Фінансова система як детермінуючий чинник системи фінансового права (стр. 2 из 4)

— інтеграція фінансового сектору, консолідація фінансової інфраструктури та регуляторних систем: перехід до економічного і валютного союзу (ЕВС), формування керівних органів економічного і валютного союзу, утворення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) та Європейського центрального банку (ЄЦБ), гармонізація національних нормативних і регуляторних систем країн ЄС, забезпечення технічної сумісності інфраструктури платежів, забезпечення прозорості ціноутворення на відповідні банківські та фінансові послуги.

На сучасному етапі розвитку фінансової системи України, ії реформування відбувається в умовах посилення концентрації фінансово-промислового капіталу, інтернаціоналізації фінансових ринків, глобалізації фінансових потоків.

1.3 Основні підходи до структури фінансової системи

У працях українських авторів за організаційною побудовою фінансова система постає як сукупність усіх фінансових органів та інститутів, які беруть участь в управлінні фінансовими потоками. Такий підхід зумовлює розгляд усієї сукупності відносин, що виникають між позичальниками і заощадниками, враховуючи й внутрішньогосподарські грошові відносини, податкові, бюджетні відносини і т. ін.

Особливість підходів зарубіжних авторів полягає у сприйнятті фінансової системи як сукупності фінансових ринків, фінансових інститутів і фінансових інструментів. Для прикладу можна навести визначення фінансової системи США. Основна мета фінансових інститутів — спрямовувати кошти позичальників на реалізацію виробничих цілей. Характерною ознакою фінансової системи США є те, що комерційні банки як фінансові посередники, відіграють вирішальну роль на ринку короткострокового капіталу, тоді як пенсійні фонди, ощадні банки, компанії зі страхування життя переважно інвестують кошти у довгострокові цінні папери, такі як іпотечні, державні й промислові та облігації, а також промислові акції. Фінансові ринки (довгострокові й короткострокові ринки позикового капіталу) є другою важливою складовою фінансової системи США. Нарешті третьою складовою фінансової системи є фінансові інструменти, які за формою постають як юридичні вимоги, захищені законом.

Отже, при розгляді моделі фінансової системи зарубіжними авторами домінуючим є інституціональний підхід, що віддзеркалює участь відповідних інституціональних одиниць у процесах переміщення грошових коштів між заощадниками та позичальниками. Модель фінансової системи за основними потоками коштів постає як поєднання ринків, інститутів і фірм із надання фінансових послуг, котрі є фінансовими посередниками. Традиційно основними групами заощадників і позичальників в економіці є домогосподарства, фірми й органи влади. Переміщення коштів між заощадниками та позичальниками здійснюється різними шляхами: на основі прямого фінансування — через фінансові ринки або непрямого фінансування — за допомогою фінансових посередників (Рис. 3).

Рис. 3. Модель фінансової системи за основними потоками коштів

Сучасна модель фінансової системи являє собою відкриту динамічну систему, яка постійно трансформується. Модель фінансової системи за структурною побудовою визначається специфікою й умовами діяльності фінансових інститутів на фінансових ринках при відповідному системному забезпеченні.

До систем забезпечення належать:

— система фінансового забезпечення (платіжна, розрахункова, валютна, облікова системи);

— торговельно-мережева система (валютні та фондові біржі, а також комп'ютерна й телекомунікаційна системи);

— регуляторна система (центральний банк країни, спеціалізовані установи, що є регуляторами фінансових процесів на ринку цінних паперів, ринку фінансових послуг, зокрема, страховому ринку, й т. ін.).

До елементів системного забезпечення віднесено також торговельно-мережеві системи (Рис. 4). Це зумовлено специфікою функціонування ринків через систему біржової та позабіржової торгівлі. Обсяги торгівлі фінансовими активами через глобальні мережеві системи постійно зростають.

Рис. 4. Основні складові моделі фінансової системи за структурною побудовою

Функціонування фінансових ринків і діяльність фінансових інститутів перебувають під постійним впливом різного роду змін і перетворень. Зміни у фінансовій політиці безпосередньо впливають на особливості формування валютної, розрахункової, платіжної і податкової систем, системи обліку. Застосування сучасних фінансових технологій та інновацій, а також електронних технологій також істотно впливають на механізм функціонування фінансового сектору і всієї фінансової системи в цілому. Це позначається використанням нових фінансових інструментів, продуктів і технологій на ринку фінансових послуг, удосконаленням наявних та появою нових технологій збору, передачі, обробки й захисту інформації.

2. Аналіз стану фінансової системи України та країн світу

2.1 Управління фінансовою системою України

Фінансова система являє собою доволі складний механізм. Ефективність її функціонування залежить від двох визначальних чинників. По-перше, від налагодженості фінансових відносин у суспільстві. По-друге, ефективне функціонування фінансової системи залежить від організації управління нею. Управління фінансами, як і будь-якою іншою системою, включає дві основні складові: органи управління та форми і методи управлінської діяльності. Центральне місце в управлінні фінансами в Україні посідає Міністерство фінансів. На нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни. Основними його функціями є:

— вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації;

— організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України;

— здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом;

— організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку і стандартів ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

— організація функціонування ринку державних цінних паперів;

— забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями;

— організація і здійснення фінансового контролю в країні.

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональну структуру (Рис. 5).

Рис. 5. Регіональна структура Міністерства фінансів України

Розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові відділи — обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій. Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора. Державне казначейство створено з метою забезпечення повного і своєчасного виконання Державного бюджету. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками важливості того чи іншого об'єкта фінансування і місця його розташування. Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені такі основні функції: розроблення проектів податкового законодавства, проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків, облік платників податків та надходжень їх до бюджету, контроль за правильністю обчислення податків та інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати, накладення штрафних санкцій та адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства, міжнародне співробітництво у сфері оподаткування. Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Аудиторська палата організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає сертифікати юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю. Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності фінансової звітності. Національний банк України є основною фінансовою інституцією у сфері грошового ринку. Він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку — організація ефективного функціонування кредитної системи. Важлива його функція в банківській системі — забезпечення проведення міжбанківських розрахунків та кредитування комерційних банків. Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку. Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют. Операції з купівлі-продажу валют здійснюються на міжбанківському валютному ринку. Страхові компанії укладають угоди на страхування, приймають страхові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють форми, види й умови страхування, установлюють розміри страхових тарифів. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх кругообіг; забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цінними паперами. Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Виступаючи центром торгівлі цінними паперами, фондова біржа є індикатором ділової активності й проводить котирування акцій. На ринку цінних паперів важливу роль виконують фінансові посередники. За дорученням емітентів вони здійснюють випуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку, а також проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників ґрунтується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку цінних паперів. Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Пенсійний фонд як орган управління має відповідні повноваження з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підприємств до фонду. Фонди соціального страхування та Українська державна інноваційна компанія виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових фондів.