З розвитком світових господарських зв’язків з’являються різні міжнародні засоби розрахунку, що заміняють золото. Однак валюта, що представляє світові гроші і різні засоби розрахунків повинна бути вільно оборотна в золото. Коли така оборотність припиняється настає криза платіжного обороту.
2. Роль банківського сектору, як складової грошової системи, у розвитку економіки України.
Україна як самостійна держава з’явилася на карті Європи в 1991 р. після розвалу Радянського Союзу. Нову фінансову і банківську систему та її законодавче поле довелося розбудовувати майже на порожньому місці і в дуже складних умовах. Непослідовний розвиток економічного та політичного середовища молодої держави справив негативний вплив на процес становлення її фінансового сектора. Серед основних факторів впливу можна виділити такі:
1. Неспроможність політичної влади зрозуміти і правильно визначити напрями розвитку суспільства в перші роки розвитку держави. Як наслідок – нерішучість і непродуманість її дій в управлінні економічними і політичними процесами, що розпочалися в країні.
2. Відсутність взаємодії між різними гілками державної влади, постійні конфлікти між законодавчими і виконавчими органами влади, конфронтація політичних сил в Україні.
3. Законодавча незабезпеченість ринкових перетворень, зволікання з прийняттям нових кодексів (цивільного, кримінального, земельного, бюджетного, податкового), Закону про НБУ, про комерційні банки тощо. Закони, які ВРУ повинна була прийняти ще в 1990-1993 рр., ухвалені лише в останні роки, що загальмувало на тривалий період розвиток ринкових відносин.
4. Незавершеність процесів приватизації.
5. Випадкові і часто змінювані люди на посаді прем’єр-міністра України, які не знали і не розуміли законів ринкової економіки.
Все це призвело до уповільнення розвитку економіки України та її основних галузей. Підприємства перестали використовувати гроші як засіб розрахунків, що призвело до накопичення величезної маси неплатежів (що вдвічі перевищують валовий національний продукт України), бартеризації відносин, оза банк і криміналізації капіталу. Поширився адміністративний тиск і свавілля структур, які впливають і на ринкову частину економіки, і на банки. Однак, попри перераховані негаразди, реформи в банківській і фінансовій сфері випередили реформи в інших галузях економіки і суспільства загалом. У результаті склалася ринкова банківська система і неринкова економіка.
На сьогодні в Україні створено сучасну дворівневу банківську систему, яка складається з Національного та комерційних банків. Діяльність Національного банку регламентується Законом „Про Національний банк України”, який відповідає канонам європейських країн, а комерційних – нещодавно ухваленим Законом „Про банки та банківську діяльність”. Нині в Україні зареєстровано 195 банків, із них 27 – з участю іноземного капіталу ( 7 – 100%; 9 – понад 50%; 11 – до 50%).
Через непослідовність дій уряду і невизначеність стратегічного напряму розвитку країни інвестиції в українську економіку надходили не так швидко і не в таких обсягах, як у сусідні держави – Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Хорватію, Латвію, Литву й Естонію. За кількістю іноземних інвестицій в економіку Україна випереджає лише Білорусь і, можливо, Молдову з Придністров’ям. Загальний обсяг інвестицій в капітали банків України складає 6,4 млрд. оза., з них у статутні фонди – 3,5 млрд. оза., що ледь перевищує $500 млн., та прямі іноземні інвестиції в статутні фонди - $215 млн. Разом із субординованим боргом частка іноземного капіталу в банківській системі становить 12,3%.
Однак навіть за таких умов Національний банк України своє основне завдання – забезпечення стабільності української валюти і банківської системи – виконує і з функціями, притаманними йому, справляється. В розпорядженні НБУ – сучасна електронна система розрахунків з банками і суб’єктами господарювання, монетний двір, банкнотна фабрика. Банківська система перейшла на міжнародні стандарти ведення бухгалтерського обліку. В Україні створено Фонд захисту вкладів населення. В щоденному режимі Національний банк здійснює моніторинг фінансових показників усіх банків і баланс системи загалом, що дає змогу застосовувати запобіжні заходи на грошовому ринку. Введено систему жорсткого контролю за ліквідністю банків і виконанням ними нормативів, що дає змогу вчасно виявляти порушення і недоліки в діяльності банків. У результаті за дев’ять років 75 банків були ліквідовані, нині на стадії закриття перебувають ще 38 банків. Саме така політика дає впевненість у тому, що банківська система в Україні стає дедалі надійнішою і набуває рис європейської.
У 2000 р. в країні склалася економічна і політична ситуація, яка вселяє надію на довгострокове економічне зростання. Вперше за 10 років в Україні зріс внутрішній валовий продукт, підвищилися показники виробництва промислової продукції, знизилися темпи девальвації гривні, збільшився приток експортної виручки (понад 20%). Без жодних іноземних запозичень і кредитів Україна вперше змогла самостійно розрахуватися з боргами на суму понад $1,5 млрд., і це практично не позначилося на валютних резервах Національного банку. В результаті борг України зменшився з $12,8 млрд. до $10,2 млрд. Поліпшення економічного становища в країні зумовлене передусім початком співпраці між законодавчою і виконавчою гілками влади України, приходом у виконавчу владу прем’єр-міністра з новою ідеологією та розумінням стратегії економічного розвитку.
