наприклад, на території землі Баден-В`юнтерберг, яка виявилась в трьох окупаційних зонах, в 1947 році було відкрито три ценральних банки. Першого березня 1948 році всі банки земель створили Банк німецьких земель так сформувалися два рівні грошової системи Німеччини: Банк німецьких земель і центральні банки земель.
Головним архітектором економіки післявоєнної Німеччини став Л. Ерхард. Основними принципами перетворень були вільні ціни, підприємництво і грошова реформа. Вранці 21 червня 1948 року рейхсмарки були об`явлені не дійсними. Сорок з них кожен житель міг обміняти на сорок нових дойчмарок, пізніше ще двадцять. Таким чином шістдесят рейхсмарок обмінювались по курсу1:1 до дойчмарок. Всі марки поверх цієї суми мінялися по іншому курсу -1 дойчмарка прирівнювалась до десяти дойчмарок. Пенсії, заробітна плата, орендна плата переводились у співвідношенні1:1 тобто виплачувались в попередньому розмірі. Половину готівки і заощаджень можна було обміняти по курсу 1:10. Тим часово «заморожена» друга половина пізніше обмінювалась в співвідношенні 1:20. Грошові зобов`язання підприємств перераховувались у співвідношенні 1:10. Підприємства, одержавши готівку для виплати першої зарплати, в подальшому повинні були існувати за рахунок реалізації своєї продукції.
В результаті всіх девальввацій середнє обміне співвідношення рейхс марок і нових дойчмарок склало 10: 0,65. Таким чином об`єм грошей зменшився на 93,5 % (по масі рейхсмарок). 24 червня 1948 року пройшла повна лібералізація цін. Зник «чорний ринок». Магазини заповнились товарами. Ціни до кінця року зросли не в звичних 2-4 рази, а лише на декілька процентів тим не менше, випущених в обіг грошей економіці було явно не достатньо і до кінця 1948 року грошова маса збільшилась більш ніж в два рази. Після приєднання до Бреттон-Вудської валютної системи і прийняття конституції ФРН в 1949 році був встановлений золотодоларовий стандарт. Німецька марка прирівнювалась до долара в співвідношені 3,33:1. В вересні 1949 року ціна долара зросла з 3,33 дойчмарки до 4,2 і лише в березні 1961 року була проведена ревальвація иарки (один долар=4 марки). Девальвація німецької марки
восени 1949 року була викликана дефіцитом торгового балансу. В 1950 році через раптовий зріст цін на імпортну сировину в результаті початку корейської війни дифіцит торгового балансу став ще більшим.
В 1953 році ФРН вступила в Міжнародний валютний фонд, який зафіксував золотий вміст марки на рівні 0,211588 г чистого золота. В 1976 році золотий паритет був скасований.
Перші гроші Німеччини після Другої світової війни друкувалися в Лондоні (купюра в п`ять марок ) і США з використанням офсетного друку. На купюрах були відсутні водяні знаки на території ФРН друкування грошей відновилося тільки в 1955.
IVРОЗДІЛ РЕГУЛЮВАННЯ ФІАНСОВОГО РИНКУ ФРАНЦІЇa
4.1РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ ФРАНЦІЇ
Сообливості організації ринку
Дві основні реформи французького ринку цінних паперів –дематеріалізація цінних паперів(1984 рік) та впровадження системи «поставки проти платежу» (1991рік), що відповідним чином вплинуло на систему регулювання ринку.
Усі рахунки в цінних паперах ведуться в електронній формі, для чого відкривається поточний рахунок, який дублюється в SIKOVAM.тобто цінних паперів у документарній формі у Франції не існує.
У 1999 ринок звичайних акцій інтегрується в євроринок, зокрема акції котируються в євро. Також конвертуються в євро державні боргові папери, нові ж випускаються тільки тільки в євро.
Організовані ринки:
- Товариство французьких бірж (SBF):
- Біржа опціонів( MONEP);
- Біржа ф`ючерсів(MATIF).
Регіональні фондові біржі закриті в 1991 році.
Депозитарні послуги надає центральний депозитарій –SICOVAM.
Розрахункові системи RELIT(акції та облігації) та SATYRNE (казначейські зобов`язання пов`язані з SICOVAM.
ЗАКОНОДАВЧА БАЗА РЕГУЛЮВАННЯ
Закон про модернізацію фінансової діяльності(1996рік).
Структура регулювання
1.Міністерство економіки та фінансів :
- Здійснює загальне регулювання фінансових ринків;
- Затверджує акти Ради з фінансових ринків(CMF)післяконсультацій з Комісією з біржових операцій.
3.Комісія з біржових операцій (COB).
2. банківська комісія : має повноваження по нагляду за грошовим ринком.
Вона здійснює:
-моніторинг за дотримання нормативних актів CRBF$
- моніторинг фінансового стану кредитних установ та інвестиційних компаній;
- нагяд за їх платоспроможністю.
