Аналіз вітчизняної практики адміністрування податків (стр. 2 из 4)

Кожна система, процес визначається критеріями ефективності функціонування. У адмініструванні податків такими критеріями виступають: для платника – мінімізація витрат часу, зусиль та грошових коштів при виконанні податкових зобов’язань; для державних органів – зростання податкових надходжень до бюджету за відсутності розбалансування учасників податкового процесу та мінімізації витрат на утримання апарату для забезпечення функцій держави у сфері оподаткування, для податкових агентів – оптимізація витрат часу і коштів на виконання уповноважених податкових зобов’язань. Адміністрування податків ґрунтується на дотриманні двох видів правил: визначених державою в законодавчих і нормативних актах та вироблених суспільством у вигляді традицій та звичок. Враховувати останні в оподаткуванні надзвичайно важливо, оскільки ефективність застосування фіскальних механізмів багато в чому залежить від реакції суспільства, психологічного сприйняття платниками нововведень. Необхідно зауважити, що окремі звички індивідів можуть бути невиправданими як із точки зору оптимальної господарської поведінки в конкретних економічних умовах, так і в розрізі інтересів суспільства в цілому та держави як його політичної організації. Під їх впливом приймаються необґрунтовані, недоцільні й нераціональні рішення. У такому разі звички вступають у суперечність із правилами, й основним завданням останніх стає коригування поведінки суб’єктів, переборювання звичок. У адмініструванні податків це особливо актуально щодо звички збереження того, що належить на умовах приватної власності, яка переростає в рішення й дії з ухилення від оподаткування, та ін. У цілому можна сказати, що звички і правила є найбільш значущими, базовими джерелами рішень у адміністрування податків. На їх основі відбувається координація діяльності всіх суб’єктів відносин оподаткування й регуляція всіх пов’язаних процесів. Сучасні технології адміністрування податків складні в застосуванні. Тому для реалізації конкретних управлінських рішень стратегічного й тактичного характеру потрібні спеціально підготовлені працівники, кожен з яких повинен мати достатній рівень фінансово-економічних знань, розуміти специфіку організації стосунків з людьми, формувати та спрямовувати їх відповідно до цілей оподаткування й чинних правил. Серед головних рис службовця, потрібних у сфері адміністрування податків. Слід виділити внутрішню самостійність, прагнення до саморозвитку, здатність до самоконтролю, вміння впливати на оточуючих і переконувати їх.

Будь-які стратегічні й тактичні управлінські рішення та дії спрямовано на конкретну свідому потребу людини чи суспільства. В адмініструванні податків вони орієнтуються на розв’язання важливих для суспільства проблем: досягнення бажаних результатів оподаткування, подолання невідповідності між бажаним і фактичним станом справ у оподаткуванні. Реалізація зазначеного передбачає існування організаційної системи, що є необхідним атрибутом управлінської діяльності. Основним її завданням є координація дій окремих людей з метою розв’язання названих проблем.

Структура організаційної системи адміністрування податків реально складається відповідно до соціально-політичних, економічних і організаційно-технічних умов. Вона представлена фіскальними службами держави. В Україні це Державна податкова служба, Державна митна служба, Пенсійний фонд, фонди соціального страхування. Кожна з цих служб може розглядатися як самостійна організаційна система нижчого рівня, адже вони наділені всіма необхідними для цього рисами: мають чітку проблемну орієнтацію, центри управління, певну ієрархічну структуру. В Україні умовно центром управління можна вважати Кабінет Міністрів. Але він не має чіткої проблемної орієнтації, конкретизованої лише під оподаткування. А якщо єдиним центром вважати Міністерство фінансів, то порушується принцип входження, характерний для організаційних систем
(жодна з фіскальних служб у нашій країні не входить до складу Мінфіну). Існує нагальна потреба в обґрунтуванні підходів до вирішення даного питання, а за умови їх відсутності доволі гостро постає проблема оптимального розподілу функцій між фіскальними службами та їх підрозділами, щоб не допустити, з одного боку, відповідальності різних ланок за реалізацію тієї самої функції, з другого – втрати функції в переліку обов’язків. Зазначене, у свою чергу, потребує налагодження взаємодії фіскальних служб задля інформаційного обміну та забезпечення виконання покладених на них функцій.

