Сучасні тенденції розвитку світової фінансової системи (стр. 11 из 20)
Якщо більшість економістів схиляються до думки, що інтеграційне об’єднання сприяє полегшенню обміну між державами, інші ж вважають, що інтеграція містить у собі елемент “дирижизму”. Низка французьких економістів переконана, що в інтеграцію вкладається елемент повсюдного втручання держави чи наддержавних інституцій.
Як і будь-яке явище, інтеграція має, як видно із вищезазначеного, і своїх прихильників і опонентів. Однак ніщо не може заперечити її існування, розвиток, поглиблення, вдосконалення форм, інструментарію, інституційних основ і механізмів, які притаманні тій чи іншій схемі інтеграції. Зокрема, останнє й є найбільш важливим для економіки, оскільки з адміністративного боку існування суцільної чи несуцільної схеми не викликає особливих проблем.
З огляду внутрішньої організації виробничих процесів, інтеграційні схеми поділяють на: 1)горизонтальну інтеграцію; 2)вертикальну інтеграцію та 3)створення конгломератів [38].
Горизонтальна інтеграція притаманна, як правило, фірмам, підприємствам на тій стадії конкурентної спроможності, коли вони продукують та реалізуються на одному, або споріднених ринках, або ж коли мова йде про амальгамаціюпідприємств, установ. При горизонтальній (може вживатися термін horizontal чи lateral) інтеграції всі компанії здійснюють діяльність на одній і тій же стадії виробничого процесу чи виробляють однакові товари і послуги; таким чином вони конкурують одна з одною. Випадок монополії означає повну горизонтальну інтеграцію, а олігополія – значну горизонтальну інтеграцію.
де, ПР – пропозиція (або сума граничних і (маргінальних) затрат);
ПО – лінія попиту;
МД – маргінальний дохід;
S МС – сума граничних собівартостей (низки фірм-членів даного картелю);
А, Ц1 і К1 означають відповідно рівновагу. Ціну й кількість одиниць при умові стислої конкуренції.
При стислій конкуренції трикутник між Ц1ОБА – це «надбавка споживача», яку він отримує в наслідок нижчої ціни, більшої кількості продуцентів і еластичної ситуації на ринку.
Вертикальна інтеграція є об’єднанням фірм на різних етапах продуктивної діяльності в єдине ціле, і метою її є зменшення ризику в наслідок технологічних змін, запобігання змінам у ринкових відносинах; забезпечує вільний доступ до факторів продукції, гарантує збут готових товарів. При вертикальній інтеграції (vertical integration) компанія контролює своїх постачальників (інколи використовується термін backward integration (інтеграція вниз)) або концерни, які купують її продукцію чи отримують послуги (forward integration (інтеграція вверх)). [Див. 34, С.8, 10]
Лінія ПО-ПО΄ – є лінією попиту або ціновою лінією всіх малих фірм;
ББ΄ – попит провідної фірми;
Нехай:
а) картель має одну провідну фірму означену лінією пропозиції (Пр) σ МС,
σ МС – маргінальна (гранична) собівартість (на короткому проміжку);
б) ряд субсидіарних фірм (Про), де S МС є сумою маргінальних собівартостей окремих фірм, або їх пропорцією (у короткому проміжку);
СС – крива середньої собівартості;
МД – лінія маргінальних доходів провідної фірми з умовою, що МД субсидіарних фірм дорівнює ціні (т.Е) - ЦЕ.
Дана модель дає можливість зрозуміти, співзалежність провідної фірми (картелю) та потребу (необхідність) спільних дій. Коли ж фірми починають переслідувати власні інтереси, то вони поступово приходять до послаблення картельної домовленості, а як наслідок до розпаду. В рамках такої інтеграції картельний субстрат визначає чіткі правила поведінки, оскільки підтримання рівноважної собівартості на певному часовому проміжку є набагато легшим завданням ніж вирівнювання розбалансованої системи, що вимагатиме встановлення нової так званої рівноважної ціни по першому наближенню на певному інтервальному проміжку, а вже пізніше досягнення стійкості /рівноваги за - Вальрасом, коли не лише одна система провідного картельного / конгломеративного субстрату перебуватиме у рівновазі, а у поєднанні із малими фірмами – цілісна картельна субстанція працюватиме відлагоджено та планово. Для досягнення цього малі фірми отримують допомогу, а потужні фірми вимушені чітко дотримуватись визначених принципів співпраці та квоти випуску продукції. Коли ж прибутки зростають і ринок є підконтрольним об’єднанню, то дрібніші фірми є більше зацікавленими у підвищенні продуктивності праці, застосуванні новітніх технологій з метою закріплення та розширення своїх фінансових можливостей у рамках вертикальної інтеграції з урахуванням горизонтальності характеру відносин [38].
При відносній самостійності, яку дає вертикальна інтеграція, слід пам’ятати і про так звані зовнішні фактори та учасників за межами інтеграційного об’єднання, щоб чисто цінові показники не послабили основних принципів функціонування даного об’єднання, а саме слід пам’ятати, що крім цінових переваг контрагента часто-густо цікавить і можливість контролювати ринок. Щоправда при вертикальній інтеграції виникає можливість таємної згоди, що виключає потенційних конкурентів. При умові скасування тарифів, квот та інших складових, поряд з гармонізацією економічної політики, питання конкурентності, як основа всякого вільного ринку, стає важливим інтеграційним засобом.
При макроекономічній площині досліджуваного процесу з точки зору зростаючої фінансової глобалізації мікрорівневий вектор має досить важливе значення. Оскільки, враховуючи специфіку характеру, форм та механізмів економічної інтеграції в сучасних умовах крізь призму руху (плинності, міграції) капіталу можна побачити різнорівневість (горизонтальну, вертикальну і конгломеративну) інтеграції у світовому фінансовому середовищі на рівні банківських структур, фондових, валютних, товарних бірж на основі інтернаціонального характеру виробничих, обмінних процесів, переливу, злиттів, поглинань. Логістика ринкової економіки і класичної економічної теорії, відкритість і свобода торгівлі сприяли розвитку інтеграційних процесів [38].
Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і сприяла їх активнішій участі у міжнародному поділі праці та кооперації. Динамічний розвиток світових продуктивних сил, більш широке впровадження результатів науково-технічного прогресу відкрило для цивілізованих/конкурентноспроможних держав можливість переходу від екстенсивного до інтенсивного типу виробництва, до формування нового технологічного базису. В результаті цього відбулося переростання продуктивними силами національно-державного поділу, та їх вихід за межі територіальних кордонів [39, c.42].
Економіка поступово переростає межі державних і національних суверенітетів. На сучасному етапі розвитку світового господарства це відображається в утворенні регіональних інтеграційних систем кількох чи багатьох національних економік, наданні окремими національними країнами все більших повноважень і утворення державних союзів конфедеративного типу. На цій основі в далекій перспективі існує можливість утворення у межах світового господарства всесвітньої конфедерації країн.
Сучасна картина світового економічного процесу збагачується новими явищами, котрі спричинені змінами в системі світогосподарських зв’язків і виникненням відповідних передумов для формування інтеграційних угруповань у різних регіонах світу. Однією із специфічних характеристик сучасних міжнародних економічних відносин є взаємодія глобальної інтернаціоналізації господарського життя й регіональної економічної інтеграції.
Існує декілька основних показників, які визначають ступінь інтегрованості економік різних країн у глобальну економіку, серед яких:
· співвідношення зовнішньоторгового обороту та ВВП;
· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що надходять у країну та з країни, портфельні інвестиції (питома вага внутрішніх інвестицій у загальних капіталовкладеннях).
Деякі автори [61] включають і такий показник як потік платежів роялті в країну і з країни, пов’язаних з передачею технологій. Однак щодо цього показника, то він є не лише не загально характерним, але й особливим, адже платежі роялті є специфічними платежами (виходячи з різносторонніх економічних інтерпретацій [76], [7]), а тому, на нашу думку не є показником, який доречно включати у вищезазначений перелік, і більше того, характеризувати, як один із основних.
Але, на нашу думку, доцільним було б враховувати показник інтенсивності обміну технологіями, ноу-хау, участь у спільних проектах та розробках; показник інтегрованості ринку товарів та товарного ринку і ринку капіталів:
· одним із критеріїв ступеню інтегрованості ринку товарів є співвідношення обсягу зовнішньої торгівлі та обсягу виробництва. З 60-х років це співвідношення різко зросло у більшості країн. Однак Великобританія і Франція стали не на багато відкритішими для торгівлі у порівнянні з 1913 роком, а Японія зараз відкрита навіть менше, ніж тоді;