Підвищення ефективності вексельного обігу в Україні (стр. 15 из 19)

б) вексельний обіг здатний суттєво зменшити потреби в готівкових і безготівкових коштах і різко прискорити оборот фондів підприємств;

в) впровадження векселів фізичних осіб здатне розблокувати реалізацію складної побутової техніки, будівництва житла, налагодити систему споживацького кредиту взагалі;

г) дисконт векселів забезпечує реальні можливості для регулювання і контролю не тільки грошової маси, а й надає суспільству дієві інструменти контролю за своєчасним виконанням зобов'язань між суб'єктами господарських відносин.

Запровадивши повномасштабний вексельний обіг, можна створити реальні умови для обмеження діяльності тіньового сектору. Адже він переважно паразитує на готівці, а її в цих умовах можна суттєво обмежити до нормальних для ринкової економіки масштабів. Адже продавці і виробники, отримавши вексель, легко здатні перетворити його в регульовану грошову готівку та інші платіжні засоби за товари і послуги. Покупці за допомогою векселів можуть у будь-який час отримати кредит, матеріальні цінності і послуги. Підприємства-суміжники, в свою чергу, дістають можливість здійснити взаєморозрахунки, не вдаючись до послуг банків, що здешевлює і прискорює розрахунки, прискорює оборот їхніх фондів і зменшує потреби у банківському кредиті.

Отже, впровадження у практику господарської діяльності векселів вигідне усім учасникам господарського обороту. Ще більше воно вигідне українській державі. Вексельний обіг 1922-1927р. фактично був єдиною і досить успішною формою державного контролю за своєчасністю сплати податків. Це ж можна використати нині в Україні для легалізації обороту тіньового сектору, збільшення надходжень до державного бюджету. У свій час векселем навіть золото було витиснене з каналів грошового обігу.

Вексельні зобов'язання нині фактично заполонили канали фінансово-кредитних систем усіх країн з ринковою економікою. Тому зволікання з відновленням повноцінного вексельного обігу в Україні лише на шкоду усім: державі, економіці, виробничому і особистому споживанню, підприємству і грошовому обігу та його сталості.

Серед провідних причин, які гальмують розвиток вексельного обігу в Україні, можна назвати такі:

- втрата традицій і самої підприємницької психології;

- відсутність умінь і навиків для грамотного складання і оформлення вексельних зобов'язань, відсутність знань правових умов обігу і погашення векселів. Таких знань нині в Україні ще не мають навіть банківські працівники, які за своїми функціональними обов'язками зобов'язані здійснювати належні операції;

- недостаток правових знань у юристів підприємств, нотаріусів, суддів та інших категорій функціональних працівників;

- досить складне за нормативними вимогами вексельне законодавство вимагає спеціальної підготовки і навиків. В Україні ж дотепер ще не створено необхідної мережі підвищення кваліфікації з цих проблем практикуючих фахівців та підприємців.

- не повністю сформовано пакет законів вексельного права. Відсутність деяких нормативних актів справедливо викликає побоювання у одних, і прагнення безкарно діяти інших.

Водночас, потреба України у використанні векселя та досконалого вексельного обігу багаторазово посилюється відсутністю необхідних оборотних засобів у 90% товаровиробників усіх форм власності. Іншого способу, ніж вексель, для поповнення оборотних коштів підприємств нині просто немає.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання боржника, суворість і швидкість примусового стягнення боргу стали основою інших видів платежу і розрахунків, в тому числі банкнот, чеків, акредитивів та ін. На основі векселя набули належного розвитку акції, облігації, депозитні сертифікати та похідні від них інструменти ринку цінних паперів. Водночас, жоден з них за своїми виконуваними функціями та значенням не може зрівнятися з векселем.

В Україні відпрацьовані та застосовуються різноманітні ефективні схеми вексельного обігу, однак сучасні форми вексельного кредиту впроваджуються дуже повільно.

Тому рекомендацією даної дипломної роботи у розвиток висновків розділу 2 дипломної роботи буде розширення схем застосування “податкових” векселів комерційних клієнтів по “імпортному” ПДВ за рахунок переведення їх по індосаменту казначейства в модернізовані “казначейські” векселі по сплаті бюджетного відшкодування ПДВ по експортних операціях.

Пропонована схема комплексного використання векселів виглядає наступним чином:

а) Підприємство А видає казначейству (через митницю та державну податковій адміністрацію) “податковий” вексель на сплату “імпортного” ПДВ при митному оформленні імпорту в Україну(строк 30 днів);

б) Казначейство через індосамент передає “податковий” вексель підприємству Б як сплату бюджетного відшкодування за експорт (строк сплати 30 днів), тобто робить підприємство А боржником підприємства Б;

Таблиця 3.1

Таблиця 3.2

Таблиця 3.3

в) Підприємство Б через розрахункову палату банка виставляє вексель на сплату підприємству А чи на терміновий продаж векселя підприємства А по індосаменту іншому підприємству, зацікавленому в продукції підприємства А;

Рекоменданції основані на наступних фінансових розрахунках по Дніпропетровській області за 2003 рік (табл.3.1 – 3.3):

1. За 2003 рік підприємства області оформили та погасили 16 388 “податкових” векселів на суму 684,7 млн.грн. (з суми імпорту – 3,35 млрд.грн.);

2. Сума сплаченого ПДВ підприємствами області за 2003 рік становить 785 млн.грн.

3. Сума бюджетного відшкодування за експорт продукції становить 987 млн.грн.

Таким чином, практично 70% бюджетного відшкодування може бути переоформлене “податковими” векселями, при цьому підприємства А та Б в схемі на 80% не співпадають, тобто бюджетне відшкодування замість грошових коштів замінюється на цінні папери боргового ринку, що стабілізує темп бюджет-ного відшкодування(30 днів) у порівнянні з впровадженням у 2003 –2004 роках 5-тирічних облігацій бюджетного відшкодування.

3.2 Впровадження розрахункових палати для пред'явлення векселів до платежу

Новим етапом розвитку вексельних операцій в Україні на сучасному рівні повинно стати виконання виконання банками функцій розрахункових палат, призначених згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) для пред'явлення векселів до платежу [ ].

Розрахункова палата для пред'явлення векселів до платежу (далі - розрахункова палата) - будь-яка установа банку, в якій відкритий поточний рахунок платника за векселем. Розрахунковою палатою для пред'явлення векселя до платежу, платник за яким - установа банку, є територіальне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок цієї установи банку;

Установи банків можуть сприяти інформуванню векселедержателів про свою змогу виконувати функції розрахункової палати для пред'явлення векселів до платежу щодо окремих платників за векселями.

У разі надходження до установи банку письмового запиту від особи, яка стверджує (і може підтвердити це документально), що є векселедержателем певних векселів, установа банку зобов'язана протягом двох робочих днів надати письмове підтвердження про можливість виконання нею функцій розрахункової палати лише в разі наявності договору (окремого або включеної умови до договору про розрахунково-касове обслуговування) між клієнтом (платником за векселем) і установою банку про можливість підтвердження нею свого статусу розрахункової палати в разі звернень держателів векселів.

Відповідно до статті 38 Уніфікованого закону пред'явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню його до платежу.

Розрахункова палата здійснює:

а) прийняття векселів від векселедержателів для представлення їх платникам;

б) повідомлення платника за векселем про пред'явлення векселя до платежу;

в) посвідчення факту пред'явлення векселя до платежу шляхом проставлення відповідного напису механічним способом або від руки;

г) перерахування коштів в оплату векселя в передбачених цим Положенням випадках;

ґ) повідомлення векселедержателя про оплату векселя платником або про відмову платника оплатити вексель.

Кожний векселедержатель має право в строк платежу за векселем пред'явити вексель у розрахункову палату. Векселедержатель, який пред'явив вексель у розрахункову палату в строк платежу за векселем, уважається таким, що здійснив своєчасне пред'явлення векселя до платежу відповідно до вимог, установлених Уніфікованим законом.

Процедура пред'явлення векселя в розрахункову палату складається з двох етапів:

а) виявлення векселедержателем наміру (шляхом подання відповідної заяви) пред'явити вексель у розрахункову палату при настанні строку платежу за цим векселем;

б) пред'явлення векселя у розрахункову палату в строк платежу з подальшим посвідченням цього факту розрахунковою палатою.

У разі часткової оплати або неоплати векселя векселедержатель може на підставі векселя разом із штампом, що засвідчує пред'явлення векселя до платежу в розрахункову палату, учиняти встановлені вексельним законодавством дії з метою набуття права регресу проти зобов'язаних за векселем осіб.

В установі банку, яка виконує функції розрахункової палати, призначаються відповідальні працівники, до функціональних обов'язків яких входить виконання усіх дій щодо забезпечення посвідчення факту пред'явлення векселів у розрахункову палату (ці функції можуть бути покладені, зокрема, на структурний підрозділ банку, що здійснює операції з векселями, цінними паперами).