Управління ефективністю підприємства в умовах фінансової кризи (стр. 2 из 24)

Третій розділ направлений на розробку рішень найважливіших проблем виявлених в другому розділі.

При написанні магістерської роботи використовуватимуться наступні методи: аналіз порівняння, графічний.

При написанні роботи були використані матеріали літературних джерел відносяться до даної проблеми, періодичні видання, норми і стандарти законодавства України, матеріали ресурсів Інтернет, звітність ТОВ «Нива» за 2007 - 2009 роки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОТІ ПІДПРИЄМСТВА АПК

1.1 Ефективність як економічна категорія

Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою — від власників приватного підприємства до керівників держави [1]. У цьому розділі розглянемо сутність категорії «ефективність» та методику її визначення.

В економіці одним із основних термінів являється « економічна ефективність» господарських заходів.

В якості господарських заходів можуть розглядатися [2]:

1) впровадження нових технологій;

2) інвестиційні проекти;

3) укладання комерційних угод;

4) реалізація будь-якого господарського рішення;

5) проведення соціальних заходів, направлених на підвищення добробуту людей.

Загальним для всіх цих заходів являються два моменти:

1) по-перше, всі вони направлені на досягнення конкретного результату;

2) по-друге, всі вони потребують затрат коштів

Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат» [1]. Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект — це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.

Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж до кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні [1].

Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні засоби), предметів праці (оборотні виробничі засоби), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних засобів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Ефективність за Мочерним С.В. – це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [4].

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв’язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, в тім не виключає використання і абсолютних значень вихідних параметрів [2].

Термін “ефективність” використовується в різних сферах діяльності. Виходячи с цього розрізняють декілька видів ефективності, які відрізняються за певними, особливими ознаками .Економічна ефективність – зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо. Соціальна ефективність – полягає в зростанні кількості нових робочих місць , що підвищує рівень зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого дня, тощо. Екологічна ефективність – відносини людини з навколишнім середовищем. Більш детальніше розглянемо економічну ефективність.

Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням [1]:

(1.1)

де F – ефективність;

E – ефект (результати);

Р – витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпаним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори.

В том випадку, коли вказані результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект – виражений в вартісній формі результат будь-яких дій (в тому числі, перерахованих вище господарських заходів) [2].

Вітчизняний дослідник Мочерний С.В. розглядає економічну ефективність як досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці [4].

В якості показника економічного ефекту в залежності від цілей заходів і від рівня прийняття рішення можуть використовуватися [2]:

1) на національному рівні:

a. зменшення зовнішнього боргу;

b. приріст національного доходу;

c. збільшення притоку валютних надходжень в країну;

d. збільшення об’єму податкових надходжень до бюджету;

2) на територіальному рівні:

a. збільшення об’єму надходжень до бюджету;

b. збільшення відрахувань, направлених на рішення соціальних проблем;

c. зростання доходів населення;

3) на рівні підприємства:

a. зростання доходів;

b. зростання заробітної плати працівників підприємства;

c. економія сировини та матеріалів.

Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що — витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання.

Найбільш обґрунтовані відповіді у схематичному вигляді представлені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Модифікації ефективності залежно від видів врахованого ефекту та ресурсів.

Отже, основний вид ефекту, який враховується при оцінці ефективності, — економічний [1]. Економічний ефект, що може бути кількісно оцінений і зумовлений коливаннями ціни, собівартості та обсягів виробництва продукції, розглядається як кількісний. Поліпшення споживчих якостей продукції може бути проінтерпретоване як якісний ефект. Кількісний ефект оцінюється обсягами виробництва продукції (робіт, послуг), грошовим потоком та прибутком. Випуск продукції допускає оцінку в натуральному та вартісному виразі. У натуральному виразі продукція обліковується з використанням натуральних (фізичні одиниці виміру — тонни, штуки, м², м ³ і т. ін.) та умовно-натуральних показників.

У вартісному виразі продукція поділяється на повну та чисту. Повна продукція представлена товарною, валовою та реалізованою продукцією. Товарна продукція становить обсяг фактично створеної за певний період продукції, що призначена для продажу. Реалізована — це обсяги продукції, оплаченої споживачами. Валова продукція визначається шляхом коригування товарної на вартість сировини та матеріалів, а також на величину приросту обсягів незавершеного виробництва.

Різновиди чистої продукції, грошового потоку та прибуток утворюються шляхом вирахуванням з ціни продукції (обсягу повної продукції) окремих елементів витрат, як це схематично представлено в табл. 1.1. При цьому знак "+" означає, що цей елемент ціни входить до відповідного різновиду кількісного ефекту, а знак "-" — що не входить.

Таблиця 1.1

Елементний склад різновидів чистої продукції, грошового потоку та прибутку.

Вид показника	Елементи ціни продукції
	Прибу-ток	Оплата праці з відрахуван-нями	Амортиза-ція	Інші витрати	Матеріальні витрати
Нормативно-чиста	+	+	+	+	–
Умовно-чиста	+	+	+	–	–
Фактично-чиста	+	+	–	–	–
Грошовий потік	+	–	+	–	–
Прибуток	+	–	–	–	–

Як видно з таблиці, всі ці різновиди ефекту об'єднуються тим, що до складу кожного з них входить прибуток і не входять матеріальні витрати. Решта ж елементів витрат враховуються або не враховуються залежно від специфіки кожного з показників. З цих різновидів показників найбільш активно використовуються прибуток, грошовий потік та фактична чиста продукція. Прибуток є важливим показником, який детальніше буде розглянуто нижче. Грошовий потік активно використовується при оцінці ефективності інвестицій, оскільки він становить оцінку коштів, що є джерелом відшкодування інвестиційних витрат підприємства. Фактично-чиста продукція більше відома під іншою назвою — додана вартість, її величина показує вартість, створену на конкретному підприємстві, оскільки вона складається з величини прибутку та оплати праці з нарахуваннями. Величина доданої вартості важлива в практичному сенсі, оскільки є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.