- систематизації та застосування єдиних методологічних підходів у законодавстві щодо справляння акцизного збору, зокрема розроблення єдиного нормативно-правового акта, в якому визначається з урахуванням основних вимог Директив Ради ЄС та Угод ГАТТ/СОТ перелік підакцизних товарів, термінологія, база та об’єкти оподаткування;
- спрощення податкової системи шляхом заміни збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на акцизний збір на електроенергію та природний газ;
- запровадження з урахуванням міжнародного досвіду нульової ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів, побутової хімії, продукції технічного призначення, біоетанолу та виробництва біопалива, за умови застосування системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів за принципами Європейського Союзу;
- включення до складу алкогольних напоїв пива солодового з метою посилення вимог до його виробництва та обігу;
- здійснити законодавче визначення поняття «слабоалкогольні напої» з метою приведення національного законодавства у відповідність з вимогами acquis communautaire Європейського Союзу та підвищення фіскального потенціалу акцизного збору;
- запровадження механізму реєстрації платників акцизного збору, що виробляють, імпортують та продають підакцизні товари, створення бази даних про платників податків та єдиної системи здійснення контролю за виробництвом, переміщенням та реалізацією підакцизних товарів із застосуванням принципів ЄС;
- приведення законодавства з питань здійснення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у відповідність із законодавством ЄС;
- поступового підвищення ставок акцизного збору на алкогольні напої у результаті застосування коригуючи коефіцієнтів відповідно до індексів споживчих цін, динаміки зростання ринків та курсу валют;
- запровадження єдиної ставки на бензини моторні.
Орієнтація на ринкову модель господарювання з поступовим входженням країни до світового економічного простору, збільшення кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з підвищенням їх активності на зовнішньому ринку не тільки значно розширили спектр функціональних завдань митної системи, але й зумовили необхідність її докорінної перебудови.
Митна політика України має орієнтуватися не на роз’єднання країн митними бар’єрами, а на зближення їх шляхом спрощення та уніфікації митних процедур відповідно до норм міжнародного права; основна діяльність має спрямовуватися на захист економічних інтересів України; митна система повинна бути переорієнтована на перенесення основних об’єктів контролю і митного оформлення всередину території, до місць безпосередньої концентрації вантажовідправників і вантажоотримувачів.
Відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами сторони надають одна одній режим найбільшого сприяння у торгівлі згідно з пунктом 1 статті 1 ГАТТ.
До обкладання визначеним антидемпінговим або компенсаційним митом Сторона намагається здійснити все можливе для досягнення конструктивного вирішення проблеми.
Україною мають надаватися такі орієнтовні пільги:
1) не стягуватись ввізного мита з товарів, імпортованих з Вірменії, Білорусії Грузії, Естонії, Казахстану, Литви, Молдови, Росії, Туркменістану;не стягуватись вивізного мита з товарів, які поставляються згідно з кліринговими та міждержавними угодами в межах визначених обсягів.У сфері митного оподаткування варто вжити таких заходів:
· вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання шляхом підвищення ефективності використання митного тарифу і класифікації товарів з метою повного нарахування законодавчо встановлених митних платежів;
· розробка порядку погашення заборгованості по митних платежах на основі переуступки прав погашення боргів;
· введення реєстру банків, які виконують роль гарантів забезпечення сплати митних платежів;
· визначення фіксованої межі митної вартості для нарахування митних платежів з окремих категорій товарів;
· захист українського ринку від недоброякісних товарів, зокрема підвищення ролі контролюючої функції митних органів за дотриманням правил сертифікації імпортованої продукції;
· розвиток митно-тарифних методів сприяння залученню іноземних інвестицій, у тому числі шляхом використання митних режимів переробки, які стимулюють розвиток міжнародної кооперації виробництва на підставі довгострокових контрактів і угод;
· вдосконалення нормативно-правової бази функціонування митної системи шляхом забезпечення взаємозв’язку норм і принципів митного законодавства із зовнішньоекономічним, податковим, валютним, цивільним, карним, транспортним законодавством у частині, що стосується митної справи;
· вдосконалення митної системи через уніфікацію механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог СОТ з урахуванням економічних інтересів України.
