Ефективність використання фінансових ресурсів підприємств та шляхи її підвищення (стр. 5 из 14)
Великі розміри кредиторської заборгованості також негативно характеризують діяльність підприємства та свідчать про напруженість його фінансового стану та платіжної дисципліни.
Під час аналітичних досліджень цих питань обов’язково слід виявити заборгованість припустиму (нормальну), яка виникає внаслідок договірних засад, та неприпустиму (невиправдану), яка виникає через порушення договірних умов і платіжної дисципліни.
Активне сальдо матиме місце за умови перевищення величини дебіторської заборгованості над кредиторською (ДЗ > КЗ), пасивне сальдо — за умови перевищення величини кредиторської заборгованості над дебіторською (КЗ > ДЗ) [ ].
У разі аналізу валюти балансу ознакою задовільного балансу підприємства є приблизна величина темпів приросту дебіторської та кредиторської заборгованостей. Дискусійним залишається питання щодо перевищення абсолютної величини дебіторської заборгованості над кредиторською, і навпаки. Доцільним є здійснення розрахунку коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (КД/К) за формулою.
, (1.8.)де ДЗ — сума дебіторської заборгованості підприємства;
КЗ — сума кредиторської заборгованості підприємства.
Цей коефіцієнт показує здатність підприємства розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів.
На нашу думку, рекомендоване значення показника має дорівнювати одиниці [ ].
Визнання посилення ролі фінансів у підвищенні ефективності суспільного виробництва, особливо в умовах перехідного періоду, обумовлює об’єктивну необхідність проведення розрахунків з оцінки ефективності використання фінансових ресурсів, що у кількісно визначених показниках обґрунтувала б вимоги до підвищення ефективності виробництва з погляду фінансового управління і планування.
Результативність впливу фінансів на підвищення ефективності виробництва відображається на розмірі загальноекономічних показників ефективності. Дійсно, повне і своєчасне забезпечення, наприклад, капітальних вкладень, оптимальна структура джерел їх фінансування, правильне поєднання і взаємодія різних методів фінансового забезпечення розширеного відтворення призводять до досягнення максимального ефекту на одиницю капітальних витрат. Маневрування фінансовими резервами дозволяє досягти безперебійності і синхронності в роботі всіх ланок виробництва, що, безумовно, позитивно позначається на результатах їхньої діяльності []. Таким чином, очевидно, що ефективність функціонування фінансового механізму повинна оцінюватися за допомогою загальноекономічних показників ефективності виробництва []. При цьому можна погодитися у деякому з твердженням, що критерієм впливу фінансів на суспільне виробництво може служити тільки ефективність самого виробництва, а не будь-який інший показник, що відноситься до фінансів [].
Економічна наука дотепер не має єдиного показника, що всебічно відображає динаміку ефективності виробництва. На думку ряду авторів, показники сукупного суспільного продукту і національного доходу, а відповідно і показники валової і чистої продукції, не вичерпують всебічної оцінки рівня ефективності. Крім того, як справедливо відзначає В.Г. Чирков, при всьому прагненні відбити всі результати і витрати, пов'язані з впровадженням заходу, в основних показниках, зробити це не вдасться. І справа тут не тільки в тому, що виникають складності, пов'язані зі збором необхідної інформації. Головна причина в тому, що будь-яке інтегрування, що дає зменшення кількості показників і тому є більш зручним, призводить до перекручування інформації про реальну економічну ситуацію []. У зв'язку з цим, поряд із загальновідомими показниками, такими як продуктивність, фондовіддача, матеріалоємність, оборотність оборотних засобів праці, розглядаються й інші.
Так, для оцінки діяльності підприємства пропонується ввести коефіцієнт активності витрат, що визначається як відношення активних витрат до собівартості продукції []. При цьому під активними витратами розуміються витрати, націлені на забезпечення функціонування робочої сили, її оплату і стимулювання, а також витрати, пов'язані із впровадженням нових технологій з метою підвищення ефективності використання коштів і поліпшення якості продукції.
Не заперечуючи обґрунтованості застосування подібних показників при виявленні чинників впливу на ефективність виробництва, слід враховувати, що такі показники повинні бути другорядними відносно будь-якого узагальнюючого показника. Узагальнюючий (інтегральний) показник, виходячи з критерію ефективності, повинний бути один і відображати загальні результати ефективності використання фінансових ресурсів. При цьому він повинний структурно складатися з проміжних показників, тобто показувати ті елементи, що використані для розрахунку цього показника і водночас мають «власне звучання» [].
Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства є ресурсовіддача, тому її рівень визначається шляхом співвідношення двох елементів виробничого процесу - результату і ресурсів []. З урахуванням виробленого доходу як результату і критерію оцінки ефективності використання фінансових ресурсів та їх обсягу на підприємстві, узагальнюючий показник ефективності буде визначатися так:
де:Кф.р – коефіцієнт використання фінансових ресурсів;
Д – вироблений дохід підприємства;
Р – середньорічний обсяг фінансових ресурсів підприємства.
Однак узагальнюючий показник оцінки ефективності використання фінансових ресурсів показує лише ступінь їхньої віддачі в масштабах конкретного виробництва, причому відповіді на питання, як підвищити цю ефективність, ми не одержуємо. З урахуванням проміжних показників, узагальнюючий показник повинний трансформуватися у форму, що відображала б структурний зміст і спрямованість чинників впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.
Результат виробництва в узагальнюючому показнику ефективності поданий виробленим доходом підприємства. У проміжних же показниках він може виражатися відповідними частками сукупного результату, еквівалентними участі того або іншого виду ресурсу (чинника) в утворенні доходу. Мається на увазі перенесена вартість (фонд відшкодування) - для основних фондів, і знов створена вартість (чиста продукція) - для живої праці. Тут мова йде про розчленування сукупного результату виробництва за його складовими. У той же час, фінансові ресурси підприємства можна представити як сукупність вартості основних і оборотних засобів. Узагальнюючий показник оцінки ефективності використання фінансових ресурсів можна тоді записати в наступній формі:
Кфр = (А + 3 + П) / (Фос + Фоб), (1.10)
де: А - амортизаційні відрахування;
З - заробітна плата працівників підприємства;
П- валовий прибуток, отриманий підприємством;
Фос - середньорічна вартість основних фондів;
Фоб - середньорічна вартість оборотних засобів підприємства.
У наведеній формулі амортизаційні відрахування являють собою ступінь використання основних фондів, у той час як заробітна плата і прибуток - ступінь використання оборотних засобів. Таким чином, узагальнюючий показник розпадається на два проміжних показники (сума яких, втім, не буде дорівнювати розміру узагальнюючого показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства; для цього потрібні додаткові складові):
К(ф.р.)об=(3 + П)/Фоб, (1.11)
де: К(ф.р.)ос – ресурсовіддача основних засобів;
К(ф.р)об - ресурсовіддача оборотних.
Такий підхід цілком виправданий. Оскільки в показниках ефективності використання фондів (основних і оборотних) результат (перенесена і знов створена вартість) і використані ресурси збігаються за розміром і циклом, то ці проміжні показники можна розглядати і як показники оборотності авансованих основних і оборотних засобів. З іншого боку, амортизаційні відрахування як фінансовий ресурс формуються саме при використанні (або наявності) основних засобів, у той час як заробітна плата і прибуток є похідними від ступеня залучення оборотних засобів до виробничого обороту.
Зміст показника оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (формула 1.10) зрозумілий із структури приведеної формули (1.11). Відзначимо в порядку обґрунтування деякі його особливості. По-перше, це узагальнюючий показник економічної ефективності, у ньому враховані як ресурси, що знаходяться в процесі виробництва, так і результат їх використання. По-друге, з економічної точки зору, він є співставним для виробничих структур будь-якого масштабу, профілю і галузевої приналежності. На його розмір не мають вплив структурні зрушення у виробничій програмі що важливо в даний час, коли ціни формуються ринком. По-третє, цей показник не можна завищити за рахунок необґрунтованого збільшення витрат – будь-яке зростання витрат позначиться на зниженні чисельника або збільшенні знаменника.
Ефективність використання фінансових ресурсів припускає не тільки віддачу від кожного виду ресурсу, але й оптимальність структури останніх. На практиці важливо не тільки визначити загальні економічні результати, але і проаналізувати чинники, що їх обумовили. Іншими словами, мова йде про встановлення причин підвищення або зниження рівня ефективності використання фінансових ресурсів. Причин цих може бути багато, але, насамперед, це динаміка зміни поміжних показників, що в їхньому взаємозв’язку і взаємозумовленості формують узагальнюючий показник. Для того щоб виконати подібного роду аналіз, варто представити узагальнюючий показник як функцію від проміжних показників ефективності. Модель такого показника являє собою середній розмір проміжних показників ефективності, зважених по частці факторних фінансових ресурсів у сукупному обсязі цих ресурсів, а саме: