Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ПАФ Урожай (стр. 2 из 9)

Отже, більшість науковців розглядають власне грошову форму капіталу. При цьому, у прихильників такої позиції відомі різні думки стосовно складу та сутності грошового, фінансового капіталу. Перші – капіталом вважають частину фінансових ресурсів, вкладених в господарський процес; другі – добавляють до попереднього ще й отриманий прибуток; треті – під капіталом розуміють власні і позичені фінансові ресурси, котрі вкладають у господарський процес з метою отримання прибутку; четверті – додають до попереднього ще й залучені кошти.

У період кризи стабільне функціонування підприємств охоплює широкий спектр питань організаційного, економічного і фінансового характеру, якість вирішення яких багато в чому визначається ефективністю кругообігу оборотного капіталу.

Досліджуючи поняття «оборотний капітал» необхідно підкреслити, що дана економічна категорія має вартісну оцінку і становить авансовану вартість у грошові кошти та інші матеріальні цінності торговельного підприємства і здійснює неперервний оборот, у процесі якого змінює форму вартості (грошова→товарна→грошова) і обслуговує процес товарного обігу та переносять свою вартість на реалізований товар у вигляді грошових коштів. Оборотний капітал агрофірми доцільно розглядати як ресурсний елемент підприємства, що знаходить своє відображення у окремих елементах оборотних активів, які перебувають у постійному кругообігу, змінюючи при цьому свою форму протягом одного операційного циклу.

У системі підприємства оборотний капітал перебуває у постійному кругообігу, при цьому проводиться інвестування коштів у окремі елементи оборотних активів, що забезпечує відновлення кожного господарського циклу та створення умов для приросту капіталу (рис. 1.1). Водночас, особливо актуальним для підприємства є скорочення періоду часу перебування оборотного капіталу у тій чи іншій формі, адже це відображає ступінь ефективності використання капіталу підприємства. Враховуючи той факт, що основним узагальнювальним показником ефективності управління оборотним капіталом торговельного підприємства є обіговість оборотних активів, необхідно відзначити взаємозв'язок прискорення обіговості оборотних активів та вивільнення додаткових фінансових ресурсів і, як наслідок, підвищення рентабельності діяльності підприємства.

Рис. 1.1 Класифікація оборотних активів

Основний та оборотний капітал торгівлі має сприяти виконанню її основного завдання по найбільш повному задоволенні потреб споживачів шляхом надання їм можливості купівлі необхідних товарів за кількістю, якістю та асортиментом.

Не зважаючи на те, що питанням сутності, організації та особливостям кругообігу оборотного капіталу присвячено багато різноманітних наукових праць, до теперішнього часу відсутнє єдине визначення оборотного капіталу. Це помітно ускладнює подальший розвиток не тільки теоретичних засад, а й практики формування та використання оборотного капіталу.

Відсутність єдиної думки щодо суті оборотного капіталу зумовлено, головним чином, неоднозначністю визначення поняття «капітал», одним із різновидів якого є оборотний капітал. Зупинимось на цьому питанні докладніше.

У практиці фінансового аналізу поняття «капітал» характеризується кількома показниками. Одним із них є показник загального капіталу – це підсумок балансу, який із одного боку, показує загальну суму засобів, що її має у своєму розпорядженні підприємство (актив), а з іншого – суму джерел утворення цих засобів (пасив). Цей показник капіталу найближче стоїть до теоретичного аспекту сутності капіталу (вартість, що приносить додану вартість, оскільки від самого початку використання засобів передбачає отримання додаткової вартості (прибутку).

Сказане дає можливість зробити деякі висновки, які складуть основу підходу до розгляду сутності оборотного капіталу.

По-перше, поняття «капітал» багатозначне, відображає різні аспекти реалізації цієї економічної категорії. По-друге, капітал визначається як одна зформ багатства, до того ж така, що використовується для задоволення не стільки поточних, скільки майбутніх потреб. По-третє, капітал може функціонувати не тільки в продуктивній і товарній формах, а й у грошовій. По-четверте, важливим у характеристиці капіталу є те, що він розглядається як запас уречевлених засобів виробництва, як нагромаджене багатство, що створює необхідні умови для операційного процесу і використовується з метою отримання прибутку. Проте отримання прибутку передбачає використання не тільки матеріальних, але і людських чинників виробництва. По-п'яте, деякі з названих вище підходів до визначення капіталу дещо однобічні, оскільки пов'язують його з матеріально-уречевленою формою. При цьому розрізняють основний капітал (засоби виробництва) і оборотний капітал (предмети праці). Водночас капітал має вартісну (грошову) форму, у якій стираються специфічні ознаки дійсних чинників виробництва. Власне тут капітал виступає в найабстрактнішій функціональній формі, його втіленням стають гроші як капітал, гроші як носій самозростаючої вартості. Грошовий капітал призначається для придбання чинників виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу в сферах виробництва та обігу.

По-шосте, необхідно виокремлювати поняття «капітал» на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. По-сьоме, капітал, як будь-яка економічна категорія, має не тільки матеріально-речовий зміст, а й суспільну форму. Якщо дотримуватися такого підходу, то капітал охоплює також виробничі відносини, які складаються в процесі виробництва між людьми. Різні складові капіталу відіграють неоднакову роль у створенні вартості та додаткової вартості. Одна частина авансується на придбання засобів виробництва, є незмінною й переноситься конкретною працею на новостворений продукт і називається постійним капіталом. Його речова форма бере участь у процесі праці чинником виробництва, споживання вартостей, але не створює додаткової вартості. Інша частина, яка авансується на придбання робочої сили, змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу. Лише він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює додаткову вартість.

Значний вклад у розроблення суті оборотних засобів і оборотних коштів внесли Василик О.Д., Поддєрьогін А.М., Бланк І.О., Павлова Л.М., Біла О.Г. і ін. За визначенням О. Білої, оборотні засоби – це оборотні активи організацій і підприємств, а капітал авансований на формування оборотних засобів (оборотні виробничі фонди і фонди обігу), становить оборотні кошти [4, с. 117].

За висловом Л. Павлової, оборотні засоби – це вартісна оцінка сукупності матеріально-речових цінностей, які використовуються як предмети праці і які діють в натуральній формі, як правило, протягом одного виробничого циклу [6, с. 406]. Деякі економісти ототожнюють поняття «оборотний капітал» з поняттям «оборотні кошти». Так, наприклад, у підручнику «Фінанси підприємств» А.Поддєрьогіна, – «це кошти, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції і отримання прибутку» [22, с. 144]. О. Василик вважає, що оборотні кошти – це «грошові засоби, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу» [9, с. 246].

Більшість економістів визначають категорію оборотних засобів як грошовий вираз сукупності оборотних фондів і фондів обігу. Ми погоджуємося з тим, що визначення є правильним в своїй основі, але все ж таки потребує ряду уточнень. Як показав аналіз літературних джерел, суперечності виникають з приводу того, що оборотні активи поділяють на дві частини – оборотні виробничі фонди і фонди обігу, а не розглядають як єдину економічну категорію.

Оборотні засоби є єдиною сукупною масою вартості, яка є в різних функціональних формах у ході кругообігу. У ході відтворення вони виконують різні функції і тому залежно від цього набирають різних функціональних форм – або оборотних фондів, або фондів обігу, – але не можна плутати оборотні фонди із фондами обігу. Ця відмінність має принципове значення при дослідженні функціонування оборотних засобів торговельного підприємства та виявленні резервів стосовно підвищення ефективності їх використання.

Наведені визначення є досить однобічними – вони акцентують увагу тільки однієї грані оборотного капіталу і відносять його або до активів або до пасивів. Через відсутність у працях цих економістів визначення поняття «капітал» ми не можемо з'ясувати, що вони розуміють під оборотним капіталом – оборотні активи чи джерела їх формування.

В умовах трансформації економіки України розвивається і по-новому інтерпретується економічна суть оборотного капіталу.

Найчастіше у вітчизняній і російській економічній літературі, яка видана після 2000 року, можна зустріти два визначення оборотного капіталу, який з одного боку ототожнюється з оборотними засобами, поточними (короткостроковими, мобільними) активами, які «є грошовими коштами або можуть бути перетвореними в них протягом року або одного виробничо-комерційного циклу» [23, с. 3]. Таке формулювання оборотного капіталу пов'язує його тільки з матеріально-уречевленою формою, з активами, зовсім не акцентуючи уваги на його вартісній формі, що відповідно не розкриває економічної природи даної категорії.

Р. Валевич під оборотним капіталом розуміє «…суму всіх поточних активів, які відображено в бухгалтерському балансі тільки тих підприємств, які засновані на недержавній формі власності» [8, с. 302]. Це визначення поряд із зазначеним вище недоліком невірно сформульоване через те, що тут робиться поділ на форми власності. Адже незалежно від форми власності підприємство володіє певним обсягом оборотного капіталу, а різниця тільки в деяких особливостях формування фінансових ресурсів.