Розділ 2. Практичні аспекти адміністрування податків в Україні: проблеми та наслідки

У сучасних умовах адміністрування процесів оподаткування є однією з найважливіших складових досягнення ефективного зростання підприємницької активності у всіх сферах економіки. Адміністрування процесів оподаткування має суто економічний зміст та об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Сьогодні на шляху ефективного адміністрування в податкової сфері існує ряд проблем, які необхідно враховувати для забезпечення результативності цього процесу. До них можна віднести такі: велику кількість різних податків та зборів; проблеми міжбюджетних відносин; проблеми формування позабюджетних фондів; часті зміни законодавчих та нормативних актів; наявність різноманітних пільг із питань оподаткування; велику кількість ліцензійних видів діяльності; відсутність уніфікації діяльності контролюючих органів; низький рівень інформованості суспільства з питань оподаткування; інші, пов’язані з оподаткуванням, проблеми. З наведеного можна зробити висновок, що проблеми податкового адміністрування можна розглядати з різних поглядів. По-перше щодо юридичного вдосконалення – тобто створення системи взаємовідносин між державою та платниками податків за допомогою вдосконалення законодавчої бази, тобто адміністрування податків (рис.2. 1.).

По-друге, щодо вдосконалення взаємовідносин між органами оподаткування та платниками податків при забезпеченні стягнення та сплати різних видів податків та зборів, тобто адміністрування процесів оподаткування (рис. 2.2.).

Рис.2.1. Схема адміністрування податків

Адміністрування процесів оподаткування є прерогативою органів оподаткування та забезпечується комплексом взаємовідносин із платниками податків, пов’язаних із функціонуванням цих органів та виконанням поставлених перед ними завдань.

Рис. 2.2. Схема адміністрування процесів оподаткування

Сукупність відносин між органами оподаткування та платниками податків при забезпеченні системи виконання функцій податків в існуючих умовах господарювання і складають суть адміністрування процесів оподаткування.

До загального фонду Державного бюджету України податковими органами за 10 місяців 2009 року забезпечено 89 195,9 млн. грн., планові показники Міністерства фінансів України виконані на 103,7 відсотка (+ 3 157,1 млн. грн.). Понад минулорічний факт забезпечено 22 989,6 млн. грн. надходжень, або на 34,7 відсотка більше.

Рис. 2.3. Динаміка збору платежів до загального фонду державного бюджету за 2006-2008 роки, млрд. грн.

Зазначені результати досягнуто завдяки покращенню адміністрування податків, підвищенню рівня податкової віддачі платників. Темпи росту надходжень податку на прибуток у 2008 році досягли 150,3%. до аналогічного періоду 2007 року (у 2007 році – 134,1%, у 2006 році – 99,3%). Збір податку на додану вартість у жовтні порівняно із середньомісячним зріс на 555 млн. грн., акцизного збору – на 198 млн. гривень. Питома вага надходжень місцевих бюджетів зросла із 40,6% у 2008 році до 45,3% у 2009 році, що дозволило суттєво зміцнити фінансову основу органів місцевого самоврядування. На основі даних Міністерства фінансів України можна дослідити структуру доходів Державного бюджету за 2007, 2008роки та ІІІ квартали 2009 року (табл.2.1.). Основним джерелом доходів Державного бюджету є податкові надходження – 72,46%, що видно з рисунку 2.4., з яких податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір та ввізне мито у загальній структурі доходів Державного бюджету за 2008 рік становлять 20,48%, 39,74%, 5,47% та 5,15% відповідно.

Таблиця 2.1. Структура доходів Державного бюджету за 2007, 2008 роки та ІІІ квартали 2009 року

Показники	2007	2008	2009*
Доходи	165942,1	231686,3	148916,9
Податкові надходження в т.ч.	116670,8	167883,3	101816,2
Податок на прибуток підприємств	33964,8	47456,3	23411,6
Податок на додану вартість	59382,8	92082,6	56027,5
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	8990,4	10125	12134,1
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1495,5	2553	2667,8
Ввізне мито	9588,9	11932,8	4584,2
Неподаткові надходження	42114,7	52817,6	40624,1
Доходи від операцій з капіталом	1,769,9	2125,3	739,8
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	104,5	135,2	98,6
Цільові фонди	930,5	1022,7	478,2
Офіційні трансферти	4351,7	7702	5159,9

* За ІІІ квартали 2009 року