Національний університет
“КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ”
Кафедра еконмічної теорїї
Kурсова робота
Курсова робота
Проблема дефіциту бюджету
в перехідних країнах
Виконав:
Паращій О.В. , ДЕН, ІІ курс.
Науковий керівник:
к.е.н., доц. Сніжко А.Е.
м.Київ. 1999р
План.
Стор.
Вступ…………………………………………………………………………….....3
1. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення
а) складові дефіциту бюджету…………….………………………………….....4
б) проблеми обчислення дефіциту бюджету……………………..………..….4
в) вплив на дефіцит бюджету макроекономічних показників……………....6
2. Вплив дефіциту бюджету на економіку країни………………………............10
3. Бюджетний дефіцит і перехідні країни:
а) економічна криза в перехідних країнах і дефіцит бюджету……….….....16
б) бюджетний дефіцит і криза в Росії………………………………….…. .....18
4. Вирішення проблеми дефіциту бюджету в перехідних країнах.… ................21
Висновок…………………………………………………………………... ............23
Список використаної літератури……………..………………………..…. ......24
Вступ.
Після розвалу Радянського Союзу в Східній Європі почалися глобальні економічні та політичні зміни. Перед колишніми соціалістичними країнами постало чимало проблем економічного, політичного та соціального характеру. Соціалістична система господарювання не виправдала сподівань, і колишні соціалістичні держави почали переходити до ринкової економіки. Але виявилося, що цей перехід не так легко здійснити. Адже змінити за короткий період усю систему в країні досить важко. Найбільш сміливими та послідовними в реформуванні суспільства виявились країни Прибалтики, а татож Чехія, Словаччина, Польща та Угорщина. Інші ж країни зіткнулися з безліччю проблем, які вони не поспішали вирішувати. Однією з таких проблем став бюджет. В соціалістичних економіках держава мала досить великий рівень бюджетного навантаження, оскільки саме вона розподіляла повністю всі ресурси, в тому числі і фінансові. Але при переході до ринкової економіки доходи в бюджет різко скоротилися в той час, як видатки залишилися майже на тому самому рівні, або й збільшились. Це спричинило різке збільшення бюджетного дефіциту і заборгованості держав по різним виплатам. Послаблення державного контролю над економікою та хронічна державна заборгованість перед громадянами спричинили, крім політичної та соціальної кризи, ще й економічний хаос ї ситуацію повної безвідповідальності перед державою. Отже, постало питання: як проводити бюджетну реформу, чи потрібно скорочувати дефіцит бюджету, адже він сприяє економічному зростанню країни (в процесі спаду). І якщо скорочувати, то як вирішити соціальні та політичні проблеми, які виникнуть при скороченні державної соціальної допомоги населенню. З іншого боку, соціальні програми вже не виконуються – через брак коштів в бюджеті. Отже, державам потрібно було розібратися, як саме вплине бюджетний дефіцит на економічні процеси і як його потрібно змінити для покращення ситуації. Різні країни пішли різним шляхами, проводячи досліди на своїх економіках, і ми тепер можемо на їх прикладі побачити, який із обраних шляхів був найкращий.
1. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення.
а) Розглянемо дефіцит бюджету з економічної точки зору. Бюджет має свою доходну частину (ту, що держава накопичує) і видаткову (ту, яку держава тратить).
До видатків бюджету належать державні закупівлі, сплата державних боргів, державні інвестиції, фінансування державного управління, видатки на міжнародну діяльність держави (в тому числі на різні міжнародні фонди і організації), на наукові дослідження, на оборону та охрону здоров’я, на освіту та інші бюджетні установи, соціальні трансферти, субсидії та інші виплати, що робляться державою. Сюди ж належать видатки з цільових фондів (напр. резервний фонд Кабінету Міністрів України), які, як правило, обчислюються окремо. Доходна частина в основному складається з податкових надходжень (від податків (в Україні: на прибуток, на доходи з фізичних осіб, на додану вартість, на зовнішньоекономічну діяльність, акцизний збір та інші податкові надходження)), а також з державних позик та цільових фондів. Розміри кожного із цих пунктів залежать від багатьох макроекономічних факторів. І дефіцит бюджету обчислюється, як різниця між доходною частиною бюджету та видатковою.
В бюджетному дефіциті також розділяють його структурну та циклічну частини. Структурний бюджетний дефіцит показує, яким має бути дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Він виникає внаслідок бюджетної політики уряду. Циклічний дефіцит бюджету визначається впливом ділового циклу на бюджет (під час спаду або піднесення), і не залежить від дій уряду. Він визначається так званими автоматичними стабілізаторами, які при піднесенні економіки зменшують бюджетний дефіцит (через збільшення бази оподаткування і зменшення соціальних витрат - через зменшення кількості безробітних та покращення рівня життя), а при спаді – збільшують (зменшення бази оподаткування, і.т.д.)
