Управління ефективністю підприємства в умовах фінансової кризи (стр. 22 из 24)
Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальну зміну виручки від реалізації знаходимо по формулі:
Тобто за звітний період виручка від реалізації продукції збільшилася на 5091,70 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації і об'єму реалізованої продукції (з урахуванням структури).
Розрахунок впливу цих факторів можна визначити таким чином:
Таким чином, зростання цін сприяло збільшенню виручки від реалізації на 11637,71 тис. грн., але відбулося зменшення об'єму випуску на 6546,01 тис. грн. Це зменшення відбулося завдяки специфіки діяльності даного підприємства.
Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:
Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:
Таким чином, за рахунок зменшення об'єму випуску собівартість продукції зменшилася на 4967,88 тис. грн., а за рахунок зміни цін збільшилася на 6389,28 тис. грн.
Як випливає з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виручки і собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку у складі виручки і собівартості носить різноспрямований характер: збільшення виручки від реалізації сприяє збільшенню чистого прибутку, а збільшення собівартості сприяє зменшенню чистого прибутку. Враховуючи це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити таким чином:
За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 5248,61 тис. грн.
Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Розрахуємо вплив цих факторів:
Це означає, що перевитрата по непрямим витратам привела до зменшення прибутку в звітному році на 165,28 тис. грн.
Вплив зміни величини фінансових доходів.
Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміру чистого прибутку:
Розмір чистого прибутку збільшився за рахунок збільшення суми фінансових доходів на 200,30 тис. грн.
Вплив зміни величини фінансових витрат.
Тобто чистий прибуток зменшився за рахунок збільшення суми фінансових витрат на 4,00 тис. грн.
Вплив величини сплаченого податку на прибуток
Зменшення розміру сплаченого податку на прибуток сприяло збільшення розміру чистого прибутку на 175 тис. грн.
В таблиці 3.4. представлені всі фактори, які впливають на розмір чистого прибутку ТОВ «Нива».
Таблиця 3.4
Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток ТОВ «Нива»
| Показники | 2006 – 2007 Сума, тис. грн | 2007 – 2008 Сума, тис. грн | 2008 – 2009 Сума, тис. грн |
| Зміна цін | 4598,06 | 1951,00 | 5248,61 |
| Об'єм реалізованої продукції | -5895,20 | -11084,17 | -6546,01 |
| Об'єм виробленої продукції | 4774,24 | 6283,27 | 4967,88 |
| Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати | -247,70 | -34,50 | -165,28 |
| Фінансові доходи | 63,20 | 36,40 | 200,30 |
| Фінансові витрати | 99,30 | -154,00 | -4,00 |
| Податок на прибуток | - | -175 | 175 |
| Всього | 3539,90 | -3479,30 | 4115,50 |
Зараз ми розглянемо основні проблеми та напрями росту ділової активності ТОВ «Нива».
Проблема полягає в нестабільності показників ділової активності підприємства. Наприклад тривалість обороту запасів за 2008 рік в порівнянні з 2007 роком збільшилася на 108 днів. А за 2009 рік в порівнянні з 2008 роком зменшилася на 70 дні.
Також нестабільною тенденцією можна відмітити тривалість обороту готової. Так в 2008 році в порівнянні з 2007 роком тривалість обороту готової продукції збільшилася на 61 днів. А в 2009 році в порівнянні з 2008 роком зменшилася на 14 днів.
Основні показники хоча і мають нормальний рівень, але вони не стабільні. Все це залежить від сезонного коливання. Тому необхідно приділяти увагу накопиченню запасів, займатися реалізацією продукції, тобто прискорення обороту реалізації продукції.
Оборотність запасів та оборотність готової продукції потребують постійного управління через сезонний характер роботи підприємства.
Відносно чистого прибутку спостерігається нестабільна тенденція зміни на протязі аналізованого періоду. Це обумовлено с нестабільними об’ємами продаж, нестабільними об’ємами виробництва, а також специфікою діяльності даного підприємства. Через ці обставини ми можемо запропонувати:
1. удосконалити політику продаж;
2. провести дослідження ринку збуту за допомогою маркетингових технологій.
Сучасний стан аграрної економіки потребує впровадження маркетингових підходів до виробничо-збутової діяльності організацій і підприємств АПК України. Системи управління маркетингом повинно створюватися з урахуванням загальних завдань агропромислового комплексу в умовах переходу до ринку: чіткого розподілу функцій управління між обласною та районними ланками, а також їхніми організаціями і підприємствами, розвитку нових організаційних форм аграрного бізнесу, підвищення ефективності маркетингової діяльності на основі досягнення самоокупності, відмови від монополізму в організації й управлінні аграрним бізнесом.
Для впровадження маркетингу керівництву підприємств необхідно вирішити, які структурні зміни слід здійснити всередині підприємства, щоб бути готовим до ринкової діяльності в усій її складності.
Застосування системи аграрного маркетингу на підприємствах АПК потребує вибору оптимальної структури маркетингових служб, виходячи із розв’язання основних завдань — збору та аналізу маркетингової інформації, прогнозування і розробки альтернативних маркетингових стратегій та планів, оперативної роботи.
З урахуванням різниці у розмірах ресурсів підприємств, асортименті продукції, ринків, на яких вони діють, стає очевидним, що не може бути універсальної організаційної структури, прийнятої для всіх підприємств. При значному розмаїтті побудови маркетингових служб, у практичній роботі закордонних підприємств відділяються кілька типів лінійно-функціональних структур: функціональна організація, організація з продуктовою спеціалізацією, організація, яка орієнтується на ринок, регіональна організація.
Аграрний маркетинг слід розглядати як систему взаємодії фірми з навколишнім середовищем, оскільки стосовно вітчизняного підприємства останнє є дуже жорстким і потребує з боку керівництва відповідного комплексу заходів щодо пристосування до себе. Ефективна взаємодія фірми може бути забезпечена лише за рахунок реалізації конкретних маркетингових функцій.
1. Дослідження ринку — збут, опрацювання та аналіз інформації, що характеризує загальний обсяг і структуру попиту споживачів на конкретних сегментах ринку, рівень пропозиції й конкуренції та якісний склад потенційних покупців з метою визначення ринкової стратегії підприємства;
2. Планування асортименту — визначення структури і обсягів товарної продукції, якості, зовнішнього вигляду та упаковки товарів для розробки продуктової стратегії підприємства;
3. Просування продукції — комплекс заходів щодо стимулювання збуту продукції й створення зразка підприємства чи марки продукції з метою визначення політики комунікацій підприємства;
4. Ціноутворення — встановлення прийнятної ціни реалізації виробів, можливих її змін, співвідношення з цінами конкурентів для визначення цінової політики підприємства;
5. Розподілення продукції — вибір посередницьких ланок на шляху руху продукції від виробника до споживача, оцінка форм із методів збуту та транспортування товарів з метою вироблення ефективної стратегії збуту;
У даний час в підприємствах агропромислового комплексу України маркетингова діяльність не набула широкого поширення. Це пов'язано з відсутністю кваліфікованих фахівців-маркетологів і єдиного інформаційного простору, нерозвиненістю маркетингової інфраструктури, низьким рівнем знань керівників і фахівців в області маркетингу, а також економічним спадом у виробництві.
Основними проблемами, стримуючими розвиток агромаркетінга, є нерозвинена ринкова інфраструктура, недолік кваліфікованих кадрів, що володіють досвідом маркетингової роботи, відсутність повної інформації про стан внутрішнього і зовнішніх ринків продукції сільськогосподарського походження, недолік матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення і функціонування служби маркетингу в підприємстві.