—20 % — до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів;
—50 % — до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів;
—30 % — до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі державного бюджету України.
Якщо розглянути надходження цільових фондів, утворених у складі окремих видів місцевих бюджетів, то слід звернути увагу на їх фіскальну роль у формуванні обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим. У 2007 р. частка цих фондів у сукупних доходах відповідних бюджетів становила 3,89 %, водночас для районних бюджетів цей показник був лише 0,2 %.
Досить значні відмінності щодо формування цільових фондів у складі місцевих бюджетів є в регіональному аспекті ). Якщо загалом частка цільових фондів у доходах місцевих бюджетів України у 2007 р. становила 1,52 %, то в бюджеті м. Києва — 5,53 %. У 18 областях цей показник був меншим, ніж 1 %, у тому числі в Тернопільській області — 0,12 %, Закарпатській — 0,15 %, Житомирській і Рівненській областях — 0,18%. Отже, органи місцевого самоврядування мають різні можливості для формування власних фінансових ресурсів, зокрема для залучення альтернативних джерел доходів.
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища призначений для забезпечення цільового фінансування природоохоронних та ресурсозбережних заходів, пов'язаних із охороною довкілля, спрямованих на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища. Але, за результатами контрольної роботи Рахункової палати України, виявлено, що протягом 2005—2007 рр. головна мета функціонування фонду не була досягнута. Основними недоліками у використанні коштів фонду в зазначений період були:
• Використання коштів з порушеннями чинного законодавства (близько 60%), спрямування їх на заходи, які не мають безпосереднього впливу на довкілля (1/3 коштів).
• Неефективне використання коштів, призначених на фінансування наукових досліджень і впровадження механізму забезпечення охорони природних ресурсів унаслідок того, що немає єдиної державної науково-технічної політики у сфері охорони довкілля.
• Недовикористання наявних коштів (25 % — у 2005 р., 20 % — у 2007 р.) і їх повернення до бюджету.
За висновками Рахункової палати ці недоліки є наслідком того, що у країні немає механізму здійснення державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, що потребує особливої уваги уряду до таких проблем.
Загалом механізм формування і використання цільових фондів органів місцевого самоврядування за роки їх існування, як свідчать численні перевірки органів фінансового контролю, виявився недостатньо прозорим. Найпоширенішими недоліками сучасної практики позабюджетних фондів місцевого самоврядування є:
• Порушення під час формування фондів. Наприклад, у рішеннях про створення фондів окремі органи місцевого самоврядування та виконавчої влади визначають джерелами їх наповнення платежі, які відповідно до законодавства мають зараховуватися до загального фонду бюджету або залишатися в розпорядженні бюджетних установ як власні надходження (штрафи, плата за оренду майнових комплексів, збори за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, плата за реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності тощо).
• Застосування примусу щодо підприємницьких структур під час формування фондів. Наприклад, у вигляді відрахування частини прибутку суб'єктів господарювання або частини вартості об'єкта будівництва.
• Використання коштів цільових фондів органів місцевого самоврядування не за цільовим призначенням, переважно на преміальні виплати, відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для працівників органів влади та управління, ремонт адміністративних приміщень тощо.
• Залучення до цільових фондів благодійних надходжень та їх використання державними адміністраціями на власне утримання та утримання органів влади, які фінансуються з державного бюджету.
• Застосування тиску на суб'єкти господарювання стосовно "добровільного" перерахування благодійної допомоги на спеціальні рахунки органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з подальшим наданням пільг на сплату податків та інших платежів до бюджету.
Список використаної літератури
1. Місцеві фінанси Підручник / За ред. О.П. Кириленко. — К.: М65 Знання, 2008.— 677 с.
2. Державні фінанси в розвинених та перехідних країнах / Пер. Зангл. — К.: К.І.С., 2007. — 400 с.
3. Бюджетний кодекс України. Закон України від 21.06.2001
4. Всесвітня декларація про місцеве самоврядування // Місцеве самоврядування. — 1997. — № 1—2. — С. 95—97.
5. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №24. — С. 379—429.
6. Бюджетна система: Навч. посіб. / Керів. авт. кол. і наук. ред.проф. Л.О. Омелянович. — X.: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 256 с.
7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 544 с
8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2003. — 608 с.
9. Дем'янишин В.Г. Бюджетне планування та його особливості вумовах демократичних перетворень // Світ фінансів. — 2004. — № 1. —С. 62—71.
10. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.Я. Новосад та ін.; За заг. ред. М.І. Карліна — К.:Кондор, 2003.— 220 с.
11. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін,Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.
12. Бюджетний процес і міжбюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів району: Навч. посіб. / СІ. Мельник, В. Серск, С.Б. Ільїних та ін. —К.: Міленіум, 2003. — 266 с.