Прикладом реалізації на практиці цього завдання є заміна податку з обороту податком на додану вартість. Тепер новостворений чистий продукт обкладається податком усього один раз аж до його реалізації.
В результаті кожна надбавка до ціни сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж о кінцевого продукту, оподатковується лише один раз. В цьому одна з переваг ПДВ.
3. Сплата податків має носити обов’язковий характер. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків в неминучості платежу. Система штрафів, санкцій і громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були ще менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов’язань перед бюджетом.
Діюча система штрафів не є оптимальною. У законодавстві є багато "прогалин", які дозволяються уникнути покарань. Тому необхідно проглянути існуючу систему штрафів і санкцій за несплату податків. Зробити акцент на виховному характері покарань та їх посиленні від першого випадку з кожним наступним рецидивом.
4. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і податкової адміністрації.
Це означає, що оподаткування повинно проводитись з мінімальними адміністративними витратами, а законодавчі акти по податках і податкових платежах повинні бути прості і зрозумілі як для податкоплатників, так і для контролюючих органів.
5. Податкова система має бути гнучкою і такою, що швидко адаптується до мінливих економічних і суспільно-політичних потреб. Один з важливих аспектів цього положення — практика застосування різних пільг. Не можна "безоглядно" і "безсистемно" їх роздавати. В такій ситуації необхідно практикувати адресне податкове стимулювання різних галузей або регіонів. До речі, такий підхід збігається із світовою практикою пільгового оподаткування і стимулювання розвитку економіки. В жодній країні не має прикладів огульного надання пільг заради самого пільгування, без найдокладнішого економічного обґрунтування й розрахунків.
6. Податкова система має забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.
На даний час, у нашій країні не розроблена податкова політика, яка б усіх влаштовувала. завдання, яке ставиться сьогодні перед Державною податковою адміністрацію України, — створити податкову службу, яка навіть при недосконалому законодавстві зможе на досить високому рівні забезпечити надходження податків до бюджету. Для досягнення цієї мети розробляється проект модернізації податкової служби за участю Світового банку і Міжнародного Валютного Фонду [28].
Податкова політика України 2005-2010 років спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств у цілому, у першу чергу, за рахунок зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.
Економічний розвиток в умовах структурних змін і стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері. Протягом 2003-2007 рр. поряд з високими середньорічними темпами економічного зростання, які оцінюються в 7%, зроблено істотні кроки щодо вдосконалення бюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшого фіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічного зростання.
В Україні найвищий рівень державних видатків мав місце у 1994 р. і становив 52,4% ВВП. Такий рівень державного споживання можуть собі дозволити лише розвинуті країни; підтвердженням цього є дефіцит зведеного бюджету в зазначеному році розміром 8,9% ВВП, який значною мірою покривався прямою емісією НБУ. У 2007 р. рівень державних видатків знизився до 35,7% ВВП, а дефіцит бюджету досяг мінімальної величини (2% ВВП).
Держава фінансує свої видатки, насамперед, за рахунок податкових надходжень. Для будь-якої держави податки – це 80-90% усіх доходів бюджету, інше джерело – прибутки державних підприємств, позики, емісія.
Таблиця 1.1. Основні показники надходжень обов’язкових платежів
| Назва виду діяльності за КВЕД | Сплата | |||
| Збір платежів у січні — листопаді 2008 року | За відловперіод 2007року | до відповідного періоду минулого року | ||
| приріст (зниження) | Темп росту % | |||
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | 994.04 | 773.60 | 220.43 | 128.49 |
| Рибне господарство | 12.16 | 13.01 | -0.35 | 93.44 |
| Добувна промисловість | 16556.07 | 11683.2З | 4882.34 | 141.79 |
| Обробка промисловість | 31069.43 | 24593.30 | 6471.13 | 126.31 |
| Виробництво електроенергії, газу та води | 8199.27 | 6775.05 | 1424.2З | 121.02 |
| Будівництво | 4535.31 | 4000.66 | 939.15 | 124.72 |
| Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами: послуги з ремонту | 16212.47 | 10217.64 | 5994.84 | 153.67 |
| Готелі і ресторани | 545.13 | 439.59 | 105.59 | 124.02 |
| Транспорт (без зв'язку) | 7682.09 | 5302.99 | 2379.10 | 144.36 |
| Фінансова діяльність | 4445.03 | 2734.35 | 1710.22 | 162.53 |
| Операції з нерухомістю - здавання під найм та послуги юридичним особам | 11479.30 | 3392.45 | 3087.24 | 136.79 |
| Державне управління | 1116.11 | 874.77 | 241.34 | 127.59 |
| Освіта | 207.20 | 167.59 | 39.61 | 123.63 |
| Охорона здоров я та соціальна допомога | 453.31 | 326.62 | 127.18 | 138.54 |
| Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | 1040.63 | 932.42 | 108.22 | 111.61 |
| Інші види діяльності | 1422.96 | 1019.00 | 403.95 | 139.64 |
| Всього | 111111.77 | 82619.30 | 28492.47 | 134.49 |
За останні два роки, як свідчать дані таблиці бачимо, що найбільші надходження були отримані від таких галузей як промислове виробницто, торгівля та операції з нерухомістю. Така ситуація склалася через те, що у цих галузях залучені великі активи, які у свою чергу забезпечують високі надходження від сплати прямих податків.
Основні завдання податкової політики полягають у:
- зниженні граничного рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходну частину бюджету;
- розширення бази оподаткування шляхом законодавчого скасування пільг;
- послаблення податкового навантаження на фонд оплати праці;
- запровадження податкового стимулювання діяльності малого підприємництва, насамперед, у пріоритетних сферах матеріального виробництва; звільнення від оподаткування частини їх прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування;
- наданні експортерам високотехнологічної продукції, знижок з діючих ставок податку на прибуток у залежності від росту експортної продукції.;
- наданні податкових пільг під крупні іноземні кредити, що спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними програмами;
- підвищенні ролі акцизного збору у наповненні доходів бюджету;
- подальшому впровадженні і посиленні ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;
- посиленні контролю за правильністю справляння податків, боротьби з ухиленням від сплати платежів, контролю за бюджетною дисципліною та цільовим використанням бюджетних коштів.
Віднозначно, що держава, проводячи свою податкову політику повинна дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним шляхом. З набуттям незалежності України почала формувати свою власну податкову політику. Її аж ніяк не можна назвати стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й досі.
Стабільність податкової політики по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, а то й декілька разів на рік, то це призводить до нерівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Ні про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку. Коли ж податки і порядок їх стягнення весь час змінюються, то на невизначеність фінансових інтересів платників накладається це й плутанина в роботі податкової служби [38].
Але слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні обмеження. У зв’язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні і відповідні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Причому гнучкість податкової політики забезпечується, насамперед, через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі.
У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.
Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо.