1. Міжнародний валютний фонд (МВФ),
2. група Світового банку
3. Банк міжнародних розрахунків.
Регіональні створюється за континентальною ознакою:
1. Європейський банк реконструкції та розвитку;
2. Азіатський банк розвитку;
3. Африканський банк розвитку;
4. Міжамериканський банк розвитку.
І. МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом, який має статус спеціальної установи ООН. Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., почав функціонувати у 1947 р. Основна мета діяльності МВФ - сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн-членів Фонду. Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн-членів Фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Внесок України становить 997,3 млн. 5БК (спеціальні права запозичення) - це міжнародний платіжний засіб (у встановлених пропорціях до світових валют). Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільно конвертованій валюті, решта - в національній. Кількість голосів у Фонді визначається так: 250 голосів незалежно від розмірів квоти + 1 голос на кожні 100 тис. 5ЮК квоти. Не менше одного разу на 5 років здійснюється загальний перегляд квот. Крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти, які може отримувати в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.
Діяльність МВФ охоплює триосновні напрями: кредитування. регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.
Кредитування здійснюється для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції є повним напрямом діяльності, які МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн-членів Фонду. Виділення кредиту залежать від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квот країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становіть 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредиті видаються на першу вимогу країни без сплати відсотків і комісійних. Кредитна частина становить повну величину квоти даної країни. У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищують резервну і кредитну частки даної країни (тобто 125% її квоти) можуть використовуватись системи розширеного фінансування. Система розширеного фінансування, що почала діяти з 1974 р., передбачає надання кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів на більш тривалі терміни і більших розмірах. Існує система компенсацій того кредитування, яка призначена вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від вкорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку, від збільшення вартості імпорту зерна, від непередбачених втрат фінансування створення резервних запасів. Важливу роль відіграє фінансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюється на пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову.