Оперативне управління фінансами підприємства ґрунтується на поєднанні зведеного бюджету з динамічними регістрами, що використовуються для розв'язку кожного завдання оперативного управління фінансами.
Особливу увагу необхідно приділити управлінню дебіторською, кредиторською заборгованістю та запасами. Постійний контроль дебіторської заборгованості на основі даних обліку реалізації та платежів дасть змогу збирати й оцінювати інформацію про прострочену заборгованість, настання строків виплат. У будь-який момент необхідно знати ситуацію щодо заборгованості та попередньої оплати як за окремими позиціями, так і за підприємством у цілому, як щодо постачальників сировини і матеріалів, так і щодо покупців продукції. Це дасть можливість синхронізувати грошові потоки підприємства, що сприятиме стабільній достатньо обґрунтованій плановій діяльності, з одного боку, і зниженню залишків на рахунках, а отже, ефективнішому використанню активів підприємства, з іншого.
Найбільш перспективним підходом є прив'язка бухгалтерських програм і програм для бюджетування до єдиної бази первинної фінансової документації (платіжних доручень, накладних тощо). У цьому випадку кожен первинний документ (наприклад, платіжне доручення) зі своєю появою одержує свої коди, з якими входить у бухгалтерську й управлінську звітність (різними для кожної з програм). Відповідно до таких кодів первинні документи із відповідною звітною фінансовою інформацією надходять, збираються і консолідуються окремо для потреб бухгалтерського та управлінського обліку. Платіжне доручення одного центру фінансової відповідальності, наприклад, надходить у звітність цього центру, іншого – у звітність відповідного центру, а разом – у єдину систему фінансової звітності підприємства.
Усі ці вимоги необхідно враховувати як під час вибору програмного забезпечення, так і при його впровадженні.
Важливим фактором в управлінні фінансами є поява зворотного зв'язку від системи – моніторинг і контроль. Вони допоможуть виявити відхилення від цілей розвитку підприємства, сфери, що не відповідають його завданням, а отже неспроможності виходу на плановий рівень, вкажуть на причину та напрям управління за відхиленнями.
Висновок
Частину капіталу, яка зберігає свою споживчу вартість протягом кількох циклів виробництва, переносячи її на продукт частинами, називають основним капіталом. Частину капіталу, що втрачає свою споживчу вартість за один виробничий цикл, вартість якої повністю повертається на підприємство разом з реалізацією продукції, називають оборотним капіталом. Чим вища частка оборотного капіталу у співвідношенні між основним і оборотним капіталом, тим швидше обертається капітал. Підприємці повинні контролювати загальний оборот свого капіталу, тобто оборот авансованої ними вартості, і повернення цього капіталу до вихідної форми – грошової.
Ефективність використання капіталу підприємства одночасно залежить від двох груп чинників:
– по-перше, від того, наскільки оптимально поєднується власний і позиковий капітал, довгострокові (постійні) і короткострокові (змінні) джерела фінансування інвестиційних потреб підприємства;
– по-друге, від того, який загальний обсяг вкладень у основні й оборотні засоби, скільки їх перебуває у сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах та наскільки оптимальне їх співвідношення.
Все це зумовлює необхідність розробки виваженої політики формування капіталу та її погодження з політикою формування активів підприємства.
Залежно від конкретних напрямків і видів діяльності підприємство може використовувати диверсифікацію з метою зменшення таких видів ризику:
- виробничий ризик (диверсифікація видів діяльності й асортименту продукції);
- депозитний ризик (диверсифікація депозитного портфеля шляхом розміщення вільних залишків грошових коштів не в одному, а декількох банках);
- кредитний ризик (диверсифікація кредитного портфеля шляхом надання відстрочок платежу більшому колу покупців продукції з одночасним лімітуванням обсягу кредиту в розрахунку на одного клієнта);
- валютний ризик (диверсифікація валютного портфеля шляхом формування «валютного кошика» з метою уникнення ризику вибору валюти);
- ризик фінансового інвестування (диверсифікація портфеля цінних паперів за видами фінансових інструментів, строками інвестицій, галузями та регіонами діяльності елементів тощо);
- ризик реального інвестування (диверсифікація портфеля інвестиційних проектів за строками, регіонами, галузями і т. ін.).
Бюджети є основою для прийняття рішень про рівні фінансування різного бізнесу із внутрішніх і зовнішніх джерел. Бюджети покликані здійснювати постійний контроль за фінансовим станом підприємства та забезпечувати його керівників усією необхідною інформацією, що дає змогу судити про правильність рішень, прийнятих керівниками структурних одиниць, розробляти заходи щодо оперативного і стратегічного коригування їхньої діяльності.
Роль системи бюджетування полягає в тому, щоб надати всю фінансову інформацію, показати рух коштів, фінансових ресурсів, рахунків і активів підприємства в максимально зручній формі для будь-якого менеджера, подати відповідні показники господарської діяльності у найбільш придатній формі для прийняття ефективних управлінських рішень.
Система бюджетів дає змогу забезпечити жорсткий поточний і оперативний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальну основу для розроблення ефективної фінансової стратегії.
Завдання 8.4
Ви маєте можливість профінансувати проект тривалістю 3 роки. Величина потрібних інвестицій – 10000 грн., доход по роках очікується в розмірі відповідно 5000, 4000 і 3000 грн. Чи варто приймати цю пропозицію, якщо ставка дисконтування дорівнює 10%?
Розв’язок
1. Розрахунок чистого приведеного ефекту (NPV).
| NPV = | n | – IC |
| ∑ | Pа | |
| (1+r) ª | ||
| a=1 |
Pа – грошові надходження, що генеруються проектом в році а;
IC – величина початкової інвестиції;
r – коефіцієнт дисконтування.
Якщо NPV > 0, проект приймається;
NPV < 0, проект не приймається;
NPV = 0, проект є ні прибутковим, ні збитковим.
| NPV = | 5000+4000+3000 | – 10000 = – 998,42 (грн.) |
| 3 | ||
| (1+0,1) |
Висновок: так, як NPV< 0, цю пропозицію приймати не варто.
2. Розрахунок індексу рентабельності (РІ).
| РІ = | n | / IC |
| ∑ | Pа | |
| (1+r) ª | ||
| a=1 |
Pа – грошові надходження, що генеруються проектом в році а;
IC – величина початкової інвестиції;
r – коефіцієнт дисконтування.
Якщо РІ > 1, проект приймається;
РІ < 1, проект не приймається;
РІ = 1, проект є ні прибутковим, ні збитковим.
| NPV = | 5000+4000+3000 | / 10000 = 0,9 |
| 3 | ||
| (1+0,1) |
Висновок: так, як РІ < 1, цю пропозицію приймати не варто.
Завдання 4.30
На ринку продаються дві без купонні облігації номіналом 7 тис. грн. кожна. Перша облігація продається за 6302 грн. і буде погашена через рік. Друга облігація буде погашена через 4 роки. За якою ціною вона продається, якою обидві облігації мають однакову доходність?
Визначення реальної вартості без купонної облігації (V)
| V = | М |
| (1 + r)ⁿ |
М – номінал, що сплачується при погашенні облігації;
r – ринкова норма прибутку;
n – кількість років до погашення облігації.
Для першої без купонної облігації визначення реальної вартості:
| V1 = | М1 |
| (1 + r1)ⁿ |
М1 = 7000 грн.
V1 = 6302 грн.
n = 1 рік
Тоді з формули визначення реальної вартості першої без купонної облігації можна визначити ринкову норму прибутку:
| r1 = | М1 | – 1 |
| V1 |
| r1 = | 7000 | – 1 |
| 6302 |
r1 = 0,11
Для другої без купонної облігації визначення реальної вартості:
| V2 = | М2 |
| (1 + r2)ⁿ |
М2 = 7000 грн.
r 1 = r 2 = 0,11
n = 4 роки
| V2 = | 7000 | = 4605,26 грн. |
| 4 | ||
| (1+0,11) |
Список використаної літератури
1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.
2. Грушко В.І., Пилипченко О.І. Фінансові ризики. Навчальний посібник. – К.: Знання: 1998. – 188 с.
3. Кірейцев Г.Г., Дячек С.М. Фінансовий менеджмент: Навчально-методичний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 100 с.
4. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с.
5. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: підручник – К.: Цент навчальної літератури, 2006. – 520 с.
6. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
7. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 432 с.
8. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
9. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер пол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.