Таким чином можемо констатувати факт досить раціонального поєднання розподілу податкових надходжень між загальнодержавним та регіональним рівнем, таку систему перерозподілу коштів, яка мінімізує втрати від корупції доцільно використовувати і в Україні, до того ж досить цікавий досвід у сфері оподаткування саме акціонерних товариств, на що було зроблено особливий аспект у Франції.
Далі проаналізуємо досвід оподаткування Фінляндії.
Щороку компанії повинні подавати до податкових органів фінансову звітність. Ця вимога є обов'язковою незалежно від того, здійснювала компанія діяльність чи ні. В останньому випадку компанія подає "нульову" звітність. Податкові декларації подаються до податкової інспекції протягом чотирьох місяців після завершення звітного періоду.
Більшість підприємств у Фінляндії – малі або середні. Для підтримки їхньої діяльності виділяються кошти з регіональних фондів і фондів ЄС. Індивідуально-приватне підприємництво створюється лише для однієї особи. Для того щоб відкрити фірму в Фінляндії, потрібно підготувати комплект документів і подати їх у Бюро патентів і реєстрацій Фінляндії, сплативши мито.
Розпочинаючи діяльність за деякими видами бізнесу (зокрема, видавничим, фармацевтичним й іншим) потрібно повідомити відповідні інстанції про початок роботи. Те ж саме стосується і бізнесу, що ліцензується (станції техобслуговування, аптеки, фірми, що надають платні послуги зі стягнення боргів, тощо).
Оподатковуваний прибуток розраховується на підставі чистого прибутку за звітами про прибутки й збитки. Витрати, що підлягають вирахуванням, включають видатки на отримання комерційного доходу, видатки на придбання матеріально-виробничих запасів, витрати на придбання основних фондів вираховуються шляхом амортизації. Збитки можуть бути перенесені на наступний період і зараховані протягом наступних десяти звітних періодів.
Мінімальний розмір активів, що підлягає обкладанню податком на власний капітал/чисті активи, установлено в розмірі 185 000 євро. Ставка податку при такому розмірі активів становить 80 євро.
Основними прямими податками у Фінляндії є податок на прибуток і податок на власний капітал. Ставка податку на прибуток – 29% оподатковуваного доходу. Згідно із законом про оподаткування доходів від комерційних операцій компанії, що є резидентами Фінляндії, обкладаються податком на прибуток з усіх доходів. Нерезидентні компанії підлягають оподаткуванню з доходів, отриманих на території Фінляндії, а також доходів від постійного представництва у Фінляндії. Якщо компанію зареєстровано у Фінляндії, вона вважається резидентом Фінляндії з метою оподаткування. Резиденти й нерезиденти Фінляндії сплачують податки однаково.
Дивіденди, що підлягають виплаті фінською компанією акціонерам, обкладаються податком у джерела виплати за ставкою 29%.
Оцінка податків провадиться щороку в один і той самий час, протягом десяти місяців після закінчення звітного періоду платника податків, регіональною податковою інспекцією за адресою реєстрації компанії. Після проведення оцінки платники податків отримують податкове повідомлення, у якому зазначається остаточний розмір податку, що підлягає сплаті.
Стандартна ставка ПДВ у Фінляндії – 22%, хоча для деяких товарів і послуг можуть застосовуватися знижені ставки – 17% (для продуктів харчування й кормів для тварин) і 8% (послуги громадського транспорту, житлові послуги, квитки в театри, на концерти, у музеї та інші культурні й розважальні заклади, медичні послуги і торгівля книгами). Продаж товарів і послуг може звільнятися від сплати ПДВ, якщо він здійснюється за межами Фінляндії або якщо застосовуються особливі умови при просуванні компанією суспільного товару. ПДВ сплачується до 15-го числа кожного місяця.
Фізична особа, що перебуває на території Фінляндії більше шести повних місяців, уважається резидентом цієї країни для цілей оподаткування. У Фінляндії для уточнення принципу резидента враховується, чи має особа постійне житло або інше майно на її території. Громадяни Фінляндії, які емігрують, вважаються як мінімум ще три роки резидентами країни, якщо вони офіційно не повідомили владу про те, що не мають ніяких істотних зв'язків, які єднають їх із Фінляндією. Громадяни Фінляндії та іноземні громадяни, що мають статус резидента, зобов'язані сплачувати як державні, так і місцеві податки із усього доходу, отриманого в країні й за її межами. Нерезиденти мають податкове зобов'язання лише щодо доходів, отриманих з фінських джерел.