б) Деякі економісти важають, що бюджетний дефіцит, розрахований за сучасною методикою, не є достатньо надійним критерієм для оцінки бюджетно-податкової політики держави. Державний бюджетний дефіцит повинен точно відбивати зміни в загальних розмірах державної заборгованості. Цей принцип насправді нелегко виконати, оскільки існує кілька проблем, що ускладнюють оцінку бюджетного дефіциту.
Як правило, при обчисленні бюджетного дефіциту не робиться поправка на інфляцію,тобто він вимірюється в номінальних показниках. А співвідношення між реальним та номінальним показниками бюджетного дефіциту: BDr=BDn-D*p, де D-державний борг, p-темп інфляції. Це означає, що його дійсна величина завишена на D*p, що призводить до значних неточностей в оцінці дефіциту.
Інша проблема полягає в тому, що деякі фахівці вважають, що у держави, як і в підприємств, потрібно рахувати дефіцит, як різницю між усіма активами і пасивами (бюджетування капіталу). Тобто в активи держави потрібно включити все, чим безпосередньо володіє держава (включаючи і капітальні активи). При подібному розрахунку бюджетний дефіцит зменшиться. Звичайно, тоді потрібно змінити повністю весь розрахунок бюджетного дефіциту. Тут існують деякі ускладнення, наприклад, незрозуміло, чи потрібно враховувати шосейні дороги до активів держави. Цей метод дуже важко використати на практиці, оскільки досить тяжко обчислити капітальні активи держави.
Ще одне ускладнення – квазіфіскальні бюджетні витрати (невраховані зобов’язання). Є два види таких витрат: зобов’язання держави по видатках (відкладені в часі бюджетні зобов’язання, які не враховуються в поточному періоді, або зобов’язання, що виникають за певних умов), та квазісубсидії центрального банку (діяльність центрального банку, пов’язана з фінансово-бюджетною політикою уряду, що ним фінансується: стабілізація валютного курсу, централізовані кредити економіці, рефінансування пільгових кредитних програм тощо). Зрозуміло, що неврахування цих показників завищує дійсне значення дефіциту бюджету.
Деякі економісти вважають, що ці проблеми в обчисленні настільки важливі, що сучасна методика обчислення бюджетного дефіциту не може показати реальний стан бюджету в державі. Звичайно, усі економічні показники не є досконалими. Тому, крім значення дефіциту бюджету потрібно для оцінки бюджетної політики враховуваи ще й інші показники.
в) Оскільки бюджетний дефіцит залежить, крім бюджетної політики уряду, від багатьох макроекономічних факторів, то різні економічні процеси мають на нього свій вплив. Розглянемо найважливіші з них.
У практиці багатьох країн, особливо розвинених, виявляється такий зв’язок: при зростанні загального рівня реального продукту відбувається збільшення державних витрат, при чому, останні збільшуються випереджаючими темпами (закон Вагнера). Випереджаюче зростання державних витрат порівняно із зростанням доходу пояснюється тим, що державні послуги, які вимагають державних закупівель, є високоякісним товаром. Тому еластичність попиту за доходом на ці послуги, є>1, і граничні витрати більші за граничний доход.
Практика країн перехідної економіки свідчить, що при зниженні загального рівня доходу, а отже і рівня життя громадян, держава має брати на себе функції соціального захисту частини населення, і при цьому державні витрати збільшуються. Падіння виробництва зменшує базу оподаткування і збільшує витрати з бюджету на програми соціальної підтримки, оскільки в умовах падіння загального рівня доходів та диференціації різних верств суспільства за доходами дедалі більша частина населення потребує державної допомоги, тобто претендує на соціальні трансферти (допомоги малозабезпеченим, перестарілим, хворим, пенсії, допомоги по безробіттю). Тобто входять в дію автоматичні стабілізатори - збільшується циклічний бюджетний дефіцит. Наприклад, найбільший стрибок частки держзакупівель в Україні відбувся у 1994 році (з 25,2 % від ВВП у 1993-му, до 39,2% ), коли мав місце найбільший спад реального ВВП (хоча в загальному така закономірність не прослідковується). При чому, держава ніколи не встигає компесувати втрати населення від падіння доходів соціальною допомогою з різних причин, зокрема, через інфляцію.
Звичайно, із збільшенням кількості безробітних збільшення держвитрат зростає. Але у пострадянських країнах вдається уникати збільшення таких витрат через приховане безробіття, тобто коли працівників не звільняють повністю з роботи, а вони працюють менше, і спад виробництва не супроводжується відповідним звільненням працівників. Наприклад, за 1993-1997рр. реальний ВВП в Україні скоротився на 48%, а кількість зайнятих скоротилася лише на 20% (з 17740 тис. чол. до 14320 тис. чол.)[1]