Державний кредит — залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат.
Джерела сплати податків — джерела, за рахунок яких суб’єкт господарювання перераховує податки до бюджету в процесі своєї фінансово-господарської діяльності. Такими джерелами можуть бути: прибуток, собівартість, виручка від реалізації.
Дизажіо — відхилення ринкового курсу цінних паперів від їхньої номінальної вартості в бік зменшення.
Дискриптивні моделі фінансового аналізу — головні моделі, за допомогою яких здійснюється фінансовий аналіз, а саме: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, системний аналіз оцінних коефіцієнтів.
Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами, і під контролем кредиторів.
Додатковий продукт — вартість, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.
Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності — грошові кошти, отримані у вигляді дивідендів, відсотків за корпоративними, державними, іншими цінними паперами, розміщення коштів на депозитних рахунках у комерційних банках.
Експертна оцінка майна — визначення оцінної вартості майна підприємства експертом відповідно до договору із замовником.
Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав), тобто різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.
Емісія акцій або облігацій підприємств — сукупність дій емітента щодо проведення передплати на акції або продажу облігацій.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою формування державного пенсійного фонду.
Збір на обов’язкове соціальне страхування — цільові відрахування, які здійснюють платники цього збору — суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні особи — з метою фінансування витрат на соціальне страхування працівників, а також витрат на соціальне страхування працівників на випадок їхнього безробіття.
Збори (загальнодержавні й місцеві) — цільові відрахування, передбачені чинним законодавством, які здійснюють суб’єкти господарювання в процесі своєї діяльності з метою формування цільових фондів для забезпечення фінансування відповідних витрат.
Зворотний лізинг — господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.
Злиття підприємств — форма реорганізації суб’єктів господарювання, яка здійснюється об’єднанням підприємства (або кількох підприємств), яке перебуває у фінансовій кризі, з іншим, фінансово стійким підприємством (або кількома підприємствами). У разі злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, який утворився в результаті злиття.
Знос основних засобів — утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.
Зовнішній фінансовий аналіз — це аналіз, який здійснюється партнерами підприємства та контролюючими органами на підставі даних публічної фінансової звітності.
Капітальний дохід — різниця між скоригованою балансовою вартістю основних засобів згідно з коефіцієнтом індексації та балансовою вартістю таких основних засобів до індексації.
Капітальний ремонт основних засобів — часткове відшкодування фізичного зношування основних засобів.
Капітальні вкладення — витрати на створення нових, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих основних засобів.
Касові операції — операції, пов’язані з прийняттям та видачею готівки.
Коефіцієнт вибуття основних засобів — показник відтворення основних засобів, що визначається як відношення основних засобів, що вибули протягом року, до їхньої наявності на початок року.
Коефіцієнт зносу основних засобів — показник стану основних засобів на певний час. Показник обчислюють діленням суми зносу основних засобів на повну їхню балансову вартість.
Коефіцієнт оновлення основних засобів — показник відтворення основних засобів, який обчислюють як відношення вартості основних засобів, уведених в експлуатацію протягом року, до вартості основних засобів на кінець року.
Комерційний кредит — короткотерміновий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги). Здебільшого оформляється переказним векселем.
Комерційний розрахунок — метод ведення господарства, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовій формі) витрат і результатів діяльності. Метою комерційного розрахунку є отримання максимального прибутку за мінімальних витрат.
Комітет кредиторів — робочий орган зборів кредиторів боржника під час провадження справи про банкрутство і обирається зборами кредиторів у складі не більше семи осіб. До компетенції комітету належать такі питання: скликання зборів кредиторів; підготовка та укладання мирової угоди; звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації; визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого.
Комунальний податок — місцевий податок який сплачують юридичні особи всіх форм власності, що перебувають на території України.
Конверсія акцій — об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу), яке здійснюється з метою приведення у відповідність з величиною статутного фонду у разі його зменшення номінальної вартості випущених в обіг акцій.
Консигнація — форма комісійного продажу експортованих товарів, за якої їхній власник (консигнант) передає комісіонерові (консигнаторові) товар для продажу зі складу комісіонера. При цьому право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за консигнантом.
Контокорентний кредит — вид банківського кредиту в національній або іноземній валюті, що надається клієнтові, який має в банку поточний рахунок.
Кредитна лінія — оформлена договором згода банку чи об’єднання банків надавати позичальникові кредити протягом певного часу (звичайно одного року) до певної максимальної величини (ліміту кредиту).
Кредитний рахунок — рахунок, призначений для обліку виданих банком кредитів.
Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.
Кредитор — юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, у тому числі вимоги щодо виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Кредиторська заборгованість — позапланове залучення джерел формування оборотних коштів, що свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання.
Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту позичальником, спроможність повернути його в повному обсязі у встановлений термін.
Кредитування — надання суб’єктові підприємництва банківських кредитів на засадах платності, строковості й повернення.
Лізинг — довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення, що є способом фінансування інвестицій і активізації збуту.
Лізинговий кредит — стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.
Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна вартість майна — імовірна ціна, за яку майно можна буде продати на ринку з урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною комісією.
Ліквідаційна маса — сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання (за винятком майна, що є предметом застави). До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які відповідно до законодавчих актів або установчих документів банкрута відповідають за його зобов’язаннями.
Ліквідаційна процедура — це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж його майна та ліквідацію юридичної особи боржника.
Ліквідаційний баланс — це баланс підприємства, який складається після проведення ліквідаційних процедур, тобто після реалізації майнових об’єктів, які входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та після розподілу виручених сум між кредиторами.
Ліквідні активи — майно підприємства, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.