Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.
Україна почала створення власної податкової системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших держав, адже податкова система має відображати конкретні умови кожної держави, тобто рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і т.д. У зв'язку з цим, склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися. Але існує ряд основних податків, які дістали загальносвітове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво різнитися в конкретних країнах.
Створити ефективну податкову систему дуже не просто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги усіх неможливо. Потрібні важкі пошуки компромісу. Однак, за будь-яких умов, податкова система має бути стабільною. Платники податків повинні заздалегідь знати за що, скільки і коли вони мають платити та які будуть наслідки невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.
Важливу роль в сучасній податковій системі України відіграють податки з громадян – суб’єктів підприємницької діяльності. Податки з суб’єктів підприємницької діяльності - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між державою і суб’єктами підприємницької діяльності з приводу примусового обов'язкового вилучення частини доходу для створення централізованого грошового фонду держави.
Від того, наскільки вдало складаються взаємовідносини між державою і населенням, залежить фінансовий стан однієї і другої сторони.
Світовий досвід переконує, що ефективність функціонування економіки значною мірою залежить від оптимального співвідношення в країні середнього та малого бізнесу. Взаємодія держави і малого бізнесу в країнах з розвинутою економікою здійснюється на взаємовигідних умовах і має довгостроковий характер.
Існуюча система оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності в Україні включає оподаткування приватних підприємців на загальній системі , оподаткування по єдиному та фіксованому податках.
Мета дослідження полягає в аналізі діючого механізму спрощеного оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – оподаткуванню по єдиному податку, проблеми та удосконалення механізму оподаткування приватних підприємців з урахуванням зарубіжного досвіду різних рівнів.
Предметом дослідження є специфічна сфера економічних відносин, які виникають між державою, з одного боку, та суб’єктами підприємницької діяльності з іншого, у процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.
Методологічною основою дослідження вибраної теми та написання курсової роботи стали Закони України, монографічні дослідження, наукові статті. Крім того при написанні роботи використовувались підручники, навчально-методичні посібники, нормативні акти та статистичні матеріали державної податкової інспекції у Шевченківському районі.
Розділ 1. Сутність оподаткування громадян – суб’єктів підприємницької діяльності по єдиному податку
Сьогодні у більшості громадян, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності вже немає сумнівів щодо переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Підтвердженням цьому є не тільки позитивні відгуки у пресі та серед платників податку, але й значне збільшення чисельності бажаючих обрати спрощений спосіб оподаткування.
Першим кроком визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, створення відповідних умов для ефективного використання можливостей малого підприємництва був Указ Президента України від 03.07.98 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, яким здійснено впровадження у систему оподаткування доходів фізичних осіб єдиного податку та спрощеного порядку обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва [10].
Наступним кроком було прийняття Закону України від 19.10.2000 р. №2063-ІІ “Про державну підтримку малого підприємництва”, яким визначено основні напрями державної підтримки малого підприємництва, органи, що здійснюють його підтримку, та комплекс заходів спрямованих на реалізацію Національної програми підтримкм малого підприємництва.
Отже, платниками єдиного податку можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсях виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності– фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не можуть становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць.
У 1999 році в державній податковій інспекції Радянського району м. Києва мінімальна ставка єдиного податку становила 30 грн. (здача в оренду однокімнатної квартири), 50 грн. (інші види діяльності по виробництву, інші види послуг та інші види діяльності), 60 грн. (транспортні послуги – пасажирські по місту, посередницька діяльність). Максимальна ставка 200 грн. (оптова торгівля).
У 2000 – 2001 роках мінімальна ставка вже становила 80 грн. (інші види послуг), 100 грн. (виготовлення виробів з хутра, транспортні послуги – пасажирські по місту, маркетингові, інформаційно– консультаційні послуги тощо), максимальна ставка 200 грн. за ремонт та будівництво житла, медичну практику, торговельну діяльність, здавання рухомого та нерухомого майна в найм та інше.
Згідно з розпорядженням Київської міської ради Шевченківська ДПІ об’єдналася з Радянською ДПІ м. Києва. Ставки єдиного податку в Шевченківській ДПІ м. Києва в 2002 році стали більш диференційовані, тобто збільшилась кількість видів діяльності, що дало можливість деяким платникам платити меншу ставку єдиного податку, хоча в загальному ставки податку значно зросли. Мінімальна ставка податку становить 100 грн. (сільське господарство, мисливство та та пов’язані з ним послуги оброблення металу, оброблення відходів тощо). Максимальна ставка 200 грн. - торговельна діяльність, транспортні послуги тощо.
Якщо приватний підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку то придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок за ставкою, що не перевищує 200 грн.
У разі, коли платник єдиного податку, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, використовує найману працю (разом з членами його сім’ї), ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичні особи, платники єдиного податку, звільняються від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. При цьому заробітна плата повинна бути не меншою мінімальної заробітної плати.
Також вони звільняються від сплати:
податку на додану вартість (за бажанням);
податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб’єктів малого підприємництва );
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
збору до Державного іноваційного фонду;
збору на обов’язкове соціальне страхування;
комунального податку;
податку на промисел;
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Єдиний податок сплачується щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділення Державного козначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету – 43 відсотки;
до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;
на обов’язкове соціальне страхування – 15 відсотків ( у томе числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки).
Суб’єкт малого підприємництва має право платити податок щомісячно, за квартал або за рік.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) тобто до :