· другий показник інтеграції товарного ринку – це ступінь зближення цін у різних країнах. Теоретично вільна торгівля повинні зрівнювати (згладжувати) ціни. Однак дослідження показують, що значні розбіжності в ціні нерідко зберігаються протягом тривалого часу. Деякі розбіжності в цінах виникають через обмеження на імпорт.
Сьогодні інтеграційні об’єднання носять, здебільшого, регіональний характер і відрізняються за глибиною процесів, що відбуваються [28], [52].
На початкових етапах інтеграційного процесу здійснюється регіональна макрорівнева інтеграція і тільки у дуже віддаленій перспективі можлива глобальна всесвітня інтеграція. Це й зрозуміло. У сучасному світі співіснують сотні країн, економіки яких перебувають на суттєво відмінних рівнях розвитку і часто є різнотипними. Тому нині макроінтеграційні процеси охоплюють окремі регіони світу (Західна Європа, Північна та Південна Америка, Південно-Східна Азія, Близький Схід, де існують регіональні інтеграційні об'єднання різного ступеня зрілості), а інтеграція є насамперед регіональною. Глобальна економічна інтеграція стане можливою за умови вирівнювання економічного розвитку більшості країн світу, в яких існуватиме розвинена економіка ринкового типу. Найімовірніше, вона відбуватиметься шляхом об'єднання окремих економічно розвинених інтегрованих регіонів світу, тобто регіональна інтеграція переростатиме у глобальну. Однак це стане актуальним найімовірніше лише у середині чи навіть у другій половині XXI століття [52].
Нині ж світове господарство (глобальна економіка) розвивається нерівномірно, й окремі країни перебувають на різних етапах (стадіях) інтернаціоналізації економіки і міжнародного поділу праці. У другій половині XX століття в окремих найрозвиненіших регіонах (секторах) глобальної економіки розпочався процес регіональної інтеграції. Економічні зв'язки між групами країн стають дедалі інтенсивнішими, вони набувають комплексного характеру. Регіональна інтеграція визріла як якісно нова, вища форма інтернаціоналізації господарського життя. Виникнення регіональної економічної інтеграції відбувалося на основі розширення і зміцнення міжнародних економічних відносин, поглиблення міжнародного поділу праці, посилення інтернаціоналізації виробництва і всього економічного життя. Отже, регіональна інтеграція – це процес зміцнення економічних взаємозв'язків, взаємопереплетення національних однотипних і однорівневих економік країн певного регіону, формування спільного економічного простору.
Перспективи економічного розвитку кожної країни залежать від її ресурсного потенціалу. Важливе місце в ньому належить фінансовим ресурсам. На даний час визначення сутності і складу фінансових ресурсів засновано переважно на розширеному їх трактуванні, що створює ілюзію наявності начебто досить значного фінансового потенціалу.
Провідну роль у мобілізації та розміщенні фінансових ресурсів відіграють банківська система та ринок цінних паперів. На даний час в Україні більш вагомим сегментом є кредитний ринок, потенціал якого за показником брутто-ресурсів характеризується даними, наведеними в табл. 1. З них видно, що ресурсний потенціал банківської системи України, хоча і зростає в останні роки досить стрімко, все ще залишається обмеженим - на початок 2006 р. близько 24-25 млрд євро. Водночас відбулися позитивні зміни у структурі ресурсного потенціалу комерційних банків України. Насамперед, змінилися пропорції між власними і залученими ресурсами: у 1995 р. - 28% : 72%, у 2005 р. - 12% : 88% [82]. Важливим позитивним моментом структурних змін у складі ресурсної бази стало вдосконалення структури залучених ресурсів, серед яких на початок 2006 р. депозитні вклади фізичних осіб досягли 55%, тоді як усього десять років тому вони складали 14%. Це, з одного боку, характеризує зростання обсягів нетто-ресурсів, а з іншого, є свідченням того, що в Україні поступово починають працювати ринкові механізми залучення заощаджень громадян у господарський оборот та відновлюється довіра до банківської системи, без якої немислиме нормальне функціонування фінансової системи.
Таблиця 3.1
Динаміка ресурсів комерційних банків України, млрд грн.[82]
| Види ресурсів | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Власні ресурси | 3,42 | 3,64 | 5,12 | 6,68 | 8,29 | 12,87 | 18,28 |
| у тому числі: | |||||||
| - статутний капітал | 2,91 | 3,67 | 4,58 | 6,00 | 8,12 | 11,61 | 16,11 |
| - чистий прибуток | 0,51 | – 0,03 | 0,53 | 0,68 | 0,17 | 1,26 | 2,17 |
| Залучені ресурси | 12,16 | 18,74 | 25,68 | 37,71 | 61,62 | 82,96 | 132,74 |
| у тому числі: | |||||||
| - кошти підприємств | 7,84 | 11,96 | 14,34 | 18,41 | 29,22 | 41,35 | 59,54 |
| - вклади населення | 4,32 | 6,78 | 11,34 | 19,30 | 32,40 | 41,61 | 73,20 |
| Рефінансування НБУ | 0,50 | 0,43 | 0,56 | 0,91 | 1,76 | 3,63 | 0,45 |
| УСЬОГО | 16,08 | 22,81 | 31,36 | 45,30 | 71,67 | 99,49 | 151,47 |
Основним напрямом розміщення ресурсів є кредитна діяльність. У її складі домінуючу роль відіграють кредитні вкладення в економіку, які досить стрімко зростають. Так, у 2003 р. обсяги виданих кредитів в економіку порівняно з 2000 р. зросли на 48%, а зафіксований приріст ВВП склав 5,2%. У 2005 р. ці показники становили відповідно 31% і 12,1%, а в 2006 р. - 62% і 2,4%. Але до кінця не вирішеною проблемою на ринку банківського кредитування залишається досить високий рівень процентних ставок - за даними банківської статистики на кінець 2006 р. середньозважена річна ставка складала 14,6% [82]. Це обумовлюється різними чинниками об’єктивного характеру, у тому числі відсутністю повноцінного конкурентного середовища, який формує ринок цінних паперів.
