В економічному житті кожної країни інвестиції є домінуючим чинником розвитку. Вимоги до кількісних і якісних параметрів цього інструменту посилюються у зв’язку з кризовим станом економіки України в поєднані з потребою її ринкової та структурної перебудови. В умовах дії інтеграційних тенденцій у світовому економічному просторі інвестиційна активність у кожно окремо взятій країні може підтримуватись і стимулюватися за участю іноземного капіталу.на розмір цієї підтримки та її ефективність істотно впливає інвестиційний клімат країни-одержувача.
Поняття інвестиційного клімату включає комплекс елементів, які бере до уваги іноземний інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Цей клімат формується під впливом політичних, економіч і соціальних чинників, найвагомішу роль серед яких відіграють економічні параметри країни, що приймає інвестиції.Не існує єдиного загальновизначеного переліку економічних показників, неохідних для характеристики інвестиційного клімату. Їх набір залежить від форми інвестицій, ознак суб’єкта, терміну і умов інвестування:
¨ міжнародні фінансово-кредитні установи неохідною умовою для надання коштів, коштів, як правило, вважають укладання відповідних угод на найвищому рівні;
¨ потенційні приватні кредитори в своїх рішеннях керуються, насамперед, параметрами розвитку кредитно-фінансової системи країни-одержувача: показником заборгованості, доступністю банківського кредитування, доступністю короткотермінового фінансування, схильністю до невиконання зобов’язань щодо виплати боргу або його відстрочки;
¨ для залучення портфельних інвестицій необхідна наявність відповідного інвестиційного середовища (розвинутого фондового ринку із елементами обслуговуючої інфраструктури) та забезпечення репатріації доходу (що залежить від державних гарантій та стабільності валютного курсу для конвертації вкладень).
¨ Інвесторів, які вивчають можливості щодо перспектив прямого інвестування, крім фінансових критеріїв, цікавлять характеристики внутрішнього ринку країни-одержувача (місткість місцевого ринку, відносні добробут або купівельна спроможність населення та потенціал зростання цих показників, доступ до ринку, забезпеченість інфраструктурними службами підтримки), ресурсна база, рівні податків, заробітної плати, торгівельна політика, наявність пільг для іноземних інвесторів.
Вищенаведені критерії дають уявлення про своєрідну систему цінностей іноземного інвестора. В результаті комплексного аналізу цих несхожих параметрів виходить синтетичний показник інвестиційної привабливості країни, який служить критерієм зрілості ринкових реформ, довіри світової громадськості ддо економічної ситуації в даній країні у цілому. Рейтинги інвестиційного клімату регулярно визначають і публікують американська група “ Бізнес ризик інтернейшинал ”, лондонський часопис “ Юромані “, німецька газета “ Хендалсблат ” та інші. На жаль, Україна в цих переліках замикає першу сотню крахн: у 1995 р., за даними фахівців Міжнародної фінансової корпорації, вона посіла 98 місце.
Як сівдчить світова практика іноземного інвестування, залежність надходжень іноземних інвестицій від індексу інвестиційної привабливості носить майже прямий характер. Загальний обсяг іноземних інвестицій, необхідний для економічного розвитку нашої країни, оцінюється в 40 млрд $CША. Фактично ж залучених іноземних інвестицій значно менше. За даними Міністерства статистики, в Україну за 1992 –1995 роки надійшло лише 9,5 млрд. $ США зовнішніх фінансових ресурсів, з яких прямі інвестиції становили 750,1 млн. $ США.
Зацікавленність України в збільшенні надходжень іноземних інвестицій втілюється у цілеспрямованих заходах щодо поліпшення інвестиційного клімату. Для істотного підвищення загального інвестиційного рейтингу Україні бракує насамперед власних теоретичних розробок з приводу оцінки інвестиційного привабливоті країни та окремих її складових. Моделювання інвестиційного клімату країною, Що приймає інвестиції має виняткове значення для створення ефективного механізму для створення і використання іноземного капіталу. По-перше, це поглиблює оцінку загальної економічної ситуаціїї в країні. По-друге, дає системне уявлення про мотивацію поведінки іноземного партнера. По-третє, відзеркалює напрямки впливу на іноземного партнера. Розв’язання цієї проблеми потребує творчого осмислення теоретичних надбань західної економічної науки х урахуванням міжнародної практики іноземного інвестування, адаптованого до умов перехідного періоду.
Категорія “ інвестиційний клімат ” поєднує в собі соціально-економічні характеристики країни-одержувача з інтересами зарубіжних капіталовкладників. Чим гірший інвестиційний клімат в країні, тим вищим є для інвестора інвестиційний ризик, і, відповідно, вірогідність надходження зовнішніх капіталів буде меншою. Таким чином, стан інвестиційного клімату – не абстракція, він має свій кількісний вираз, який для інвестора обчислюється в очіківаній прибутковості вкладень, а для країни, що приймає, - в реально одержаних зарубіжних інвестиційних ресурсах.