Система регулювання
Законодавча влада Конгрес.
Контроль за індустрією цінних паперів здійснюють: Комітет по нагляду за банками Сенату; Комісія з торгівлі Палати Представників
Державні виконвчі органи : Комісія з цінних паперів і фондових бірж (SecuritiesandExchangeCommission,SEC); Комісія по товарних ф`ючерсах(CFTC).
Саморегульовані організації: Національна асоціація фондових дилерів (NASD);вісім бірж; Законодавча рада з муніципальних цінних паперів; 15 клірингових агенств.
Специфічну рег3улятивну функцію виконує Корпорація Захисту інвесторів у цінні папери( SIPC).
SIPC контролюється SEC(тобто повинна надавати в SEC для затвердження пропоновані зміни до своїх правил та статуту або SEC може вимагати від SIPC прийняття, внесення змін або відміни певних положень статуту чи правил).
Фінансується за рахунок поточних внесків її яленів, що встановлюються за погодженням з SEC( на сьогодні становить 0,00073 % чистої виручки, яку отримує торговець від операцій з ціннимипаперами) і процентів, одеджаних від вкладання її активів.
1.2.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ США
Американський долар як національна грошова одиниця був введений когресом в 1785 р. Після війни за незалежність (1775-1783) кнгрес США від імені Сполучених колоній( штатів )прийняв рішення про створення Першого банку Сполучених Штатів і санкціював перший, тепер вже федеральний випуск національних грошей. 1792 році в США була введена система біметалізму: долар міг паралельно чиканитись як із срібла так і з золота
При заснуванні першого банку Сполучених Штатів в 1791 р. Федеральний уряд підписався на значнучастину статутного капіталу і пообіцяв протягом 20 років не видавати чартер – документ, поєднував фукції банківського статуту і ліцензії, ніякому іншому банку. Коли в 1811 р постало питання про продовження чартеру це зустріло велкий спротив опозиції яка вимагала збільшення кількості банків. Перший банк Сполучених Штатів був ліквідований. Негайно число банків зросло до 88, а за три наступних роки було видано 120 нових чартерів.
Серйозною проблемою функціонування банків в період з 1812р. до створення Федеральної резервної системи 1813р була вісутність клірингу –взаємного погашення банкнот різних банків. До закриття цю функцію частково виконував Перший банк. Виникла необхідність його аналога і в 19816р. міністер фінансів Джеймс Даллас запронував створити Другий банк США. Головною новизною цього банку засновувати свої відділення в штатах без погодження з їх урядами. Це викликало хвилю політичних незадоволень,яка посилилась після банківської кризи в 1819 р. викликаної випуском величезної кількості банкнот.
Відносна стабільність в грошово-кредитній сфері зберігалась до 1836 р. коли закінчився чартер Другого банку США. Це знову призвело до збільшення числа банків. Крім того, як налідок надмірної доступності кредиту посилилась спекуляція федеральними(державними) землями. Криза затяглася до 1840 р. і привела до необхідності кожного штату самостійно справлятися з кредитними проблемами. Головною з них була задача протистояти надмірній емісії. Проблема ускладнювалась тим, що банк емітував банкноти з розрахунком, що їх не відразу і не всі пред`являть до погашення. Щоб ускладнити доставку банкнот для погашення банку,який їх емітував, свідомо не вводився механізм збору банкнот, а деякі банки спеціально розташовувались в важкодоступних районах. Прикладом може служити Саффолксьий банк Массачусетса. В результаті в 1859 р. в обігу було 5400 видів банкнот.
Рішенням проблеми стало утворення системи Саффолкських банків Бостона. Провінційні банки повинні були внести в Саффолкський банк постійний депозит у розмірі 5000 дол. Плюс суму, достатню для погашення банкнот, які попадали в Бостон. В замін Саффолкський банк зобов`язувався приймати банкноти банків системи по номіналу, в той час як банкноти банків, які не побажали приєднатися, повинні були доставлятися для погашення без посередньо в банк –емітент. Крім того Саффолкський банк відмовлявся приймати в своє клірингове агенство банки, чия добросовісність викликала хоча б найменші сумніви.
Радикальнв зміни в системі грошово-кредитних відносин відбулист під час Громадянської війни 1861 -1865рр, коли банки півдня перервали контакти з північнимибанками. Соломон Чейз, секретар казначейства розробив і реалізував в1864 році загальнонаціональний банківський закон згідно якого дозволялось заснування банків з кількістю пайовиків не менше п`яти і капітало не менше 50000 тис дол. Умовою створення банків було забезпечення ними своїх місій через депонування в казначействі зареєстрованих облігацій уряду США, при чому сума, яка депонувалась, не повинна була перевищувати 90% ринкової вартості депонованих облігацій і 100% їх номінальної вартості. Для всіх банків емісійне право обмежувалось 300 млн.дол.