У Фінляндії прибутковий податок справляється також на двох рівнях. Ставку муніципального податку встановлено на рівні 15% і 20%, залежно від місцевих законодавчих актів. Податки також сплачують парафіяни Фінської церкви за ставкою 1 – 2%. Додатково з громадян справляються такі податки: внески до соціальних фондів за ставкою 1,9%, пенсійного фонду – 4,3% і 1,5% до фонду зайнятості. Суми, сплачені до соціальних фондів й фонду зайнятості, повністю вираховуються з оподатковуваної бази. Державний прибутковий податок сплачується за прогресивними ставками, диференційованими від 7% до 39% залежно від рівня доходу. Прибутковий податок розраховується й утримується із заробітної плати працівника роботодавцем. Недоплачений податок утримується додатково, а переплачений – відшкодовується. Нерезиденти сплачують податок на фінські джерела доходу за ставкою 28% на дивіденди, авторські гонорари, відсотки, а на заробітну плату й пенсії – 35% [40].
З оподатковуваного доходу фізичній особі надано право вираховувати витрати на банківську позику за кредитом на квартиру, у якій постійно проживає фізична особа. Якщо сім'я фізичної особи проживає за кордоном, то дозволено вираховувати з оподатковуваного доходу транспортні витрати (зазвичай за вартістю найдешевшого виду транспорту), пов'язані з відвідуванням сім'ї. З оподатковуваного доходу можна вираховувати не більше ніж 4700 євро на рік за транспортними витратами. З оподатковуваного доходу, виплачуваного у Фінляндії, дозволено вираховувати частину виплачуваних на підставі рішення суду аліментів, але не більш як 80 євро на кожну дитину. Можуть також вираховуватися встановлені законом пенсійні виплати працівника й виплати утримуваних із працівника страхових сум по безробіттю. Крім того, у Фінляндії в певних розмірах можуть вираховуватися добровільні пенсійні страхові внески, що виплачуються на території Європейського Союзу.
Після закінчення трудового року потрібно подати до податкового органу податкову декларацію. Податкова служба повідомляє фізичну особу довідкою про утримані податки. У довідці зазначається сума до сплати або до відшкодування податку, а також наводяться правила подання апеляції у разі внесення змін до декларації.
Цікавий також є досвід оподаткування в Данії перш за все через те, що датські холдингові компанії мають багато пільг в сфері оподаткування. Датський холдинг по організаційно-правовому статусі досить близький до вітчизняних ПФГ. Отже датський холдинг звільняється від сплати таких податків:
податку на дивіденди, одержувані від закордонних дочірніх підприємств, за умови, що холдинг є держателем не менш як 25% акцій таких підприємств, дивіденди за ними нараховуються протягом 12 місяців, а дочірні підприємства не є фінансовими компаніями і не знаходяться в країні з низьким рівнем оподаткування (тобто податок на прибуток – не нижче 24%);
податку з джерела виплати за умови, що холдинг виплачує дивіденди закордонним материнським компаніям (при цьому рівень оподаткування в країні реєстрації материнської компанії значення не має);
податку на приріст капіталу у разі продажу акцій закордонних дочірніх підприємств за умови, що холдинг тримав акції понад 3 роки.
Оскільки Данія – повноправний член ЄС, датський холдинг може використовувати переваги, надані Директивою 90/435/ЄЕС, що виписує не утримувати податок у джерела виплати на дивіденди при розрахунках усередині ЄС.
Прибутковий податок з фізичних осіб – один з найважливіших, оскільки забезпечує приблизно половину загальної суми податкових надходжень.
Розмір податкової відповідальності в Данії залежить від статусу платника податків (резидента або нерезидента) та від джерела доходу. До резидентів належать фізичні особи, які перебувають на території країни протягом повних шести місяців, навіть якщо вони не мають постійного житла.
Ставку державного податку диференційовано залежно від доходу – від 5 до 15%.
Резиденти сплачують податок з усього доходу, отриманого як у країні, та і за її межами, нерезиденти – лише з доходів, отриманих на території Данії. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Для цілей оподаткування доходи поділяються на такі групи: особисті доходи, доходи від капіталу, оподатковувані прості доходи і доходи від акцій.
До особистих доходів належать: заробітна плата, сума повернутого податку, вартість безкоштовного житла, витрати на службовий автомобіль, використаний в особистих цілях, пенсії, чистий дохід від підприємницької діяльності (крім витрат). Доходи від капіталу складаються з чистих відсотків, оподатковуваного прибутку від продажу акцій, що перебувають у власності понад три роки, дивідендів від закордонних компаній (у разі, якщо податок, утриманий в іноземній державі, менше датського), суми орендної плати за житло, надане внайми. Із 100 датських родин 54 володіють власними будинками.
Оподатковувані прості доходи – це сукупність особистого доходу і доходу від капіталу, за винятком пільг, відрахувань і звільнень. До доходів від акцій належать: оподатковуваний прибуток від продажу акцій, утримуваних понад три роки, дивіденди, отримані від датських або закордонних компаній (якщо належний податок закордонної держави істотно нижче датського), і деякі доходи, що розподіляються інвестиційними трастами.