В 2000 р. діяльність уряду України помітно активізувалася, стала більш виваженою і продуманою. Припинилася практика використання адміністративних важелів впливу для запозичення коштів у НБ і комерційних банків, надання преференцій окремим галузям і окремим підприємствам, ухвалення розпоряджень і постанов, які зменшували надходження до бюджету. За 11 місяців 2000 р. були зібрані необхідні податки до бюджету, виплачена заробітна плата, почала зменшуватися оза банківськомусть між суб’єктами господарювання та знизився їх борг перед бюджетом.
У результаті здійснення такої політики в населення почала зростати довіра до влади і кредитно-грошової політики, що провадиться Національним банком України. А це на сьогодні багато важить, оскільки саме українські громадяни є найбільшими інвесторами національної економіки. Підтвердженням цього стало збільшення в 2000 р. (більш ніж на 50%) вкладів населення в банківську систему. І особливо помітно зросли вклади в національній валюті, що є результатом насамперед низької девальвації гривні (4,2% за 11 місяців 2000 р.). Той факт, що людям стало вигідно зберігати заощадження в гривнях, є найкращим показником роботи української банківської системи. Зменшилася процентна ставка по залучених депозитах населення (з 21,4 до 11,8% у гривні і до 5-8% у доларах). Підвищилась якість пасивів комерційних банків, що дало їм змогу активізувати кредитну діяльність (облікова ставка НБУ в 2000 р. була знижена з 45 до 27%; норми резервування залучених коштів – з 17 до 15%). Кредитний портфель у 2000 р. збільшився на 51%. Нині більша частина кредитів надається в українській національній валюті, на відміну від попередніх років, коли практично всі кредити надавалися і поверталися в доларах (зростання кредитного портфеля в національній валюті – 68,6%, в іноземній – 35,5%). Посилилася тенденція зменшення питомої ваги пролонгованих та сумнівних кредитів у кредитному портфелі банків. Незважаючи на те, що грошова база за 10 місяців 2000 р. зросла (МО на 15,7%, М2 на 29,1%), українська економіка спромоглася поглинути її, не вдаючись до девальвації. Разом з тим інфляція як наслідок управління в попередні роки залишається ще на високому рівні (23,8%).
У 2000 р. банки активно формували резерви під кредитні ризики. Через відсутність відповідної законодавчої бази протягом 1991-1998 рр. в Україні не діяла система резервування під проблемні кредити. Старі банки накопичували проблемні кредити і борги по них, сплачуючи податки з неіснуючих прибутків. Протягом цього року резерви комерційних банків під кредитні ризики зросли на 34,2% і досягли 2,35 млрд. оза. Банки формували резерви під кредитні ризики 2000-го і попередніх років. Нині проблемні кредити майже на 70% забезпечені резервами комерційних банків.
У 2000 р. НБУ перейшов від політики фіксованого валютного курсу до плаваючого курсу. Це означає, що Нацбанк теоретично і практично не диктує курс валюти, він складається вільно в результаті торгів на конкурентному ринку. Більше того, Національний банк України є рядовим учасником цього ринку. В такій ролі за рахунок інтервенцій гривні в 2000 р. НБУ скупив $1,5 млрд.
Перехід до політики плаваючого курсу привів до стабілізації як валютного ринку, так і ставок на ринку міжбанківських кредитів.
3. Проблемні питання становлення української економіки та роль грошового сектору в їх вирішенні.
Діючу модель макроекономічної політики було започатковано ще в жовтні 1994 р., коли економіка перебувала під впливом по суті рекордної за світовими стандартами гіперінфляції попереднього року (10256%). У такій ситуації можливість вибору була практично відсутньою. Результативною могла стати лише жорстка монетарна політика. Інших інструментів швидкого подолання гіперінфляції та одночасного поглиблення ринкового вектора реформ не існувало. Ставка робилася на те, що для входження економіки в режим стабілізації та зростання достатньо буде забезпечити 2—2,5% середньомісячної інфляції. Така позиція відповідала не лише основним постулатам економічної теорії, а й накопиченому досвіду країн Центральної та Східної Європи. У Польщі, Угорщині та деяких інших країнах економічне зростання розпочалося при річній інфляції 35—40%. В Україні такий рівень інфляції ціною жорсткого емісійного режиму було досягнуто вже 1996 року. 1997 року інфляція трохи перевищила 10% річних. Однак механізм «низька інфляція — зростання виробництва» не спрацював. Падіння ВВП продовжувалося й минулого року (—3,2%).