З 1873 р США перейшли до золотого монометалізму відмінивши чеканку срібла. Однак під натиском володарів срібних рудників казначейство поновило покупку срібла для монетарних нужд. Де-факто ведення золотого долара з вмістом 1,50463 гвиникло з моменту видання в 1900 р. акту про золотий стандарт.
Проблема координації і централізації регулювання грошово-кредитних відносин у США стала особливо актуальною після банківської кризи і біржової паніки 1907 р. ця криза побила багато попередніх рекордів і залишилась найгострішим до подій 1929-1933 рр. Провінційні банки під натиском вкладників звернулись в нью-йоркські крупні банки за вилученням депозитів, що призвело до банкрутства деякі кредитні організації. Нееластичність грошово-кредитної системи і її слабка реакція на запити економіки робили необхідним реформування і розробку закону про центральний банк США.
ІІ. РОЗДІЛ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
2.1 РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
За обсягом капіталізації та обігу цінних паперів фондовий ринок Сполученого Королівства Великобританії міцно посідає третє місце у світі після США та Японії, а за обсягами міжнародних операцій з цінними паперами не знає собі рівних.
Вперше англійський ринок цінних паперів згадується у стародавніх хроніках ще за часів короля Едуарда I (1296р), який наказав публічно відшмагати кількох несумланних лондонських брокерів.
Цінні папери публічних компаній в Англії продаються майже виключно на фондовій біржі. При чому, якщо у США на фондовій біржі здійснюється вторинний обіг цінних паперів, то у Великобританії фондова біржа є нйважливішим елементом первинного ринку. Значна частина нових емісій проволдиться саме через фондову біржу. Цінні папери, які не мають котирування на біржі, не будуть пропонуватись публіці, тому емісія цінних паперів завжди супроводжуються їх допуском на фондову біржу.
На сьогодні лондонська фондова біржа міцно посідає третє місце в світі по капіталізації, тобто за величеною курсової вартості акцій, які котируються на ній та за обсягами обігу. Порівняно з біржами інших країн на Лондонськ5ій фондовій біржі здійснюється найбільша кількість операцій з акціями іноземних емітентів, понад 40% її обороту припадає на такі акції. На ній мають лістинг близько 500 іноземних емітентів. Значна частина угод на Лондонській фондовій біржі укладається та виконується в рамках Автоматизованої системи котировки фондової біржі. Всього в ній обертається приблизно 3000 тис цінних паперів, система дозволяє вводити до 70000 тис замовлень на годину. Для цінних паперів, які не потрапили до автоматизованої системи( а це насамперед акції, які не мають лістинга), існує Альтернативна система торгівлі на біржі.
Одночасно Лондон посідає друге місце після США у сфері торгівлі похідними цінними паперами –опціонами та ф`черськими контрактами. Торгівля опціонами на цінні папери, фондові індекси та на валюту здійснюється на двох англійських біржах.
· Лондонській міжнародній біржі ф`ючерсів та опціонів ( створена у 1982 р була першою біржею фінансових ф`.черсів, яка знаходилась поза межами США; після об`єднанння з ринком опціонів Лондонська фондова біржа у 1992 р. перетворилась на обну з найбільших спеціалізованих бірж похідних паперів у світі);
· Лондонській біржі цінних паперів та їх похідних.
Торівля опціонами і ф`ючерсами на товари ведеться на трьох товарних біржах: Лондонські біржі металу, Міжнародній біржі металу, Лондонській товарній біржі.
Перші закони про компанії у Великобританії були прийняті у XIX столітті і періодично доповнювались та вдосконалювались. На сьогодні основним законом, який регулює діяльність компаній і в якому обумовлюються права акціонерів, є Закон про компанії( CompaniesAct,1985-1989)/
Компанії за цим Законом, поділяються на дві категорії приватні та публічні. Приватні компанії не можуть вдаватися до публічного (відкритого) продажу своїх акцій. Їх акціонерний капітал належить обмеженому колу інвесторів, в їх назві обов`язково присутня абривіатурaLtd (Limited). Публічні компанії можуть випускати і розміщувати акції серед необмеженого кола осіб, що висуває перед цими компаніями ряд вимог. У назві таких компаній обов`язково присутня абревіатура Plc ( Publiclimitedcompany).
Прийнятий у 1986 р.Закон про фінансові послуги формально встановив контороль держави над фондовим ринком. Зазначений закон передбачає обов`язкове ліцензування діяльності з цінними паперами, тобто інвестиційного бізнесу. Під останнім розуміється купівля-продаж на комісійних началах або за власний рахунок цінних паперів (інвестиційних цінностей); організація торгівлі цінними паперами (біржова діяльність ); управління інвестиціями третіх осіб( довірче упарвління ); надання консалтингових послуг; організація та управління