- коштів Державного бюджету для відповідного розподілу між територіальними общинами або для виконання спільних проектів;
- коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм.
Найбільше значення серед місцевих бюджетів приділяється міським бюджетам, тому що Україна - надзвичайно урбанізована держава - займає 3 - е місце в Європі по кількості міст, у містах проживає 3/5 усього населення України.
За допомогою міських бюджетів здійснюється розподіл і перерозподіл коштів між суб'єктами бюджетних відносин. Вони є інструментом управління економічними процесами на місцевому рівні.
Місцеві бюджети виконують наступні функції:
- формування грошових фондів;
- розподіл цих фондів між галузями економіки, що фінансуються з місцевих бюджетів і наступне використання цих коштів;
- контроль за фінансово-господарською діяльністю суб'єктів економічної діяльності, які фінансуються з місцевих бюджетів.
- 3 -
Економічна сутність місцевих бюджетів виявляється у формуванні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих рад народних депутатів і місцевих державних адміністрацій, розподілі та використанні цих фондів на фінансування, утримання й розвиток соціальної інфраструктури, місцевого господарства.
Доходи республіканського бюджету АР Крим, обласного, міського (міст Києва та Севастополя):
1) частина податку на додану вартість та акцизного збору, яка визначається Законом про державний бюджет України на наступний рік, але не менше 20%;
2) податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм підпорядкування й власності (крім комунальної) в розмірі, що становить 70% від ставки, передбаченої чинним законодавством для відповідної категорії платників, та 100% податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;
3) частина прибуткового податку з громадян;
4) податок на майно підприємств і організацій усіх форм підпорядкування і власності;
5) плата за землю до обласних бюджетів і 70% - до бюджетів міст Києва й Севастополя;
6) надходження від внутрішніх позик і грошово-речових лотерей, ще провадяться за рішенням відповідних представницьких органів влади згідно із Законами України;
7) частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається Законом про державний бюджет на рік;
8) відрахування, дотації та субвенції з державного бюджету України;
9) надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;
10) дивіденди, одержані на акції та цінні папери, що належать державі в акціонерних підприємницьких структурах, створених за участю підприємств комунальної власності цього рівня.
З місцевих бюджетів здійснюються видатки на такі цілі:
1) фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення і соціального захисту населення, що перебувають у підпорядкуванні виконавчих органів влади АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи влади функцій;
2) утримання представницьких і виконавчих органів влади АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування;
3) фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;
4) інші заходи, що фінансуються відповідно до чинного законодавства України з бюджетів АР Крим, міст Києва і Севастополя.
Усі ці витрати безпосередньо пов'язані з інтересами широких верств населення й суттєво впливають на загальні соціальні процеси в державі й насамперед на рівень його добробуту, освіченості, забезпеченості медичними послугами, а також послугами в галузі культури, спорту, соціальної захищеності на випадок непередбачуваних обставин.
Найактуальнішою проблемою для зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування і насамперед дохідної частини місцевих бюджетів є чітке розмежування доходів і видатків між місцевими і державним бюджетом України.
1. Система державних цільових фондів.
2. Характеристика фінансової діяльності основних державних цільових фондів.
- 1 –
Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи. Необхідність їх створеннязумовлена потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню.
Державні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб. За допомогою них можна впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств; забезпечувати природоохоронні заходи; надавати соціальні послуги населенню.
Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління на державні і регіональні. Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими.
Принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів:
- відрахування до фондів централізовано визначаються державою;
- відрахування до фондів є обов'язковими платежами і можуть стягуватися примусово;
- витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.
В Україні створені такі основні державні цільові фонди:
1) Пенсійний фонд
2) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
3) Фонд соціального страхування на випадок безробіття
4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків
5) Фонд захисту інвалідів.
Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування.
Соціальне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.
-2-
Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії. Його кошти не входять до бюджету держави і не можуть бути використані на інші цілі.
Бюджет цього фонду формується передусім за рахунок коштів, що вносять роботодавці в установлених законодавством розмірах. Відрахування до Пенсійного фонду відносять на собівартість продукції, а в бюджетних установах це передбачено окремою статтею кошторису. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1-5% від нарахованої заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомоги, добровільні внески та пожертвування фізичних і юридичних осіб.
ПФУ має право займатися комерційною діяльністю, зокрема:
-вкладати кошти у цінні папери, в т. ч. державні, до комерційних банків;
-приймати участь у комерційному страхуванні;
-проводити грошово-речові лотереї, благодійні вечори, рекламно-інформаційні заходи.
Кошти фонду використовуються на:
-виплату пенсій за віком, інвалідністю, у разі втрати годувальника, соціальні пенсії;виплату допомоги по догляду за дитиною;
-підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної шати;
-реалізацію державних, регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів;
-фінансування поточної діяльності та утримання органів управління фонду;
- відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази.
Управління коштами фонду здійснює Пенсійний фонд України, касове обслуговування АППБ"Аваль".
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатностіє некомерційною самоврядною організацією, що здійснює захист прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім'ї. Гарантом його діяльності є держава.
Джерелами доходів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є:
-страхові внески роботодавців;
-страхові платежі найманих працівників;
-страхові платежі осіб, які забезпечують себе роботою самостійно
(особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності);
-страхові платежі громадян У країни, які працюють за межами України;
-донараховані страхові внески, та штрафи;
-благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
-асигнування з Державного бюджету України;
-інші надходження.
Платниками страхових внесків є страхувальники та застраховані особи. Розмір страхових внесків щорічно встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:
1) виплату застрахованим особам допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, у разі народження дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;