Управління ефективністю підприємства в умовах фінансової кризи (стр. 17 из 24)

Також спостерігається збільшення коефіцієнта оборотності оборотних активів на 0,40.

В 2009 році спостерігається збільшення коефіцієнта оборотності запасів на 0,49 і відповідно зменшення періоду обороту запасів свідчить про більш ліквідну структуру оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності виробничих запасів в 2009 році збільшився на 5,64 пункти (11,81) в порівнянні з 2008 роком (6,17).

Коефіцієнт оборотності незавершеного виробництва в 2009 році збільшився на 1,64 пункти і склав 6,03.

Збільшення коефіцієнта оборотності готової продукції на 0,65 означає збільшення попиту на продукцію підприємства.

Збільшення фондовіддачі на 0,29 свідчить про зниження витрат на підприємстві.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості в 2008 році склав 15,75, ця цифра показує скільки разів в році дебіторська заборгованість перетворилася на грошові кошти, при цьому кількість днів одного обороту дебіторської заборгованості в 2008 році склала 23 дні. Ну а в 2009 році ми можемо спостерігати збільшення періоду обороту на 2 дні, паралельно на 1,21 пункти зменшився коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і склав 14,55.

Динаміка змін тривалості обороту основних показників ділової активності підприємства за 2008 – 2009 рік представлені на рисунку 2.11.

Рис. 2.11 Динаміка змін тривалості обороту основних показників ділової активності ТОВ «Нива» за 2008 – 2009 рік.

З рисунка 2.11 наглядно видно, що тривалість одного обороту по всіх основних показниках ділової активності в 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшується, що позитивно відображається на результатах діяльності підприємства. Але з рисунку видно що тривалість обороту дебіторської заборгованості збільшується.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «Нива»

3.1 Проблеми та перспективи державної підтримки підприємств АПК в умовах фінансової кризи

В даному розділі розглядається соціально–економічна сутність понять “державне регулювання”, “державна підтримка” та “механізм державної підтримки сільського господарства”, основні причини необхідності здійснення державної підтримки сільського господарства та її особливості в умовах трансформаційних ринкових перетворень в АПК і викликів глобалізаційних економічних процесів.

Державна підтримка аграрному сектору - надзвичайно важливий захід, оскільки дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам зменшити дефіцит обігових коштів, поліпшити матеріально-технічну базу господарства, збільшити обсяги виробництва. Особливо актуальна вона в умовах економічної кризи.

Виділяють дві форми надання підтримки сільському господарству (рис. 3.1).

Першою формою підтримки є пряма допомога держави у виробничій діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Сюди включають бюджетні трансферти або субсидії сільському господарству, які не здійснюють прямого впливу на споживчі або ринкові ціни. Всі наведені платежі умовно можна розділити на дві групи: такі, що відносяться до випуску продукції і такі, що ведуть до скорочення витрат (безпосередньо або в перспективі). Це можуть бути дотації, субсидування окремих видів витрат, державні капіталовкладення, вкладення в інфраструктуру і так далі. Субсидії можуть надаватися також у вигляді податкових пільг. Ще одним прикладом можуть слугувати пільгові ціни на енергоресурси.

Рис. 3.1. Форми державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Непряма форма - це підтримка за допомогою ринкових цін. До них належить заходи, які безпосередньо не чинять впливу на сільськогосподарського товаровиробника і його діяльність, але за допомогою певних механізмів впливають на стан та функціонування його виробництва. Вони передбачають надання споживачами підтримки сільському господарству через закупки продуктів за вищими цінами. Якщо внаслідок підвищення цін виникають надлишки продуктів, то можливе стимулювання їх експорту за допомогою експортних субсидій, які оплачують вже не споживачі, а платники податків. Основною формою такої підтримки є бар'єри в зовнішній торгівлі у вигляді обмежень імпорту, імпортних тарифів, експортні субсидії. Сюди ж включають компенсаційні збори, акцизи, різні податки і неподаткові обмеження у вигляді квотування виробництва для скорочення пропозиції, адміністративне регулювання. Тому досить часто офіційні митні збори можуть бути відносно невеликі, але за рахунок інших механізмів фактично стають непрохідними бар'єрами для імпорту продовольства.

Загальносвітовими особливостями державної підтримки аграрного ринку є:

1. посилення регуляторної ролі державного протекціонізму щодо національного сільськогосподарського виробника, незважаючи на рекомендації СОТ (які вимагають зниження підтримки аграрного виробництва);

2. дотаційність аграрного сектору, рівень якої у розвинених країнах коливається, як правило, в діапазоні 30-80 % у вартості виробленої продукції (в Україні цей показник не перевищує 12%);

3. державне сприяння розширенню ємності національного аграрного ринку і стимулювання експорту аграрної продукції на світовий ринок;

4. прагнення увійти на аграрний ринок країни, що розвивається, закриваючи при цьому свої ринки (в умовах глобальної конкуренції це призводить до стагнаційного розвитку аграрного сектору та згортання сільськогосподарського виробництва в країнах з перехідною економікою). Україна належить до країн з даним типом економіки. В структурі ВВП на аграрний сектор припадає 15-30 %>, тоді як в західноєвропейських країнах його частка не перевищує 3 %. Така ситуація обмежує можливості державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, особливо в кризових умовах. Тому розробляючи і впроваджуючи програми підтримки аграрного сектору слід враховувати зазначені фактори.

