Кожний фінансовий баланс має на меті організацію фінансів у певній сфері фінансових відносин для розв'язання певних завдань. У кожному фінансовому балансі фіксується рух певної частки фінансових ресурсів у відповідному розрізі. Тому вся сукупність фінансових балансів може бути поділена на 2 групи - індивідуальні й зведені (Схема 14). У свою чергу зведені баланси поділяються на загальнодержавні, територіальні й галузеві.
За періодом функціонування фінансові баланси поділяються на поточні і перспективні.
Одним із важливих напрямів розв'язання завдання посилення збалансованості в економіці держави є розробка, крім вищесказаних, ще низки фінансових балансів, таких як:
- фінансові баланси галузей народного господарства;
- баланси за групами однорідних галузей.
Складання таких балансів сприяло б раціональнішому й ефективнішому використанню галузевих ресурсів і однорідних груп галузей, встановленню оптимальних пропозицій їхнього розвитку.
1. Управління фінансами.
2. Органи управління та їх функції.
3. Необхідність, суть і значення фінансового контролю.
4. Види, форми, методи і органи фінансового контролю в Україні.
- 1 -
Управління - це цілеспрямована діяльність, пов'язана з впливом керуючого суб’єкта на керований об'єкт з метою досягнення певних цілей та результатів.
Управління фінансами - це складова частина управління економікою. Його здійснює спеціальний фінансовий апарат за допомогою специфічних прийомів і методів.
Об'єкт управління - фінансові відносини, в тому числі і ті, що пов'язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів. Найважливіші суб'єкти управління - фінанси підприємств, організацій і установ, фінанси домогосподарств, загальнодержавні фінанси.
Суб'єкти управління - держава, в особі законодавчих і виконавчих органів, у т.ч. фінансових, а також фінансові служби підприємств, організацій, установ.
- 2 -
Розрізняють стратегічне і оперативне управління фінансами.
Стратегічне управління - це управління фінансами на перспективу, і виражається воно у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення агропромислового комплексу, вирішення соціальних проблем тощо. Здійснюють ВРУ, КМУ, Президент.
Оперативне управління - здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств чи організацій. В сучасних умовах гостро стоїть проблема пошуку альтернативних методів управління і впливу на суб'єкти господарювання, які відповідали б ринковій економіці. Розподіл функцій в управлінні фінансами між державними органами є наступним (Схема 15).
- 3 -
Фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність уповноважених органів на забезпечення виконання господарськими суб'єктами встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналіз їх ефективності і розробка пропозицій щодо їх вдосконалення. Фінансовий контроль є контролем з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи.
Сфера діяльності фінансового контролю - процес формування, розподілу і використання грошових фондів грошових коштів.
Принципи фінансового контролю:
- незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);
- гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);
- превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);
- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);
- регулярність (контроль проводиться з певною періодичністю);
- об'єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);
- всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).
Об'єкт фінансового контролю на макрорівні - державні фінанси. Суб'єкти - державні органи влади і управління.
Предмет контролю - фінансові показники (прибуток, собівартість, податки, відрахування).
- 4 -
Схематично класифікацію фінансового контролю зображено в схемі 16 та 32 опорного конспекту.
Державний фінансовий контроль проводять органи державної влади і управління. Державний фінансовий контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий.
Загальнодержавний контроль здійснюють КМУ, Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна митна служба, місцеві державні адміністрації та інші структури.
Відомчий фінансовий контроль - застосовується застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств і організацій та проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств.
Громадський фінансовий контроль в Україні здійснюють:
- громадські організації (партії, рухи, профспілки, що стежать за виконанням умов трудового договору);
- засоби масової інформації;
- окремі фахівці (фізичні особи) на основі добровільності та без жодних матеріальних відшкодувань.
Аудит - перевірка публічної бухгалтерії звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству. Аудит здійснюється незалежними особами - аудиторами або аудиторськими фірмами. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.
Форми фінансового контролю:
- попередній - проводиться до здійснення фінансових операцій;
- поточний - проводиться в процесі здійснення фінансових операцій;
- наступний - проводиться після закінчення певних періодів (за підсумками місяця, кварталу, року).
Методи фінансового контролю:
- натуральні (контроль проходить не по документах, а перевіряється наявність товарно - матеріальних цінностей - інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний замір, контрольний запуск сировини у виробництво, перевірка фактично виконаних робіт тощо);
- документальні (контроль проходить по документах - ревізія і перевірка). Застосовується 2 методи: Хронологічний та систематизований.
Хронологічний метод - це вивчення документів без їх попередньої класифікації в тій послідовності, в якій відбувались операції.
Систематизований метод - документи вивчають за певною системою, тобто по окремих операціях.
Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи чи організації на предмет дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності; а також це є спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, спосіб попередження фінансових зловживань.
Види ревізій:
- планові і позапланові;
- повні і часткові;
- суцільні і вибіркові;
- індивідуальні і бригадні;
- комплексні;
- тематичні.
Перевірка - це обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів.
Завдання аудиту і фінансового контролю схожі: визначення достовірності інформації, що перевіряється, і відповідність здійснених господарських операцій діючому законодавству.
Але існують і певні відмінності:
1) аудиторська діяльність направлена на захист інтересів клієнтів, а фін. контроль захищає інтереси держави;
2) зв'язки між перевіряючою організацією і об'єктом контролю при аудиті - горизонтальні і здійснюються на добровільній основі, а при ревізії - вертикальні, тобто здійснюється в порядку адміністративного призначення;
3) аудиторські послуги оплачує клієнт або за його згодою орган, який потребує аудиторського висновку. Ревізії ж оплачуються вищестоящим органом або державою;
4) і аудитор, і ревізор можуть проводити перевірки вибірковим методом. Але при виявленні порушень аудитор має право обмежитись вибірковою перевіркою і надати можливість клієнту самому виправити помилки за весь період. Ревізор в цьому випадку повинен провести суцільну перевірку за весь період для визначення розміру шкоди і встановлення винних;
5) ефективність аудиту визначається клієнтом як співвідношення затрат на проведення аудиту і результатів аудиторської перевірки. Ефективність ревізії визначається відповідним контролюючим органом, що кількісно відображається розмірами донарахованих в бюджет податків та інших поступлень;
6) результатів аудиторської перевірки відображаються в аудиторському висновку і рекомендаціях для клієнта. За результатами ревізії складається акт, який містить організаційні висновки, обов'язкові вказівки, виконання яких пізніше контролюється;
7) аудитори зобов'язані забезпечити конфеденційнсть отриманої інформації і результатів аудиту. Ревізори ж мають право їх висвітлити перед громадськістю.
1. Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур, їх функції.
2. Фінансова діяльність підприємств, основні принципи її здійснення.
3. Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності.
4. Фінансове забезпечення функціонування та відтворення основного та обігового капіталу.
- 1 -
Фінанси підприємницьких структур - одна із основних підсистем фінансової системи держави. Це відносно самостійна й особлива сфера функціонування фінансів, яка має свою специфіку організації та принципи реалізації притаманних їй функцій. Специфіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що за їхньою допомогою мобілізуються кошти і створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце в підсистемі державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.