| Державний бюджет |
| Республіканський бюджет автономної республіки Крим |
| Бюджети районів і міст республіканського підпорядкування |
Районні бюджети |
Згідно з законом України “Про Автономну республіку Крим” від 17 березня 1995 року, Автономній Республіці Крим, в особі її органів влади, належить встановлення доходів, що поступають в бюджет республіки, складання та затвердження бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової політики України. Бюджет Автономної Республіки Крим приймається Верховною Радою автономії.
Згідно закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та закону України “Про бюджетну систему України”, місцеві бюджети – це план утворення і використання фінансових ресурсів необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування самостійно розробляються, затверджуються і виконуються відповідні місцеві бюджети.
Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв¢язок між окремими ланками бюджетної системи складають поняття бюджетного устрою. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно – територіального поділу України та базується на принципах: єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи.
Розглянемо їх більш детально: принцип єдності - означає існування єдиного підходу та єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечена єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально – економічною політикою та наданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому, від нищестоящого до вищого. Принцип повноти - полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків. Принцип достовірності – формування бюджета на основі реальних показників, научно– обгрунтованих нормативів та відображених у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та видатків, що є результатом кінцевих касових операцій банків. Принцип гласності - розуміє під собою забезпечення висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання. Принцип наочності - полягає у відображені показників бюджетів у взаємозв¢язку з загальними економічними показниками в Україні та за її межами, шляхом використання засобів максимальної інформативності, результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.
В Україні видатки міст, сіл і селищ у 1995 році склали 17,4% видатків зведеного бюджету України [7,c.57]. За цим показником Україна випереджає розвинуті європейські держави, тому наявність власних доходних джерел і право визначення їх використання, відповідно до законодавства України, забезпечує самостійність Державного бюджету України, Республіканського бюджету автономної республіки Крим, обласних, міських, районих, районих в містах, селищних та сільських бюджетів.
1.2. Сутність бюджетів місцевих органів влади та їх роль у розподільчих бюджетних процесах.
Місцеві бюджети – важливий і складний елемент бюджетної системи держави. Питання їх побудови, ефективного використання у фінансовому механізмі держави в постійному полі зору науковців та практичних працівників всіх рівнів. При розгляді проблеми місцевих бюджетів її необхідно розглядати у двох аспектах:
- як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів в розпорядження місцевих органів самоврядування;
- як система фінансових відносин, що складаються між місцевими та Державним бюджетами, а також всередені сукупності місцевих бюджетів.
Як організаційна форма мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети – це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну і витратну частину, принципи збалансування тощо. Тому місцевий бюджет відображає собою балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються та витрачаються на відповідній території, разом з тим місцеві бюджети це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, а саме відносини:
- між місцевими бюджетами і господарчими структурами, що функціонують на конкретній бюджетній території;
- між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витраті коштів місцевих бюджетів;
- між місцевими бюджетами різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів;
- між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.
Таким чином, через організаційні форми міжбюджетних відносин стає можливим використання бюджета для забезпечення міжтериторіального розподілу суспільного продукту, регулювання народно – господарчих пропорцій, управління економічними процесами на макро- і мікрорівні. Розгляд сторін міжбюджетних відносин дає змогу визначити місцеві бюджети як сукупність форм організації бюджетних відносин, через які частина бюджетних ресурсів держави направляються у розпорядження місцевих органів влади для забезпечення функцій управління місцевим сектором економіки.
При аналізі ролі і місця місцевих бюджетів у бюджетній системі України потрібна їх кількісна і якісна характеристика. Так, на сьогоднішний день, кількість місцевих бюджетів нараховує понад 14000, з них :
- сільські і селищні – понад 10000;
- обласні – 24;
- бюджети міст загальнодержавного і обласного підпорядкування – 223;
- районні та міст районного підпорядкування 2753.
На наш погляд, організацію бюджетних відносин на рівні місцевого самоврядування потрібно розглядати в двох аспектах. Перший аспект організації влючає в себе формування бюджетних відносин, у яких в якості суб¢єктів виступають органи місцевого самоврядування, яким надано державою правовиконання функцій управління на підвідомчих територіях від її ім¢я та в її інтересах. Даний аспект пов¢язаний з організацією багаточисельних бюджетних взаємозв¢язків з приводу мобілізації бюджетних ресурсів у відповідності до цілей та азадач, що випливають з функцій місцевої влади. На даному етапі визначається склад витратних фунуцій органів місцевого самоврядування, обгрунтовуються доходні джерела, розробляється порядок формування доходів та направлення видатків. Створені бюджетні взаємозв¢язки, що пройшли процедуру юридичного оформлення, трансформуються в систему доходів та видатків місцевих бюджетів.
Однією з найважчих та трудомістких задач організації бюджетних відносин, на стадії їх формування, є забезпечення відповідності видатних функцій та доходних надходжень, як умови ефективності створених бюджетних зв¢язків. Другий аспект організації бюджетних відносин пов¢язан з регулюванням місцевих бюджетів. Це тому, що в процесі формування бюджетних відносин дуже важко досягти відповідності доходного потенціалу та необхідності у фінансуванні видатків.
Розгляд сторін організації бюджетних відносин на місцевому рівні визначає виділення у механізмі місцевих бюджетів двох систем - по формуванню доходних надходжень та видаткових функцій і по їх регулюваню. Не дивлячись на відносну сомостійність, ці дві системи функціонують як єдине ціле, через те що вони відображають дві сторони єдиного процесу організації бюджетних відношень. Внутрішня структура механізма місцевих бюджетів має складну побудову та характеризується наявністю вище визначених елементів. Кожному з них надається особливе цільове призначення у вигляді закріплених за ними функцій. Таким чином, у механізмі формування бюджетних відносин виникає набір “інструментів”, завдяки яким відбувається вплив на бюджетні відносини з метою їх упорядження. У діючому зараз механізмі місцевих бюджетів відповідними інструментами є принципи, методи та прийоми формування видатків та доходів, а також напрямки, способи і методи їх регулювання.
Нині, проблема місцевих бюджетів є однією з найважливіших у фінансовій політиці України. Невиконання місцевими органами влади планів відрахувань до державного бюджету створює загрозу як власне фінансовій стабілізації, так і проведенню структурних реформ. Нестабільність доходної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів і умовах життя в них, потенційно ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Тягар проблем, які нагромадилися, негативно позначаються на розвитку регіонів.