Основна частка державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам в Україні здійснюється через Державний Бюджет в рамках програми "Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва". Дотуються 1 га посіву у рослинництві та одна голова у тваринництві. На 1 га посівів бюджетні кошти спрямовувалися у таких розмірах: на вирощування озимих та ярих культур -100 грн; сої, залежно від репродукції, - 50-80, рису - 220, льону-довгунця і коноплі на тресту - 640 грн та 550 грн на 1 га посівів цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти "А" (для потреб внутрішнього ринку). При цьому, фермер Франції отримує від держави 300-360 євро на 1 га посіву (плюс до того 60 євро експортних субсидій), в Німеччині даний показник становить 350 євро, в Австрії - близько 320 євро.

Рис. 3.2 Обсяг державної підтримки, млрд. грн.

Аналізуючи обсяг державної підтримки (рис. 3.2), відмітимо, що загальний обсяг дотації протягом 2006-2009 рр. зріс. Однак, якщо загальна сума підтримки в рамках відповідної програми за 2008 р. склала понад 2 млрд. 921 млн. грн. (що на 500 млн. грн. більше 2007 р. і на 1 млрд. грн. більше 2006 р.), то в 2009 р., у межах даної програми, передбачено всього 441 млн. грн., що становить 23 % базового рівня. Аналізуючи по галузях, відзначимо, що рівень підтримки рослинницької галузі в 2009 р. склав 4 % від рівня 2006 р. (в динаміці за 2007-2008 рр. обсяг дотації зріс на 3 °% і досягнув 963 млн грн). Разом із тим, по тваринництву цей показник склав 23 % від рівня 2006 р. (в 2008 р. обсяг дотацій зріс на 40 % - 1,958 млрд грн проти 1,397 млрд грн 2007 р.).[11] Для порівняння, на розвиток сільського господарства Франції у 2008 р. Євросоюз виділив більш як 10 млрд евро.

Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників може здійснюватись шляхом надання кредитів за пільговими відсотковими ставками. В Україні пільгове кредитування сільськогосподарських товаровиробників майже відсутнє. Окрім того, якщо в 2007-2008 рр. державою на компенсацію наданих кредитів було передбачено 500 млн грн, то в 2009 р. - 300 млн грн. Так, у Франції розмір пільгової кредитної ставки є фіксованим, законодавчо-визначеним і диференціюється залежно від виду кредиту в межах 2,75-10 %. Натомість в Австрії фіксована ставка по пільговому кредиту не встановлюється. Вона диференційована залежно від виду кредиту за двома рівнями компенсаційних доплат - 50 і 36 %% діючої відсоткової ставки. В Німеччині - ставка по пільгових кредитах, в межах відповідних програм, рівна 1 %. Водночас держава гарантує компенсацію 47 % кредиту[12].

Аналіз поглядів та інтерпретацій іноземних і вітчизняних вчених свідчить про відсутність однозначного тлумачення змісту державної підтримки сільського господарств. В результаті проведених досліджень зроблено висновок, що державна підтримка сільського господарства – це комплекс законодавчо та організаційно визначених довгострокових бюджетних заходів, що об’єктивно необхідні для формування сприятливого конкурентного середовища розвитку галузі як запоруки продовольчої безпеки. Ці заходи в сукупності з критеріями та умовами їх здійснення формують механізм державної підтримки сільського господарства.

На основі поглибленого аналізу наукових розробок, які обґрунтовують закономірність та об’єктивність державної підтримки сільського господарства, випливають фактори, що зумовлюють необхідність надання підтримки, причини та напрями її здійснення.

До таких факторів належать: відносно низькі доходи сільськогосподарських виробників порівняно з іншими галузями економіки; високий ступінь ризиків сільськогосподарського виробництва; висока ресурсомісткість та сезонність сільського господарства; неспроможність сільськогосподарських товаровиробників як операторів ринку протистояти експансії великого капіталу; виконання аграрним сектором відмінних від інших секторів економіки, окрім товарної функції (виробництво сільськогосподарської продукції) нетоварних функцій (забезпечення продовольчої безпеки, облаштування сільської території, підтримка природної рівноваги тощо); низький рівень розвитку сільської соціальної інфраструктури як складової середовища для відтворення робочої сили для сільського господарства і сфери додаткового працевлаштування селян.