Комісія має право:
e вимагати інформацію, пояснення, докази;
e накладати фтрафи за порушення;
e видавати попередження менеджменту;
e накладати штрафи на керівництво і персонал
4.Комітет з банківського та фінансового регулювання CRBFвстановлює:
e правила для кредитних установ та інвестиційних фірм;
e вимоги щодо мінімального капіталу, придбання частки в інвестиційних фірмах, здійснення певних видів діяльності.
e Норми: ліквідності, платоспроможності, розподілу ризику.
Головою Комітету є міністр економіки та фінансів, заступником Голова банку франції, інші п`ять членів призначаються міністром.
5.Комітет по кредитних установах та інвестиційних компаніях (СЕСЕІ) приймає окремі рішення щодо:
e Видачі дозволів на надання інвестиційних послуг інвестиційним фірмам та кредитним установам,
e Скасування дозволів інвестиційним фірмам, щл не є компаніями з управління портфелем,
e Здійснює нагляд за інвестиційними фірмами і процесі їх ліквідації.
Комітет складається з 7 осіб, очолює його голова Банку Франції.
Завдання та повноваження регулюйочьго органу
Комісія з біржових операцій –незалежний адміністративний орган, який:
e Видає ліцензії взаємним фондам (SICAV) керуючим інвестиційними фондами;
e Контролює розкриття інформації емітентами та використання інсайдерської інформації;
e Здійснює нагляд за дотриманням законодавства з цінних паперів;
e Розглядає скарги інвесторів;
e Встановлює етичні кодекси;
e Укладає угоди з контролюючими органами інших країн.
Комісія має право: накладати санкції, зокрема штрафи; направляти матеріали до прокуратури; забороняти або відміняти лістинг цінних паперів.
Комісія складається з голови та дев`яти членів. Вона представляє річний звіт Президенту та парламенту.
Саморегулювання
Рада з фінансових ринків (СМF) –єдиний саморегулівний орган французьких фінансових ринків. До її завдань належать:
e Розробка та прийняття основного регламентуь –зводу загальних нормативних документів, які регулюють ринок;
e Здійснення нагляду за виконанням вимог Європейського паспорту щодо інвестиційних послуг;
e Затвердження зразків типових договорів для фінансових операцій (після консультацій з Банком Франції та СОВ);
e Моніторинг дотримання основного регламенту;
e Нагляд за дотриманням правил торгівлі.
Рада може накладати штрафи за порушення. Вона складається з шістнадцяти членів, які призначаються міністром з економіки та фінансів на чотири роки після консультацій з представницькими організаціями та професійними спілками. Голова обирається серед членів Ради.
РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ ФРАНЦІЇ
До середини XIXстоліття на території Франції існував біметалізм. V-IV століття –час посиленого притоку золота в державу. В основному це була військова здобич –золото Галілеї, Риму. По мірі стирання і псування римські монети поступово виходили з обігу і почали чеканитися свої, спочатку срібні, а потім і золоті монети. Грошова система Франкської держави базувалася на римськім
денарії. До початку Viст. У солічиських франків денарій складав 1/40 солідатаке ж співвідношення було у вестготів. Французький лівр і су були спадкоємцями фунта і соліда.Після об`єднання Франції Каролінгами Карл Великий провів грошову реформу, яка зіграла в історії Європи велику роль. В наслідок реформи Каролінгів на зміну золотому солідк прийшов срібний, рівний 1/20 фунта срібла, золотий же використовувався для взяття штрафів з іноземців. Реформа Карла Великого призвела тільки до збільшення ваги основної монети –денарія. Йому не вдалося ні централізувати чеканку, ні добитися вільного ходіння дердавних монет, а через 50 років після його смерті імперія розвалилась під натиском Норманів. Однак одна сторона його реформи надовго зберегла своє значення –фунт став фігурувати в якості грошової одиниці. А єдиного монетного двору тоді і не могло бути: при тодішньому стані техніки не можливо було централізовано забезпечувати всю державу монетою.
Франція успадкувала від Каролінгів рахункові грошові одиниці. Рахунок грошей на великі суми йшов в ліврах(фунтах), су (солідах), деньє (денаріях). Основу грошової системи складав деньє. Один лівр дорівнював 20 су, одне су -12 деньє. Французькі королі подібно до римських намагались централізувати чеканку монети. І навіть у часи розпаду на уділи чеканка велась по централізовано встановлених правилах. Пізніше королівська чеканка прийшла в занепад удільні королі перейшли на чеканку кожний своєї монети. Назва грошової одиниці денарій( деньє) зберігалась достатньо довгоі після того, як основними грошовими одиницями ставали лівр, солід(су) і франк, деньє зберігався як дрібна розмінна монета. Внаслідок безперервного чергування погіршення та покращення стабільності і курсу деньє функціє масштаба цін в середні віки грала марка срібла.
Після правління Людовіка IX (1226-1270) псування монет досягло таких розмірів, що про його час згадували як про період стабільності. Людовік IX ввів збільшену срібну монету в 12 денаріїв, тому що сам денарій обезцінився. Збільшена срібна монета вміщувала 1/58 частинимарки срібла, і то не чистого, а так званого королівського. Нова монета була названа гро. Поява гро поклала початок розвинутій монетній системі: замість «одномонетного обігу» з`явився