Кожен громадянин, якому більше 18 років, може розраховувати на неоподатковуваний мінімум (у 2004р. він становив 36800 датських крон (близько 5000 євро) на рік); з усіх заробітків понад мінімум утримується прибутковий податок. Крім того, на суму утримуваного прибуткового податку впливають різні відрахування – внески до пенсійного фонду, виплати відсотків за позикою, витрати на проїзд до місця роботи і профспілкові внески.
Адміністрування платників податків здійснюється шляхом доступу фахівців регіональних управлінь до єдиного інформаційного ресурсу. Систему доступу певних фахівців обмежено безпосередніми функціональними обов’язками.
Адміністрування митних і податкових платежів включає службу приставів, які здійснюють примусове стягнення недоїмки, у тому числі шляхом реалізації вилученого майна.
Останнім часом широко пропагується можливість подання декларацій за допомогою Інтернету. Захист інформації забезпечується присвоєнням платнику податків індивідуального пінкоду, який повідомляється йому лише поштою. На сьогодні за допомогою Інтернету декларується близько 30% нарахувань.
Сплата податкових платежів здійснюється через комерційні банки, Інтернет, чеками і через регіональні управління податкової служби готівкою.
Платежі через банки та Інтернет надходять до бази даних лише в електронному вигляді. Своєчасність і правильність перерахування банками податкових платежів забезпечується стягуванням з них штрафу в розмірі 3% від суми затриманого або відправленого не за належністю податку.
Таким чином аналіз закордонного досвіду в сфері оподаткування дав змогу зробити певні висновки щодо сучасних податкових тенденцій в світі.
По-перше все частіше застосовується прогресивна податкова ставка, що свідчить про певні механізми соціального вирівнювання, що засновані на принципах соціалістичного походженні політики держави.
По-друге, досить часто застосовується система пільг, особливо щодо оподаткування великих холдингових чи акціонерних компаній, що свідчить про високу соціальну відповідальність яку покладає на такі підприємства держава. Це проявляється в тому, що великі компанії частіше за все можуть забезпечити досить високий рівень соціально-економічного розвитку регіону в я киому розташовані через інструменти регулювання зайнятості населення та рівня їх доході. Через це держава певним чином компенсує це підприємствам за рахунок податкових пільг.
Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату. Світова практика збирання податків накопичила величезний обсяг знань у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонує і розвивається в одному напрямі з податковою практикою інших держав світу, що розвиваються. Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставин податки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому – допомогати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, – призводити до кризу, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння. Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.
Отже, надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах., а також у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).
Врешті, необхідно формувати суспільну свідомість доброзичливого ставлення до податків, до обов'язку їх добросовісної сплати. При цьому платники податків обов'язково повинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективність особисто. Тільки дотримуючись принципу: "Я дбаю про країну, а потім країна дбає про мене" можна побудувати могутню економічно розвинуту державу.
В Україні сучасний зміст основних податків неадекватний тим, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемою виробничих відносин.
Податки не сприяють нарощуванню виробництва і фінансовому оздоровленню підприємництва. У чинній системі оподаткування преважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такого рівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмує структурну перебудову підприємства.
Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні цілі:
– по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;
– по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;
– по-третє, спростити адміністрування всіх податків.
Але, як свідчить світова практика, введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефект не одразу, а через певний час. То наслідки від цих нововведень проявляться лише через 10-15 років.
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України зі змінами від 1.01.2004 – Х., Одисей..
2. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 p., №168/97-ВР (В редакції Закону N 1352-IV від 28.11.2003).
3. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).
4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003.
5. Закон України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27 листопада 2003 року N 1344-IV.
6. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV.
7. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). -2003. -N 37., ст.308.
8. Закон України 21 листопада 2002 року, №228-ІУ "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".
9. Азаров М. Податкова політика в Україні: принципи і реалії // Вісник податкової служби України. - 2005. - №15. - С. 6-9.
10. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // Економіка України. — 2002. — № 8. — С. 11-19.
11. Аналіз закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік". Видатки. SEFR. Лютий 2005. –20 с.
12. Аналіз розвитку податкових відносин: Дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / А.М. Шиш; Нац. аграр. ун-т. — К., 2002. — 243 с.
13. Барулин С.В. Налоги как цена услуг государства // Финансы. - 1995. - №2. - С. 25-27.
14. Білостоцька В. О., Островецький В. І. Податкове навантаження в Україні //Фінанси України. — 2006. — №12. — С. 75-80.
15. Бюджетний моніторинг: Аналіз положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". – Київ, 2004. – 51 с.
16. Бюкенен Дж. Конституция экономической политики. // Вопросы экономики. - 2004. - №6. - С. 104-114.
17. Все начиналось с десятины: Пер. с нем. Общ. Ред. И вступ. Ст. Б.Е. Ланина. М.: Прогресс, 1992. - 408 с.
18. Гольбах, Поль Анри. Избранные произведения: В 2-х томах. - М.: Соцэкгиз, 1963. - Т.2.
19. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.
20. Держава-податки-бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія/ В.М. Суторміна, В.М. Федоров, В.Л. Андрущенко. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.
21. Державне управління процесами адаптації податкової системи України до вимог Європейського Союзу: Автореф. дис... кадн. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Г.В. Дмитренко; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. — К., 2004. — 20 с. — укp.