Поступове реформування непрямого оподаткування України дозволить отримати низку вигод для держави, таких як досягнення європейської податкової гармонізації, зближення України до держав-членів Європейського Союзу, нівелювання міжнародної податкової конкуренції, збільшення доходів Державного бюджету внаслідок збільшення надходжень непрямих податків тощо.
ВИСНОВКИ
Непряме оподаткування відіграє важливу роль в Україні, перш, за все, формуючи найбільшу частку доходів Державного бюджету України.
Непряме оподаткування в Україні представлене трьома податками: податком на додану вартість, акцизним збором та митом.
Податок на додану вартість – форма акцизу, яка зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідовує його основний недолік – кумулятивний ефект.
Акцизи являють собою непрямі податки на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, які включаються до ціни цих товарів (продукції).
Мито – це вид митного платежу, що стягується з товарів, переміщуваних через митний кордон держави (тих, що вивозяться або слідують транзитом).
Поява непрямих податків на території відбулась ще за часів Київської Русі, коли було здійснено першу податкову реформу, проте докорінний розвиток непрямого оподаткування відбувався у період незалежності України, зокрема в той час, коли зміщується акцент з прямих податків на непрямі.
Роль непрямих податків у формуванні Зведеного бюджету України полягає у тому, що непрямі податки становлять близько 40 % у структурі його доходах у 2009 році. Проте, оскільки непрямі податки зараховуються до Державного бюджету України, окрім акцизного збору із вироблених в Україні товарів (за винятком нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується зареєстрованими платниками в Автономній Республіці Крим, тому їх значення найбільш яскраво розкривається через роль формування Державного бюджету України, який вони формують наполовину за останні три досліджувані роки. Найбільш бюджетоутворюючим непрямим податком є податок на додану вартість, що формував близько 38 % Державного бюджету України. На 12 % Державний бюджет України формується акцизним збором і митом на 8 і 3 % відповідно.
Серед найважливіших тенденцій непрямих податків протягом 2007-2009 років були:
- різке зростання надходжень податку на додану вартість у 2008 році на 55 % внаслідок скасування низки пільг з цього податку;
- помітне зростання надходжень акцизного збору у 2008 році на 22,3 %, що забезпечене зростанням деяких ставок акцизного збору;
- значне зростання митних надходжень на 22,7 % у 2008 році внаслідок розгортання імпортних операцій та посиленим контролем за зловживаннями при перетині митного кордону;
- деяке зниження надходжень податку на додану вартість у 2009 році на 8,1%, що головним чином спричинене зниженням валового внутрішнього продукту України внаслідок світової та економічної кризи;
- стрімке зростання надходжень акцизного збору у 2009 році на 72,9 %, що обумовлене підвищенням ставок акцизного збору;
- суттєве зниження митних надходжень у 2009 році на 40,7 % внаслідок наданих пільг з цього податку у рамках міжнародного співробітництва.
Як вище зазначалося, податок на додану вартість є найбільш бюджетоутворюючим податком, що забезпечується, насамперед, близько на 50 % надходженнями податку на додану вартість з ввізних товарів, тоді як з вироблених на близько на 38 %, 30 % з яких відшкодовуються з Державного бюджету України. Тобто, враховуючи бюджетне відшкодування надходження податку на додану вартість формуються на 71 % із зовнішнього ПДВ та на 11 % із внутрішнього ПДВ. Одним з причин такого викривленого явища податкової системи є вагомі бюджетні відшкодування з внутрішнього ПДВ, зокрема незаконні відшкодування.
Надходження акцизного збору на близько 84 % формуються надходженнями акцизного збору з вироблених в Україні товарів і лише на 16 % - з ввезених на територію України товарів. У структурі акцизного збору з вироблених в Україні товарів найбільшу роль відіграють акцизні збори з тютюнових виробів, що формують близько 47 % цих надходжень, з нафтопродуктів – 22 % та лікеро-горілчаних виробів - 21 %.
Структуру надходжень акцизного збору з ввезених на територію України товарів переважно формують акцизні збори з нафтопродуктів близько на 67 %.