Динаміка розвитку іншого сегмента фінансового ринку - ринку цінних паперів - теж має стійку тенденцію зростання. Якщо в 2001 р. обсяг річної емісії акцій становив 15,5 млрд грн, то в 2005 р. - 28,3 млрд грн. Сумарний обсяг зареєстрованих на кінець 2005 р. випусків досяг 127,6 млрд грн, що становить відчутну величину для нашої країни. Для порівняння, обсяг кредитних вкладень в економіку на кінець цього року дорівнював 88,6 млрд грн. На перший погляд, це свідчить про зіставність значення даних сегментів фінансового ринку. Але це не так, оскільки ринок цінних паперів протягом усього періоду його становлення і розвитку характеризується майже тотальною закритістю. За таких умов не можуть повною мірою реалізовуватися його основні системні завдання, пов’язані з мобілізацією фінансових ресурсів. Зведена майже нанівець роль фондових бірж, які забезпечують прозорість функціонування ринку цінних паперів та формування інформаційної підтримки у процесах інвестування [82].
Відчутну роль у сприянні економічному зростанню відіграло збільшення обсягів внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Дані, що характеризують їх динаміку у період макроекономічної стабілізації та зростання ВВП, наведені в табл. 3.2 (Додаток А). Незважаючи на позитивну динаміку, проблем із фінансовим забезпеченням потреб економічного зростання ще досить багато і вони потребують особливої уваги. Насамперед досить неоптимальним залишається співвідношення між власними та позиченими ресурсами, хоча при цьому спостерігається тенденція до поступового зростання питомої ваги банківських кредитів у фінансовому забезпеченні потреб підприємств - якщо у 2001 р. вона складала 5%, то в 2006 р. - 13% [82], [83].
Таблиця 3.2
Динаміка внутрішніх фінансових ресурсів підприємств в Україні [83]
(млрд грн)
| Види ресурсів | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Оборотні кошти | |||||||
| - сума | 252,5 | 321,7 | 379,6 | 432,0 | 520,7 | 617,1 | |
| - приріст (%) | 33 | 27 | 18 | 14 | 21 | 19 | |
| Амортизаційні відрахування | |||||||
| - сума | 8,6 | 16,4+ | 15,6+ | 14,3+ | 17,2+ | 17,9+ | |
| - приріст (%) | 26 | 91 | -5 | -8 | 20 | 4 | |
| Прибуток | |||||||
| - сума | 7,4 | 13,9 | 18,7 | 14,6 | 19,4 | 44,6 | |
| - приріст (%) | 118 | 20 | 35 | -22 | 33 | 230 | |
| Усього | |||||||
| - сума | 268,5 | 352,0 | 413,9 | 460,9 | 557,3 | 679,6 | |
| - приріст (%) | 34 | 31 | 18 | 11 | 21 | 22 | |
Сучасний фінансовий ринок в Україні ще недостатньо розвинутий. Разом з тим, він уже досяг того рівня розвитку, коли використання його можливостей може в значній мірі сприяти вирішенню ключових економічних проблем, у тому числі таких як, фінансування економічного зростання, підвищення інвестиційної активності підприємств, забезпечення ефективного міжгалузевого переливу капіталу, розвиток дрібного і середнього бізнесу за рахунок забезпечення венчурного фінансування.
Темпи розвитку фінансового ринку країни досить яскраво ілюструє показник капіталізації банківської системи. Ключовим покажчиком, що найчастіше використовують для оцінки капіталізації банківської системи є відношення сукупного банківського капіталу до валового внутрішнього продукту країни [66, c.172]. В таблиці 3.3 наведена динаміка рівня капіталізації банківського сектора в Україні за період з 2001 по 2005 рік (Додаток Б).
Таблиця 3.3
Рівень капіталізації банківської системи в Україні за 2001-2005 рр.[2]
| Показник | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 |
| % до ВВП | 3,84 | 4,52 | 4,71 | 4,89 | 4,91 |
| Зміна:- у порівнянні з 2000-м роком | - | +0,68 | +0,87 | +1,05 | +1,07 |
| - у порівнянні з попереднім роком | - | +0,68 | +0,21 | +0,18 | +0,02 |
Дана інформація дозволяє зробити висновок про досить високі темпи капіталізації банківської системи, проте сам ступінь капіталізації є дуже низьким.