Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р. № 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій
Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестуння здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України,іноземних держав.
Відповідно до ст.390 Господарського кодексу України іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи,утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства,які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.
Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріатьно-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.
Відповідно до ст.2 Закону України від 18.09.91 р.№ 1560-ХІ1 "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян,юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Інвестиційна діяльність здійснюється на основі інвестуння здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями,спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями,іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів,позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності,є міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі угоди є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям і захисту їх на території іншої держави. Вони підписані вже близько з 50 країнами світу. Ціла низка проектів угод знаходиться в стадії узгодження.
Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:
1. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.
2. Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.
3. Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.
Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь - якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями [3].
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Інвестиційна привабливість сільського господарства в Україні.
Сільське господарство – стратегічна галузь економіки України, яка забезпечує не лише продовольчу безпеку, а також є сектором, котрий позитивно впливає на макропоказники та ситуацію на валютному ринку. Останнім часом на фоні стагнації провідних експортних галузей – металургійної та хімічної, по суті, експорт зерна та соняшнику є майже єдиним стабільним джерелом надходження валюти в економіку України. Виробництво саме цих видів продукції найбільше приваблює інвесторів. Так, Європейський банк реконструкції та розвитку планує в 2011 році направити 220 млн євро в розвиток виробництва зерна, соняшнику, соняшникової олії, а також молочної продукції та роздрібної торгівлі.
Вкладення інвестицій в сільське господарство має як позитивні сторони, так і негативні. Чинники, що гальмують вкладення інвестицій в галузь сільського господарства, можна умовно поділити на дві групи:
- загальні (властиві інвестиційній діяльності в будь-якій галузі) та специфічні (характерні лише для
- сільського господарства).
До загальних слід віднести: відставання від реальних потреб економіки законодавчої бази у сфері інвестиційної діяльності; складні процедури експертизи інвестиційних проектів і отримання дозволів на їх реалізацію; низький рівень захисту прав інвесторів; відносно низьку якість управління підприємствами; недостатність інформаційного забезпечення інвестиційної діяльності, нерозвинутість інфраструктури ринку в цілому та інвестиційної інфраструктури зокрема.
У свою чергу, до специфічних чинників належать: висока капіталомісткість продукції; тривалий період окупності вкладеного капіталу; сезонність виробництва; вплив природно-кліматичних умов; низька якість розробки бізнес-планів інвестиційних проектів; неврегульованість ринку матеріально-технічних ресурсів і сільськогосподарських продуктів; низький рівень кредитоспроможності аграрних підприємств.
Але поряд з негативними факторами, інвестування в аграрний сектор має і привабливі сторони: сільське господарство є традиційним видом діяльності для більшості регіонів України; Україна має сприятливий природно-кліматичний потенціал для розвитку цієї галузі; в наявності є значний обсяг дешевої та кваліфікованої робочої сили; розгалужена система освітніх та науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю; рівень попиту на сільськогосподарську продукцію у світі постійно зростає.
Крім того, сільськогосподарські підприємства мають відносно невисокий рівень податкового навантаження завдяки сплаті фіксованого сільськогосподарського податку, який справляється з одиниці земельної площі та сплачується в рахунок: податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.
Характерною ознакою сільського господарства як об’єкта інвестування є його підтримка на державному рівні. Так, сільгоспвиробники можуть отримувати доплати за екологічно чисте молоко власного виробництва, продане молокопереробним підприємствам для виготовлення продуктів дитячого харчування на молочній основі ; проданий на забій молодняк ВРХ; за приріст та наявне поголів’я вівцематок старше одного року; за наявні бджолосім’ї; за закуплені племінні нетелі або племінні корови молочного напряму продуктивності; за реалізацію вовни; за поголів’я телиць, закуплених в особистих селянських господарствах для поповнення основного стада та ін. Також сільськогосподарські підприємства мають право на: отримання дотацій на гектар посівів зернових культур; часткову компенсацію вартості електроенергії для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях; часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва; часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки; здешевлення кредитів та вартості страхових премій. Але все ж таки, як зазначають самі виробники сільськогосподарської продукції, найбільш суттєвими для них є пільги з ПДВ (дотації за рахунок сум ПДВ та нульова ставка ПДВ). Натомість, господарства населення, котрі не є платниками ПДВ, більш зацікавлені в отриманні прямих бюджетних дотацій.
Однак, існуючий механізм державної підтримки потребує вдосконалення. Необхідно чіткіше визначати критерії розподілу бюджетних коштів; створити сільгоспвиробникам рівні умови доступу до бюджетних коштів; здійснювати фінансування сільськогосподарських підприємств лише за умови надання ними повної та достовірної інформації про використання бюджетних коштів, отриманих у попередніх періодах.
Незважаючи на таку кількість факторів, котрі повинні стимулювати інвестиційну діяльність в сільському господарстві, інвесторів більше цікавить харчова промисловість (завдяки меншим ризикам та вищій прибутковості), яка є найбільшим реципієнтом інвестицій, в тому числі іноземних, в економіці України.
Загалом, в Україні спостерігаються позитивні тенденції щодо інвестиційного забезпечення галузі сільського господарства. Так, частка галузі (разом з галуззю мисливства) в загальному обсязі інвестицій в основний капітал в 2009 році склала 7,1 %, що на 2,8 % (або 13404,4 млн грн) більше, ніж у 2008 році