Джерелами власних прибутків держави можуть бути:
• прибуток і амортизаційні відрахування суб'єктів економічної
діяльності державної форми власності. Чистий прибуток, створений
у державному секторі, цілком належить державі.
• прибутки від державного майна й угідь (прибуток від лісокористування, рекреаційної діяльності, рибальсько-мисливський прибуток).
3.За умовами формування:
• безповоротні (власні прибутки держави і прибутки від інших
суб'єктів розподільних відносин);
• поворотні (державні позики).
4.За рівнем централізації:
• прибутки, використані по місцю їх утворення — на об'єктах економічної діяльності державної форми власності (амортизаційні відрахування, прибуток);
• ті, що концентруються в державному бюджеті й інших
цільових централізованих фінансових фондах держави.
5. За методами мобілізації:
- податкові;
- неподаткові.
Державні прибутки формуються на основі функціонування фінансових інструментів:
• платежі: обов'язкові і добровільні;
• податки;
• відрахування;
• позики.
-2-
Суспільне призначення державних витрат — забезпечення фінансування державної діяльності, здійснення усіх функцій держави.
Об'єктом державних витрат виступають грошові фонди, сформовані в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Державні прибутки не закріплені за державними витратами, що дозволяє маневрувати коштами.
Державні витрати мають здійснюватися у відповідності з наступними принципами:
• плановість;
• цільове спрямування й використання коштів;
• ефективність використання коштів;
• безповоротність втрати виділених коштів;
• дотримання режиму економії;
• постійний контроль.
Методи фінансування державних витрат:
2. Кошторисний— фінансування бюджетних підприємств і організацій;
Цей метод фінансування державних витрат має наступні особливості:
- кошти на покриття витрат виділяються тільки з одного бюджету, у залежності від підпорядкованості підприємства. В даному випадку виняток складає фінансування загальнодержавних заходів - боротьби з епідеміями, ліквідації наслідків від катастроф і стихійних лих;
- фінансування бюджетних організацій здійснюється на основі
встановлених економічних нормативів у залежності від сфери діяльності підприємства;
2. Фінансування госпрозрахункових (державно-комерційних)підприємств і організацій — тільки у випадку їх участі у реалізації великих державних проектів і програм.
Витрати держави підрозділяються наступним чином:
1)на розвиток економіки:розвиток промисловості (по галузях промисловості); розвиток агропромислового комплексу; розвиток житлово-комунального господарства;
2)наохорону навколишнього середовища -на виконання природоохоронних програм, проведення природозберігаючих заходів та заходів з відновлення природного середовища і біорозмаїття;
3) на створення державних матеріальних і фінансових резервів- на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та з метою примноження національного багатства;
4) на соціально-культурні заходи -на розвиток національного мистецтва, спорту, збереження культурної спадщини;
5)на оборону - утримання армії, розвиток військово-промислового виробництва;
6) на управління— на утримання державного апарату управління (Кабінету Міністрів України. Верховної Ради України, адміністрацію Президента і т.д.).
Таким чином, бюджет країни являє собою балансову систему, яка з одного боку, складається з державних прибутків, а з іншого - певним чином витрачається на потреби держави. При цьому, головною цільовою функцією процесу оптимізації бюджету є отримання максимальних прибутків при мінімізації необхідних витрат.
1. Сутність, види та функції податків.
2. Податкова система України.
3. Податкова політика України.
4. Сучасні податкові системи зарубіжних країн.
- 1 -
Для задоволення різноманітних потреб держави сплачуються податки. Податки є обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб до бюджету. Економічну категорію «податок» слід розглядати в таких аспектах:
- за економічною суттю;
- формою прояву;
- з організаційно-правового боку.
Економічна суть податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів.
Формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.
З організаційно-правового боку податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.
Податки — це система примусового стягнення державою за встановленими правилами з фізичних і юридичних осіб певних коштів з метою майбутнього їх використання для задоволення суспільних потреб.
Існує п'ять термінів, що відображають платежі державі: плата, відрахування і внески, податок, збір.
Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою.
Відрахування і внески передбачають цільове призначенні платежів. Це цільове призначення може бути частковим (відрахування) або повним (внески).
Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахуванні частині! вартості ВВП на загальносуспільні потреби.
Збори на відміну під податків не мають характеру регулярних надходжень, вони є платежами разового, випадкового і незначного зі розмірами характеру.
Функції податків випливають з функцій фінансів. Податки пов'язані з розподільчою функцією в частині перерозподілу вартості ВВП між державою і фізичними та юридичними особами. При цьому податки виконують фіскальну функцію, яка відображає суть податків і визначає їхнє суспільне призначення.
У суті податків закладена регулююча функція. Суть цієїфункції у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Держава може їх використати з метою регулювання певних пропорцій у соціально економічному житті суспільства.
За формою оподаткування всі податки розподіляються на:
- прямі;
- непрямі.
Схема 19 в опорному конспекті.
Прямі податки встановлюються безпосередньо стосовно платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового пресу, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають більші прибутки. Згідно схеми прямі податки бувають - особисті і реальні. Відмінність між ними полягає в співвідношенні платника і об'єкта оподаткування:
Особисті:
- при особистих податках первинним явищем є платник, а вторинним - об'єкт оподаткування; вони встановлюються персонально для конкретного платника. Найбільш поширені: прибутковий і майновий податки.
Прибутковий - із прибутків юридичних і фізичних осіб; по місцю виплати заробітної плати і при подачі декларації про прибуток.
Майновий податок встановлюється стосовно майна, що знаходиться у власності того або іншого платника. Це - подушний податок (в Україні не стягується), податок на спадщину і дарування, податок на нерухоме майно.
Реальні:
- при реальних податках первинним виступає об'єкт оподаткування, а вторинним - платник;
- вони припускають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий податки, податок на грошовий капітал.
Непрямі податки - підрозділяються на дві підгрупи в залежності від характеру торгівельної діяльності. Внутрішня торгівля зв'язана з використанням акцизів і фіскальних монополій. Зовнішня торгівля характеризується встановленням мита на товари, що експортуються й імпортуються. Непрямі податки включаються в ціну товарів і сплачуються споживачами цих товарів.
Справляння податків засновується на виділенні таких елементів системи оподаткування: об'єкт податку, або податкова база, суб'єкт (платник) податку, джерело податку, одиниця оподаткування, ставка податку, податкова квот.
Об'єкт податку (податкова база) вказує на те, що оподатковується (дохід, земля, транспортнійзасіб).
Суб'єкт податку- це фізична або юридична особі, на яких покладено обов'язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету.
Джерело податку - дохід з якого платник сплачує податок. Воно має бути пов'язано з об'єктом оподаткування.
Одиниця оподаткування - одиниця виміру (фізична або грошова) об'єкта оподаткування.
Ставка податку - законодавчо визначений розмір податку на одиницю виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При першому встановлюється єдина ставка для всіх платників; при диференційованому - кілька. За побудовою ставки податку поділяються на тверді та процентні.Тверді - встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткуванні її натуральному обчисленні. Вони двох видів: фіксовані і з процентах до певної величини. Процентні ставки встановлюються до об'єкта, який має грошовий вираз. Мають три види: пропорційні; прогресивні; регресивні.
Податкова квота — це частка податку в доході платника. Визначається в абсолютному або відносному виразі).
- 2 -
Податкова система - це сукупність встановлених в країні податків та обов'язкових платежів, що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної системи. Система оподаткування України містить у собі види податків, наведені в схемі 20.