До витрат, згідно з П(С)БО 1 та П(С)БО 3, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.
Елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати — витрати, які не можна віднести безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним способом.
Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти за умови звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт витрат – продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення витрат, пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням).
Із зменшенням активів виникають такі витрати:
¨ списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;
¨ нарахування амортизації;
¨ списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;
¨ втрати від знецінення запасів;
¨ нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);
¨ нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;
¨ благодійні внески;
¨ належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.
Зобов'язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.
До витрат, що збільшують зобов'язання, належать нарахування:
¨ заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
¨ податків, зборів, обов'язкових платежів;
¨ відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;
¨ орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;
¨ послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).
Критерії визнання витрат. Ці критерії передбачають, що:
¨ витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;
¨ витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення
або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;
¨ витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;
¨ витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;
¨ якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними
звітними періодами.
Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:
¨ платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;
¨ попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
¨ погашення одержаних позик;
¨ інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань;
¨ що не відповідають ознакам, властивим витратам;
¨ витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).
4. Класифікація витрат
З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат.
Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.
За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:
¨ основні витрати;
¨ витрати на обслуговування;
¨ витрати на управління.
Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.
Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.
Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).
За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.
Виробничі витрати поділяють на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.
До прямих витрат належать:
¨ прямі матеріальні витрати (вартість сировини та матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється) куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів;допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат);
¨ прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);
¨ інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку).
До загальновиробничих (накладних) витрат належать:
¨ витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату
службових відряджень персоналу цехів, дільниць та ін.);
¨ амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
¨ амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
¨ витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, іншихнеоборотних активів загальновиробничого призначення;
¨ витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищення її надійності та ін.);
¨ витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;
¨ витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництвом; витрати на здій
снення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
¨ витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
¨ інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.)
Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та змінні.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які залишаються незмінними (чи майже незмінними) із зміною обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) за нормальної потужності. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загально-виробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на виробничу собівартість, а витрати понаднормові — на фінансові результати). Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства, всі Загальновиробничі витрати списуються на виробничу собівартість. Нерозподілені постійні Загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їхнього виникнення разом з виробничими витратами нормативними та понаднормативними. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої фактичної величини.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо пропорційно (чи майже так) змінам обсягу діяльності. Змінні Загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Таким чином, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:
¨ прямі виробничі витрати;
¨ прямі витрати на оплату праці;
¨ інші прямі витрати;
¨ загально виробничі витрати
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.
У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі утворюють комплексні статті, які складаються з витрат, що містять кілька елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття «Витрати на охорону».