Поліпшення фінансових показників функціонування ВАТ ПБК Славутич в місті Запоріжжя (стр. 17 из 24)

На першому етапі було встановлено рівень відповідності між фактичним і еталонним значеннями показників, при цьому було встановлено ступінь значимості досягнення запланованого результату кожного з показників для досліджуваного підприємства.

На другому етапі проведено окремий розрахунок інтегральної оцінки показників, що характеризують кожну із запропонованих нами складових збалансованої системи: фінансову складову, внутрішні бізнес-процеси, трудовий потенціал і складову маркетингу.

На третьому етапі оцінки збалансованої системи показників використання трудових ресурсів запропоновано розрахунок загального інтегрального показника.

На заключному етапі була здійснена оцінка отриманого результату інтегральної оцінки, а також розробка заходів щодо покращення ефективності діяльності підприємства і їх постійний моніторинг за умов динамічності сучасної економіки.

Проведене дослідження на основі отриманого загального інтегрального показника дозволило сформувати шкалу оцінки рейтингу підприємства в галузі:

Значення інтегрального коефіцієнту	Оцінка діяльності підприємства
0,01 - 0,21	Діяльність підприємства характеризується негативно, ресурси використовуються неефективно, керівництво повинне негайно внести координальні стратегічні зміни.
0,22 - 0,50	Підприємство вразливе у конкурентному середовищі галузі, для більш успішної діяльності необхідно внести зміни в бізнес-процесси діяльності.
0,51 - 0,64	Діяльність підприємства цілком ефективна. Підприємство займає стабільно посереднє місце у галузі, для більш ефективної діяльності необхідно внести корективи на оперативному рівні управління.
0,65 - 0,89	Діяльність підприємства цілком ефективна, воно має конкурентні привілеї, може стати лідером.

Проведені дослідження свідчать, що інтегральний показник ефективності використання трудових ресурсів на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах за розробленою шкалою коливається у діапазоні 0,51 - 0,64. Це вказує на відносно високу ефективність трудових ресурсів. Детальний аналіз кожної сфери збалансованої системи окремо дозволив виявити причини отримання такого показника діяльності досліджуваних підприємств. На рис. 1 бачимо, розвиток важливих сфер діяльності підприємств: фінанси – 30%, маркетинг – 18%.

Рис. 1 Квадрат трудового потенціалу підприємств промислового сектору економіки згідно збалансованої системи показників

Виявлені позитивні тенденції розвитку ефективності трудових ресурсів значною мірою обумовлені високим рівнем та досконалою системою оплати праці. Вони спонукають не тільки спроможність підприємств залучати до роботи висококваліфікованих, креативних спеціалістів. Висока ефективність трудових ресурсів призводить до спроможності підприємств швидко та своєчасно реагувати на зміни у ринковому середовищі, а також робить підприємство привабливим для інвестицій.

Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання сутіефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства). На рівні госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив і на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ресурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції. В зв’язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність застосовуваних ресурсів і ефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

До найважливіших узагальнюючих показників ефективності виробництва відноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу застосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва наведено у таблиці 2.14.

У процесі вимірювання ефективності виробництва не слід ігнорувати визначення народногосподарського ефекту використання продукції як практично важливого узагальнюючого показника, оскільки при оцінці усіх видів діяльності підприємства обов’язково треба врахувати ступінь задоволення різноманітних потреб споживачів його виробів. Народногосподарській ефект використання продукції того чи іншого підприєм-ства у сфері її споживання обчислюється у вигляді приросту чистого прибутку (доходу), тобто загального ефекту (збільшення прибутку в наслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат і інвестиційних ресурсів тощо) за вирахуванням вартості придбання продукції виробничо-технічного призначення.

Таблиця 2.14 - Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва

Показники	Періоди
Показники	базисний	розрахунковий
1. Обсяг виробництва продукції, тис. одиниць.	32000	50000
2. Приріст обсягу продукції, %.	-	56,25
3. Чисельність працюючих у сфері матеріального ви-робництва, тис. чол.	15000	-
4. Утворений національний доход, тис. од.	125000	-
5. Коефіцієнт повних витрат праці (15000:125000)	0,12	-
6. Чисельність працюючих на підприємстві, чол.	4000	4800
7. Основні фонди за відновною вартістю, тис. од.	28000	34000
8. Оборотні фонди (запаси товарно-матеріальних цін-ностей), тис. одиниць.	8000	9000
9. Сума основних і оборотніх фондів, тис. одиниць.	36000	43000
10. Ресурси уречевленої праці у перерахуванні на се-редньорічну кількість працівників, тис. чол. (360000,12; 430000,12)	4320	5160
11. Сума застосовуваних ресурсів, тис. чол. (4000 + 4320; 4800+5160)	8320	9960
12. Приріст застосовуваних ресурсів у розрахунково-му періоді, %.	-	19,8
13. Частка приросту обсягу у продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, %. [100(1-19,8/56,25)]	-	64,8

Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельності виробництва, що визначається шляхом розрахунку відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів.

Щодо решти системи показників, диференційованої за видами ресурсів і окресленої вище, то вони використовуються у відповідності з наперед визначеними метою вимірювання ефективності і напрямками застосування його результатів. Існує бодай дві загальні і постійно діючі мети: 1) виявлення, оцінка і узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступним вишукуванням пріоритетних напрямків мотивізації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку в майбутньому; 2) порівняння ступеня ефективності, досягнутого даним підприємством і його конкурентами на ринку, щоб не допустити зниження престижу і конкурентоспроможності у сфері бізнесу.

Перш за все необхідно зазначити, що неухильне зростання соціальної ефективності є кінцевою метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це економічна ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і фінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об’єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов’язані з відсутністю науково-обгрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв’язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна старатися на дещо інтуїтивне і імперичне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.