Ефективність використання фінансових ресурсів підприємств та шляхи її підвищення (стр. 4 из 14)
Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою:
, (1.5)де Тдз — тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості, дні;
СЗ — середні залишки заборгованості за розрахунками дебіторів;
Дн — дні аналізованого періоду;
ДО — сума дебетового обороту за розрахунками дебіторів.
Показники оборотності дебіторської заборгованості можна порівнювати в динаміці, із середніми по галузі тощо [ ].
У фінансово-аналітичній роботі набув поширення термін «активи підприємства». Активи підприємства — це все те, що має вартість, належить підприємству і відображується в активі бухгалтерського балансу. В активі балансу наводиться інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, про залишки вільної готівки.
Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.
В активі балансу статті розміщено залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення на готівку). За цією ознакою розрізняють активи іммобілізовані (статті розділу І активу балансу) та мобільні (статті розділів ІІ і ІІІ активу балансу).
Іммобілізовані активи — це основний капітал, мобільні активи — це поточні активи, або оборотний капітал.
Оборотний капітал може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складах і товари, засоби у розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, на рахунках у банку тощо), тобто може функціонувати у грошовій та матеріальній формах [ ].
Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.
Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно через відсутність насіння, кормів, то це негативно впливає на фінансові результати діяльності та фінансовий стан господарства. Але негативним явищем є створення надлишкових виробничих запасів, які не можуть бути своєчасно задіяні у виробничому процесі.
У результаті на складах нагромаджуються надлишкові виробничі запаси, заморожується капітал, уповільнюється його обіговість і відповідно погіршується фінансовий стан підприємства. Поряд із добрим фінансовими результатами, високим рівнем рентабельності підприємство може мати фінансові складнощі, якщо воно нераціонально використовує свої фінансові труднощі, вкладаючи їх у наднормативні запаси і припускаючи велику дебіторську заборгованість.
Після загального аналізу активів підприємства досліджують основний капітал. Основний капітал — це вкладення засобів з довгостроковими цілями у нерухомість, акції, облігації тощо [ ].
Основні фонди посідають особливе місце в основному капіталі і мають основну питому вагу в іммобілізованих активах. У сучасних умовах господарювання первинна вартість основних засобів втратила свою значущість. Користувачів інформації цікавить реальна їх вартість на сьогодні. Тому у валюту балансу вони входять за залишковою вартістю. Аналогічно оцінюються і нематеріальні активи. Треба зазначити, що згідно з П(С)БО 2 у статтю балансу «Основні засоби» включається вартість основних засобів (рах. 10 «Основні засоби») та інших необоротних матеріальних активів (рах. 11 «Інші необоротні матеріальні активи»).
Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності та структурі оборотного капіталу за найважливішими його складовими [ ].
Для нормальної успішної життєдіяльності підприємства виробничі запаси мають бути оптимальними. Це означає, що підприємство повинно мати: обґрунтовані розрахунки щодо їх потреби; налагоджені постійні канали з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов’язання; раціонально визначені обсяги продукції на внутрішньогосподарські потреби, що виступає у розглядуваному прикладі як виробничі запаси (зерно як посадковий матеріал, насіння соняшнику, призначене для посіву, зелена маса на корм худобі тощо).
На підприємстві можуть існувати надлишкові запаси. Вони створюються і в результаті нагромадження через наявність неліквідів, і усвідомлено у зв’язку із дефіцитом, постійним підвищенням цін тощо. Якщо надлишкові запаси є неліквідами, то відбувається заморожування капіталу, якщо це — нагромадження через дефіцит та інфляцію, то з часом такі запаси втрачають свої споживчі риси, їхня якість знижується, що негативно впливає на перебіг виробничого процесу та його результати. Наприклад, неякісний посадковий матеріал призводить до зменшення врожайності культур, зниження їхньої якості; неякісний корм спричинює зниження продуктивності тварин. У кінцевому результаті виникають залишки нереалізованої товарної продукції, зменшуються прибутки господарства чи взагалі воно зазнає збитків, погіршується фінансовий стан господарства.
Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно позначається на фінансовому стані підприємства. Зменшення вкладання запасів у виробничі запаси і незавершене виробництво призводить до дефіциту окремих їх видів, збоїв у виробничому процесі, недовантаженню виробничих потужностей, зменшенню обсягів виробництва, реалізації, до неотримання прибутків і навіть до збитків.
Надлишок запасів або їх недостатні обсяги можуть виникати в результаті:
- наявності помилок у розрахунках їх планової потреби;
- перевитрачання цих засобів, значного відхилення фактичних витрат від планових;
- значного відхилення фактично отриманого їх обсягу від розрахункового (планового, договірного);
- недотримання постачальниками, у випадках невиконання, договірних зобов’язань (порушення термінів, зниження якості тощо) [ ].
Господарюючі суб’єкти повинні досягти того, щоб виробництво своєчасно і в повному обсязі забезпечувалося всіма необхідними ресурсами щоб вони не нагромаджувалися на складах.
У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу Здн кожного виду матеріалів у днях:
, (1.6)де З — середній залишок окремого виду матеріальних запасів;
Дн — тривалість аналізованого періоду, дні;
В — витрачання аналізованого виду матеріалів за звітний період.
Фактичний середній запас у днях за основними видами виробничих запасів порівнюють з нормативним, встановлюється відхилення, з’ясовують його причини і вживають заходів щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи підприємства [ ].
У сучасних умовах господарювання, за наявності конкуренції як невід’ємного елемента ринкової економіки та труднощів реалізації і збуту продукції, сільськогосподарські підприємства, як і промислові, продають її, використовуючи форми послідовної оплати. Таким чином у підприємств з’являється дебіторська заборгованість, яка виступає важливою складовою оборотного капіталу. Для аналізу поточних активів особливе значення має вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості [ ].
Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність простроченої заборгованості, як і невиправдане збільшення дебіторської заборгованості, призводить до виникнення фінансових труднощів, нестачі фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати тощо.
Негативно впливає на фінансовий стан підприємства збільшення дебіторської заборгованості, крім випадків розширення діяльності і збільшення кількості покупців, що веде до підвищення сум дебіторів. Але кожне підприємство зацікавлене у скороченні термінів погашення платежів [ ].
Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:
¾ ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;
¾ своєчасного оформлення розрахункових документів;
¾ застосування попередньої оплати;
¾ застосування вексельної форми оплати;
¾ удосконалення розрахунків і т. д.
Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості. Вона розраховується за формулою
, (1.7)де Тдз — тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості, дні;
СЗ — середні залишки заборгованості за розрахунками дебіторів;
Дн — дні аналізованого періоду;
ДО — сума дебетового обороту за розрахунками дебіторів.
Окремо підраховують суму збитків підприємства від несвоєчасної сплати дебіторської заборгованості. Як правило, суму простроченої дебіторської заборгованості помножують на ставку банківського процента за цей період і потім віднімають суму отриманої пені. Інша методика розрахунку збитків: від простроченої суми дебіторської заборгованості віднімають її суму, скориговану на індекс інфляції за цей період, і суму отриманої пені [ ].
Значну негативну роль відіграє дебіторська заборгованість за існуючих умов нестабільності цінової політики. Частина сум грошових коштів втрачається через інфляцію.
Важливим є дослідження стану та розміру дебіторської і кредиторської заборгованості у взаємному зв’язку. Великі суми дебіторської та кредиторської заборгованості є результатом самовільного перерозподілу оборотних коштів підприємством.
Виходячи із сутності дебіторської заборгованості, яка являє собою вилучення грошових коштів та інших оборотних активів з обороту (діяльності) підприємства-власника, значні її розміри, особливо за товари, роботи, послуги, свідчать про безпроцентне кредитування інших підприємств. А це стає причиною фінансових труднощів самого підприємства [39].