3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
Управління Фондом здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Фонд соціального страхування на випадок безробіття є самостійною фінансовою системою, яка має створювати відповідні умови для фінансування витрат, пов'язаних із за забезпеченням зайнятості населення.
Джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників-роботодавців; страхові внески застрахованих осіб; асигнування з Державного бюджету; суми фінансових санкцій і адміністративних штрафів; благодійні внески підприємств, організацій, установ та фізичних осіб; інші надходження.
Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України.
Кошти Фонду використовуються на:
-виплату допомоги у зв'язку з безробіттям;
-фінансування витрат і а перекваліфікацію робітників і службовців;
-фінансування витрат на працевлаштування;
-фінансування витрат на утримання та забезпечена діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, матеріальної та інформаційної бази;
-створення резерву коштів Фонду.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не можуть бути використані на будь-які інші цілі. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної і моральної шкоди. Страхування від нещасного випадку може бути обов'язковим і добровільним.
Фінансування Фонду соціальногострахування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців у розмірі 0,84-13,8 % фактичних витрат на оплату праці найманих працівників залежно від класу професійного ризику виробництва; прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; штрафних санкцій за порушення законодавства з безпеки праці.
Використовуються кошти Фонду страхування від нещасних випадків на:
-виплату пенсії по інвалідності;
-виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
-виплати втраченого заробітку;
-виплати одноразової допомоги потерпілому і членам сім'ї потерпілого;
-фінансування витрат на медичну і соціальну допомогу потерпілим.
Управління коштами здійснює некомерційна самоврядна організація - Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який діє під контролем держави, представників застрахованих осіб і роботодавців.
Кошти державних цільових фондів, крім Пенсійного фонду України, обслуговуються органами Державного казначейства.
Фонд захисту інвалідів створено з метою фінансування робіт і державних програм, що стосуються соціального захисту інвалідів. Бюджет Фонду формується за рахунок таких джерел: грошових коштів, які передаються з Державного бюджету для здійснення державних заходів щодо соціального захисту інвалідів; надходжень від підприємств і організацій, що не забезпечують дотримання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів; благодійних внесків організацій, трудових колективів і громадян; інших надходжень.
Використання коштів Фонду захисту інвалідів спрямовано на фінансування заходів, що створюють інвалідам умови й можливості участі в економічній, політичній та соціальній сферах життя суспільства, забезпечують їх соціальний захист.
Відділення загальнодержавних цільових фондів створюються також на місцевому рівні.
1. Економічна сутність, роль і форми державного кредиту, їх призначення.
2. Управління державним боргом та його обслуговування.
- 1 -
Держава на свої потреби може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У такому випадку вона є позичальником коштів, а населення і підприємницькі структури – кредиторами. Головною причиною існування державного кредиту в умовах трансформації економіки є нестача бюджетних коштів. І, тому, перш за все, кошти, що залучаються за допомогою державного кредиту, передаються органам державного управління для покриття бюджетного дефіциту. Така практика є більш доцільною у порівнянні з емісією грошей, наслідком якої є посилення інфляції.
Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідних обсягів кредиту.
Державний кредит за своєю економічною суттю - сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави.
Державний кредит є зворотним, терміновим і платним.
Призначення державного кредиту виявляється у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів.
Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції:
1) розподільчу,
2) регулювальну
3) контрольну.
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній державний кредит виступає у таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів недержавного позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.
Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризується тим, ще тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.
Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку з ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик.
Форми державного кредиту:
1. Товарна (наприклад, хлібні позики перших років Радянської влади. В надзвичайних ситуаціях - в умовах стихійного лиха, катастрофи, війни тощо - запозичення транспортних засобів, іншого майна в населення. У сучасній практиці фактично не використовується).
2. Грошова:
- ощадна справа (використання ощадних вкладів населення);
- державні позики;
- запозичення КМУ фінансових коштів із позикового фонду НБУ для покриття дефіциту бюджету (призводить до стимулювання зростання інфляції);
- грошово-речові лотереї.
Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
1) за правовим оформленим розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов’язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних папері з (облігаційні);
2) залежно від місцярозміщення позик їх поділяють на внутрішні і зовнішні;
3) за правом емісії розрізняють державні й місцеві позики;
4)за характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики;
5)залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються на заставні табез заставні;
6) відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові, середньострокові і, довгострокові;
7) за характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні;
8)за характером погашання заборгованості розрізняють одноразову виплату і виплату часинами;
9)залежно від зобов'язань держави в погашенні боргурозрізняють позики з правом і без права довгострокового погашення.
Залучення позик повинно засновуватись на двох чинниках: мінімізації вартості позики та встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку. Мінімізація вартості досягається за рахунок процентної політики а також умов випуску і погашення. На фінансовому ринку державні цінні папери мають найнижчий процент, який є індикатором ринку. Привабливість позик досягається за рахунок гарантій держави щодо повернення коштів і виплати доходу.
Випуск позик засновується на передумовах:
- наївність кредиторів;
- довіра до держави;
- заінтересованість кредиторів,
- можливість держави своєчасно і помістю повернути борг і виплати доходів.
Джерелами погашення державних позик можуть бути:
-найбільш реальне - доходи від інвестування коштів у високоефективні проекти;
-додаткові надходження від податків;
-економія коштів від зменшення видатків;
-ефективне джерело - емісія грошей;
-залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).
- 2 -
Існування державного кредиту зумовлює появу державного боргу. Внутрішні та зовнішні запозичення, які на певний період часу оформляються у вигляді державного боргу, є не тільки індикатором фінансового стану країни, а й показником її конкурентоспроможності.
Бюджетним кодексом України встановлено, що основний обсяг державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України.
Державний борг - це сума заборгованості за всіма борговими зобов'язаннями держави, відсотки за нею і невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки.