На даному етапі збільшення частки організовано оформленого ринку від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів можливо передусім шляхом стимулювання розвитку організованого ринку і підвищення вимог до неорганізованого ринку. Необхідно здійснювати операції купиш-продажу цінних паперів стратегічно важливих підприємств виключно на організаційно-оформлених ринках, щоб захистити права держави як акціонера. До організованого вітчизняного фондового ринку відносять:
1) фондові біржі, які щоденно надають інформацію щодо укладених угод і сторін угод;
2) торгово-інформаційні системи, які надають інформацію щодо укладених угод, але без розкриття сторін угод;
3) торговці цінними паперами, які один раз на квартал надають до ДКЦПФР інформацію щодо укладених і виконаних угод із зазначенням сторін угод [16, c. 146-148].
У 2006 р. обсяг торгів на ПФТС подвоївся порівняно з 2005 р. і склав 27,6 млрд грн. Загалом обсяг торгів як на організованому, так і на неорганізованому фондовому ринку за оцінками експертів склав орієнтовно 400 - 450 млрд грн.
Зауважимо, що наведені вище показники стосуються тільки організованого ринку цінних паперів, представленого переважно ПФТС. За оцінками експертів, понад 90 % обсягу угод з цінними паперами в Україні виконуються поза межами організованого ринку, оскільки поточними нормами регулювання в Україні не передбачено проведення таких угод на регульованому ринку. Більш того, учасники ринку цінних паперів не зобов'язані інформацію про такі угоди фіксувати на організованому ринку. Тому фактичний обсяг торгів цінними паперами може перевищувати зафіксовані на організованому ринку значення в кілька разів.
Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об'єми торгів цінними паперами, фондовий ринок залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Різні етапи перехідного процесу вимагають від фондового ринку вирішення специфічних завдань, характерних для відповідного етапу трансформації. Складність ситуації у тому, що сам фондовий ринок перебуває у стані становлення та розвитку. Тому перед розробниками економічної політики постає дві проблеми: 1) різноспрямованого характеру - забезпечити формування фондового ринку і 2) вирішити завдання, які в ринкових країнах безпосередньо виконує фондовий ринок. Оскільки фондовий ринок перебуває у стані становлення, то вирішення проблем другого блоку суттєво ускладнюються.
На сучасному етапі розвитку економіки України перед фондовим ринком необхідно поставити нові завдання, орієнтовані на вирішення проблеми забезпечення економіки інвестиційними ресурсами. На попередніх етапах становлення фондового ринку України організований фондовий ринок виконував вузькі та специфічні функції - був одним з технічних засобів під час проведення приватизації державних підприємств. Завдяки цьому в Україні виник первинний ринок, проте з специфічними характеристиками - він використовувався лише у приватизаційних процесах, водночас як первинне розміщення акцій практично не відбувалося. Такий первинний фондовий ринок не забезпечував підприємства реальними інвестиційними ресурсами.
Значна частина емісій акцій підприємствами не пов'язана з залученням інвестицій. За сучасних умов функція перерозподілу прав власності поступово вичерпує своє первинне значення - приватизація вже забезпечила виникнення критичної маси приватних власників, що забезпечує незворотність ринкових реформ. Однак у цілому фондовий ринок відігравав незначну роль у реальному зростанні вітчизняної економіки. Проте, за подальшої лібералізації економічної політики та глибшої світової інтеграції потреба у розвинутому фондовому ринку ставатиме все відчутнішою [28].
Майже рекордне падіння вартості українських цінних паперів у січні-лютому змінилося активним зростанням на початку березня. Хоча сам тренд був цілком очікуваний після нищівного падіння з докризових рівнів, швидкість зростання індексів (майже у 3,5 разу з початку березня 2009 року) перевершила всі очікування. Однак при цьому ще рано говорити про повне відновлення фондового ринку після кризи, тому що обсяги торгів все ще значно нижчі за докризові, а ціни на більшість акцій у середньому на 70% нижчі своїх пікових значень в січні 2008 року.
Ліквідність українського ринку в 2009 році була значно меншою, ніж у 2008 році. Офіційний обсяг торгів на двох найбільших українських біржах (ПФТС, УБ) склав близько 8 млрд. грн., знизившись на 40% порівняно з рівнем 2008 року. З урахуванням позабіржових угод скорочення обсягів торгів було ще більш істотним, що пов'язано з відходом багатьох іноземних інвесторів з нашого ринку з початком фінансової кризи.
Відмінною рисою розвитку молодого українського ринку в 2009 році стало збільшення ролі інвесторів-резидентів, тоді як міжнародні інвестори зосередили свою увагу на більш великих ринках країн BRIC. Якщо до 2008 року українські інвестори формували менше 20% загальних обсягів торгів, то в 2009 році їх частка досягла 50%. Ця важлива позитивна тенденція має велике значення для поліпшення ліквідності українського фондового ринку, а також для захисту від різких коливань активності іноземних гравців.
Збільшенню активності українських інвесторів, зокрема фізичних осіб, сприяв запуск торгів на Українській біржі (УБ) у березні 2009 року. На УБ вперше в Україні був створений ринок заявок і реалізована можливість інтернет-трейдингу, яка дозволяє будь-якій фізичній особі почати самостійні торги на біржі практично без обмежень зі стартового капіталу. Завдяки цим важливим нововведенням, український фондовий ринок перейшов на новий етап розвитку, йдучи слідом за російським і польським фондовими ринками.
Особливо важливу роль як для стабілізації економіки України, так і для зростання фондового ринку, відіграло відновлення співпраці з МВФ в рамках програми кредитування у розмірі $ 16,5 млрд. За рахунок отримання другого траншу в розмірі $ 2,8 млрд у травні і третього траншу в розмірі $ 3,3 млрд у липні уряд зміг знизити ризик суверенного дефолту, що призвело до зростання українських боргових паперів, а також стабілізувати курс гривні і підтримати банківський сектор, що сприяло відновленню довіри населення до банківської системи. Важливий і той факт, що завдяки отриманим коштам вдалося також частково профінансувати бюджетний дефіцит [29].
Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, подальший розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.
Таким чином, майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів. З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному:
- роз'яснення потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;
- чітке визначення прав та обов'язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні, прийняття закону «Про акціонерні товариства»;
- лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;
- розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;
- розбудова національної депозитарно-клірингової системи, створення єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;
- запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів;
змінення механізму приватизації акцій підприємств, що перебувають у державній власності, з першочерговим продажем через організовану біржу невеликих пакетів акцій з метою оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;
- розробка та впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;
- погодження нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів;